Педагогические науки/ 2.Проблемы подготовки специалистов.

 

Сарієва А.Б.

НТУУ "КПІ", Україна

Аспекти мовної підготовки сучасного фахівця

 

         В даний час все частіше говорять про зміну вимог, що пред'являються до майбутнього фахівця сучасним етапом нашого суспільного розвитку. Яким повинен бути сучасний фахівець? У першу чергу професіоналом найвищого класу. Але чи мають на увазі, пред'являючи вимогу подібного типу, тільки доскональне володіння професією.
         Сьогодні від фахівця вимагається володіння комплексом як професійно значущих, так і загальних знань. А це передбачає в першу чергу знання іноземної мови та вміння застосовувати наявні мовні знання у професійній діяльності.
         Так як мова є найважливішим засобом спілкування , без якого неможливе існування і розвиток людського суспільства, то в рамках мовної підготовки майбутніх фахівців необхідно в першу чергу підвищувати комунікативну компетенцію. Володіння іноземною мовою дозволяє майбутньому фахівцю не тільки розширити кругозір, а й сприяє формуванню його особистості і соціальної адаптації до умов постійно мінливого полікультурного, тримовність світу. Все це підвищує статус предмета «іноземна мова » як загальноосвітньої навчальної дисципліни.
         Основне призначення іноземної мови на старшій ступені навчання полягає у формуванні комунікативної компетенції, тобто здатності і готовності здійснювати іншомовне міжособистісне і міжкультурне, а також професійне спілкування з носіями мови.
         Іноземна мова як навчальний предмет характеризується:
- Міжпредметні (змістом промови іноземною мовою можуть бути відомості з різних областей знання , наприклад , літератури , мистецтва, історії , географії , математики та ін);
- Багаторівневістю (з одного боку необхідно оволодіння різними мовними засобами, що співвідносяться з аспектами мови: лексичним, граматичним, фонетичним, з іншого - вміннями в чотирьох видах мовленнєвої діяльності);
- Поліфункціональність ( може виступати як мета навчання і як засіб придбання відомостей в самих різних областях знання).
         У процесі навчання іноземної мови на старшій ступені в університеті необхідно прагнути реалізувати особистісно - оріентірованноий,  комунікативно - когнітивний, соціокультурний та діяльнісний підходи.
         Особистісно-орієнтований підхід, що ставить в центр навчально -виховного процесу особистість студента, врахування його здібностей, можливостей і схильностей , передбачає особливий акцент на соціокультурної складової іншомовної комунікативної компетенції.
         Ступінь сформованості мовних, навчально-пізнавальних і загальнокультурних умінь в учнів на базовому рівні вивчення мови створює реальні передумови для обліку конкретних потреб у його використанні в процесі професійної діяльності.
         Вивчення іноземної мови на профільному рівні на старших курсах, відповідно до стандарту, спрямоване на подальший розвиток іншомовної комунікативної компетенції (мовленнєвої, мовної, соціокультурної, компенсаторної й навчально-пізнавальної):
1 . Мовна компетенція - функціональне використання досліджуваної мови як засобу спілкування та пізнавальної діяльності: вміння розуміти автентичні іншомовні тексти (аудіювання і читання), в тому числі орієнтовані на обраний профіль , передавати інформацію в зв'язкових аргументованих висловлюваннях (говоріння і лист ), планувати свою мовну і немовну поведінку з урахуванням специфіки ситуації спілкування;
2 . Мовна компетенція - оволодіння новими мовними засобами відповідно до темами і сферами спілкування , відібраними для обраного профілю , навичками оперування цими засобами в комунікативних цілях; систематизація мовних знань , отриманих раніше, а також збільшення обсягу знань за рахунок інформації профільно - орієнтованого характеру (зокрема , професійної лексики і термінології) ;
3 . Соціокультурна компетенція - розширення обсягу знань про соціокультурну специфіку країни досліджуваної мови, вдосконалення умінь будувати своє мовну і немовну поведінка адекватно цій специфіці з урахуванням профільно - орієнтованих ситуацій спілкування , умінь адекватно розуміти й інтерпретувати лінгвокультурні факти;
4 . Компенсаторна компетенція - вдосконалення умінь виходити з положення в умовах дефіциту мовних засобів у процесі іншомовного спілкування, в тому числі і в профільно - орієнтованих ситуаціях спілкування;
5 . Навчально-пізнавальна компетенція - подальший розвиток спеціальних навчальних умінь, що дозволяють удосконалювати навчальну діяльність з оволодіння іноземною мовою, підвищувати її продуктивність, а також використовувати досліджуваний мову в цілях продовження освіти та самоосвіти, насамперед у рамках обраного профілю.
         Таким чином, в якості кінцевої мети навчання розглядається формування іншомовної комунікативної компетенції, тобто здатність і реальна готовність учнів здійснювати іншомовне спілкування і добиватися взаєморозуміння з носіями іноземної мови, а також використовувати набуті мовні знання як у творчій діяльності, так і в проектно-дослідній роботі, у тому числі в руслі обраного профілю.

                                                        Література:
1 . Романенко Б. Методологічна і гуманітарна підготовка сучасного спеціаліста. -М . , 2005 .