Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки спеціалістів

Бялківська Я.В.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут», Україна

Зміст і роль лінгвістичної складової у структурі інтегральної моделі фахової компетентності перекладача науково-технічних текстів

Сучасні умови підготовки перекладацьких кадрів зі спеціалізацією у науково-технічному перекладі характеризуються наявністю великої кількості вимог до їх професійної кваліфікації. Саме тому оптимізувати процес навчання можна лише поклавши в його основу інтегральну та ступеневу модель професійної компетентності, яка дозволить структурувати та організувати зміст навчання на перекладацьких факультетах ВНЗ таким чином, щоб за п’ятирічний термін студенти могли отримати всі необхідні знання, уміння та навички, які створюють передумови для успішного працевлаштування та подальшої професійної діяльності.

Для того, щоб забезпечити конкурентоспроможність випускників перекладацьких факультетів необхідно включити до змісту перекладацької компетентності всі необхідні складові, неврахування яких призведе до суттєвого зниження рівня академічної підготовки. Звідси виникає необхідність розглядати перекладацьку компетентність як інтегральний різнорівневий конструкт, базу якого складають загально-професійні компетентності, що слугують підґрунтям для формування професійно-профільованих компетентностей на старших курсах ВНЗ. До кожного із зазначених блоків – загально-професійного та професійно-профільованого – ми вважаємо доцільним включити п’ять складових: лінгвістичну, екстралінгвістичну, інформаційно-технологічну, перекладознавчу та особистісну (зміст кожної з них розглядався нами раніше [1]). І хоча всі складові мають суттєве значення для перекладацької діяльності, саме лінгвістична компетентність становить фундамент інтегральної моделі фахової компетентності перекладача.

Дана компетентність описана в багатьох роботах, зокрема у Т.В. Ганічевої [2], В.Н. Комісарова [4, c. 329], Л.Л. Нелюбіна [5, с. 98], Є. Пизіної [6, с.70], О.В. Федотової [7], О.І. Чередниченко [8, с. 26], а також у дослідженні барселонської дослідницької групи PACTE-GRUPPE [9, s. 332]. У різних роботах зустрічається як термін «лінгвістична компетентність», так і «мовна» або «двомовна» компетентність. Ми вважаємо, що для опису відповідних знань, умінь та навичок перекладача більш доцільно використовувати термін «лінгвістична компетентність».

Пояснимо наші міркування. Термін «мовна компетентність» має більш вузьке значення. Крім того, мовна компетентність може бути складовою фахової компетентості спеціаліста у будь-якій галузі знань, який володіє мовою, чого не можна сказати про лінгвістичну компетентність. Тобто, в інженера у структурі фахової компетентності може бути мовна, але без відповідної освіти не може бути лінгвістичної компетентності. Що стосується терміну двомовна компетентність, то, на нашу думку, для позначення результатів підготовки перекладачів на сьогоднішньому етапі даний термін є менш вдалим, оскільки сучасні випускники перекладацьких факультетів переважно володіють не однією, а декількома іноземними мовами.

В цілому, вимоги для лінгвістичної компетентності загально-професійного блоку є однаковими для всіх перекладачів. Так, учені, що займаються дослідженням даного питання, свідчать, що дана компетентність повинна передбачати науково-обгрунтоване, усвідомлене користування мовою [7], яке реалізується через знання системи мови та правил оперування мовними засобами у процесі мовленнєвої діяльності [5, с. 98], а через також необхідні для здійснення двомовної комунікації знання прагматики, соціолінгвістики, лінгвістики тексту та граматично-лексичного апарату мови оригіналу і мови перекладу [9, s. 332].

При цьому рівень володіння мовою повинен наближатися до носія мови і, відповідно, забезпечувати ефективну мовленнєву діяльність і в напрямку рецепції, і в напрямку мовленнєвої продукції в обох мовах, що беруть участь у процесі перекладу [7], [4]. Обсяг мовних знань має також розповсюджуватися на територіальні, соціальні та професіональні відмінності у використанні мовних одиниць і поєднуватися з умінням правильно обирати їх і використовувати відповідно до ситуації спілкування і характеру взаємовідносин учасників спілкування, їх рольових функцій [4, c. 330]. Характер знань, що входять до цієї компетенції не лише декларативний, а передусім, процедурний [9, s. 332]

Варто відмітити особливу пластичність і гнучкість даної компетентності, що пов’язана з необхідністю швидко розширювати і поповнювати свої мовні знання, особливо у зіставному плані, а також здатність оперативно перебудовуватися, переходити від сприйняття мовлення до його породження, від однієї мови до іншої, від одного стилю та регістру до іншого, змінювати тип використовуваної лексики та синтаксичну структуру мовлення.

Стосовно лінгвістичної компетентності професійно-профільованого блоку, то вона, враховуючи її галузеву спрямованість, включає знання словотвірних та семантичних особливостей лексики різних тематичних груп і підгруп відповідних галузей, в тому числі неологізмів, знання та вміння оперувати відповідними граматичними структурами, а також знання структурно-композиційних та жанрово-стилістичних особливостей текстів, характерних для кожного типу дискурсу.

Наприклад, для спеціалізації у галузі науково-технічного перекладу англомовних текстів лінгвістична компетентність включатиме відповідні знання і пов’язані з ними навички та уміння. З граматичної точки зору, це – морфологічні та синтаксичні особливості обох мов, знання ізоморфних та аломорфних явищ у зіставлюваних мовах, вміння використовувати ресурси мови реципієнта під час відтворення оригінального тексту, а з лексичного – знання загальнонаукової та спеціальної термінології та уміння вирішувати пов’язані з її використанням проблеми, такі як неспівпадіння обсягу значень термінологічних одиниць в мовах оригіналу та перекладу, їх багатозначність, міжгалузева та внутрішньогалузева омонімія.

І граматичні, і лексичні особливості мов можуть викликати проблеми в перекладі. В якості прикладу граматичних мовних особливостей, які можуть потенційно викликати труднощі розуміння і передачі мовою перекладу, можна передусім назвати характерні для мови науки й техніки пасивні конструкції, складні речення та складні синтаксичні конструкції, звороти з безособовими формами дієслова. У свою чергу, розпізнавання технічних термінів у тексті, що, за слушним зауваженням О.Т. Зарівної [3], є передумовою успішного перекладу, може також бути складним завданням. Через омонімію між терміном і звичайним словом можуть виникати певні труднощі в перекладі внаслідок приписування звичайній чи фразеологічній одиниці термінологічного статусу [там само].

Описуючи лінгвістичну компетентність професійно-профільованого блоку у науково-технічному перекладі перекладі, важливо підкреслити роль знань, умінь та навичок, пов’язаних з мовленнєвими і дискурсивними жанрами та їхньою стилістикою, яка, згідно з О.Ч. Чередниченко [8, с. 26], впливає на вибір виражальних засобів. Знання стилістичного інваріанту, характерного для всіх текстів певного жанру, є запорукою вдалого перекладу [там само], особливо якщо це стосується складних для сприйняття науково-технічних текстів підвищеної інформаційної ємності.

З усього сказаного випливає, що характер лінгвістичної компетентності перекладача науково-технічних текстів передбачає не тільки володіння великим обсягом теоретичних знань, але й високий рівень розвитку практичних навичок та умінь в іншомовній мовленнєвій діяльності. Зазначене свідчить про значущість лінгвістичної компетентності для професійної діяльності перекладача, необхідність відводити на її формування достатню кількістю часу та виявляти особливу ретельність у доборі й організації навчального матеріалу, що дозволить майбутнім перекладачам за встановлений академічним планом час оволодіти всіма необхідними знаннями, навичками та уміннями.

Література:

1. Бялківська Я.В. Інтегральна модель фахової компетентності студентів-перекладачів та її складові // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Взаємодія одиниць мови й мовлення: комунікативно-когнітивний, соціокультурний, перекладознавчий і методичний аспекти», (м. Київ, 29 березня 2013 р). – Київ: НТУУ «КПІ». – С.109-113.

2. Ганічева Т.В. Фонові знання у структурі професійно-орієнтованої перекладацької компетенції майбутніх філологів / Т.В. Ганічева // «Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв'язки». Збірник наукових статей. № 15. – 2009. [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/Vmuvnz/ 2009_15/index.html.

3. Зарівна О. Т. Основні способи та прийоми перекладу науково-технічних текстів у вищих навчальних закладах / О.Т. Зарівна. – Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. – Серія: Педагогічні науки. – Випуск 89. – 2011. – [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchdpu/ped/2011_85/ index. html.

4. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение: учеб. пособие. M.: ЭТС, 2002. – 424 с.

5. Нелюбин Л.Л. Толковый переводоведческий словарь / Л.Л. Нелюбин. — 3-е изд., перераб. – М.: Флинта: Наука, 2003. – 320 с.

6. Пизіна Є. Професійна компетенція як основа підготовки технічних перекладачів у вищих технічних навчальних закладах / Є. Пизіна // Гуманізація навчально-виховного процесу. Збірник наукових праць. – Випуск LIX. – Частина ІІ. – Слов’янськ. – 2012 р. – С. 66-76.

7. Федотова О.В. О профессионально значимых компетенциях переводчика/ [електронний ресурс]. – Доступ з сайту: http://www.rusnauka.com/16_NPRT_2009/Philologia/47675.doc.htm.

8. Чередниченко О. Складові професійної компетенції усного та писемного перекладача / О. Чередниченко // Іноземна філологія. – № 41. – 2007 р. – С. 25-27.

9. Zum Wesen der Übersetzungskompetenz – Grundlagen für die experimentelle Validierung eines Ük-Modells // Wotjak Gerd. Quo vadis Translatologie? – Berlin: Frank & Timme GmbH Verlag für wissenschaftlische Literatur, 2007. – 447 s.