К. п. н. Н. В. Мордовцева,

студентка спеціальності „Дошкільна освіта” В. Ткаченко

ДЗ „Луганський нціональний університет імені Тараса Шевченка”

РОЗВИТОК ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ТВОРІВ ЖИВОПИСУ

У дошкільній лінгводидактиці досить широко висвітлена проблема формування у дітей мовлення. Методикою навчання дітей розповідання за репродукціями картин займалися А. Бородич, Є. Короткова, Є. Тихеєва, Н. Гавриш тощо [1].

Мета нашої статті – ознайомити з методикою проведення занять зі складання розповіді, різними аспектами методики навчання дітей розповіді, надати для ознайомлення приклад бесіди за натюрмортом.

Діти п’яти років мають значний досвід, багатий словник, уміючи описувати предмети, іграшки, встановлювати прості причинні зв’язки між предметами та явищами. Від них треба вимагати вміння не тільки розповідати за змістом репродукції, складати описову та сюжетну розповідь, а й виходити за межі зображеного художником, пов’язувати зміст картини із власним досвідом.

У методиці розвитку зв’язного мовлення дошкільників Н. Гавриш виокремлює кілька видів занять зі складання розповіді за змістом картини, які подаються за ступенем ускладнення.

1. Складання розповіді-опису предметної картини.

2. Складання сюжетної розповіді за змістом картини.

3. Порівняльний опис двох картин.

4. Складання розповіді за пейзажною картиною чи натюрмортом [2].

Методика проведення кожного із цих видів занять має свою специфіку, проте обов’язковими є структурні частини – організація сприймання, розглядання дітьми творів живопису та навчання розповідання за їхнім змістом. Продуктивність другої частини заняття цілком залежить від результативності першої, тобто від того, наскільки ефективною був організований процес сприймання. Отже, щоб правильно керувати розумовою та мовленнєвою діяльністю дітей на цих заняттях, педагог має оволодіти методикою навчання розповіді за змістом [2].

Значну роль відіграє підготовка дітей до розгляду й описування картин. Дійовим прийомом є вступне слово педагога перед показом картини або коротка вступна бесіда, в якій доречно дати стислу інформацію про життя і творчість художника – автора картини, про її жанр, а потім актуалізувати знання дітей про пори року, людські взаємини тощо, тобто ті, які налаштовують на сприймання картини. Звернення до власного досвіду дітей активізують мислительну та мовленнєву діяльність дошкільнят спонукає їх до прояву ініціативи [3].

Одне із центральних місць у структурі заняття посідає бесіда за репродукцією картини, що проводиться після її мовчазного розглядання дітьми, вихователь ставить запитання.

Саме метод запитання зорієнтовує дітей на усвідомлене сприймання зображеного на картині .

Вихователь (після моменту мовчазного розглядання картини) не поспішає із запитаннями, даючи малюкам можливість вільно висловити свої враження, думку з приводу зображеного.

Різноманітні ігрові прийоми, емоційно-образні пластичні етюди, творчі завдання тощо допоможуть активізувати процес сприймання мовлення [4].

Бесіду зі старшими дошкільниками пропонують починати з аналізу первинної назви чи пошуку більш вдалої, більш точної назви картини. Такий прийом дає змогу зрозуміти, оцінити твір живопису в цілому, щоб перейти до детального його розгляду.

Запитання щодо дій та характерів персонажів допомагають дітям виокремити частини репродукції картини, сприяють уважному її розгляданню. Найскладнішими для дітей є запитання, пов’язані з оцінкою емоційного стану, з описом настрою, особистісних якостей персонажів, що пов’язано з недостатністю в словниковому запасі слів та словосполучень на визначення емоційного стану. Стимулюючим моментом у цьому разі можуть бути пластичні етюди – дітям пропонують спочатку повторити рухи, міміку, позу героїв твору живопису, спробувати ввійти в їхній стан, а потім розповісти про це [5].

Останній етап можна використати як самостійний, запропонувати дітям зосередитися на окремих об’єктах, зображених художником, придумати уявні варіанти «почутих» звуків і слів (аналогічно – ароматів, відчуттів тощо), імітувати їх, придумати діалог від імені персонажів. Виконання цих творчих завдань забезпечить високий рівень інтелектуальної, емоційної, мовленнєвої активності, дасть змогу підтримувати протягом усього заняття гарний настрій та інтерес дітей до процесу сприймання і, що важливо, бажання розповісти про свої враження.

Пропонуємо зразок бесіди за натюрмортом В. Казаріна у старшій групі.

Мета: ознайомити дітей з натюрмортом В. Казаріна, з біографією митця; збагачувати словниковий запас слів; виховувати у дітей любов до прекрасного.

Обладнання: натюрморт В. Казаріна

Хід заняття

Вихователь: Подивіться, це натюрморт який намалював Віктор Семенович Казарін. Він народився у 1948 році у місті Москва. Пише картини В. Казарін вже понад 20 років. Його картини прикрашають галереї більш ніж 40 країн світу. І в даний час художник як і раніше дуже багато працює. Кількість його картин визначити неможливо, воно обчислюється тисячами.

Вихователь: А ви знаєте, що таке натюрморт? Це зображення неживих предметів в образотворчому мистецтві.

Вихователь: Подивіться на картину і скажіть, які фрукти ви бачите на малюнку? (Груша, слива, яблуко, персик). Яких вони кольорів? (Червоний, жовтий, оранжевий)

Вихователь: А тепер придивіться, чого більше, яких фруктів? (Винограду).

Вихователь: Що за розміром більше, персик чи слива? Слива чи виноград? (Персик; слива).

Вихователь: А тепер скажіть, якої фрукти форми? (круглої, овальної). Яких фруктів більше, круглих чи овальних? (Овальних)

Вихователь: Діти, а який фрукт самий великий за розміром? А який маленький? (великий – персик, маленький - виноград)

Вихователь: А як ви вважаєте, які ці фрукти на смак? Чи є гіркі, кислі, солоні, солодкі? ( солодкі )

Вихователь: Подивіться на картину, чи є з цих фруктів ваші найулюбленіші? (Груша, яблуко, виноград)

Вихователь: Чи є живі істоти на натюрморті? (метелики)

Вихователь: У чому знаходяться фрукти? А в що ще їх можна покласти? (в корзинці, можна покласти в відерце, тарілку)

Вихователь: Давайте з вами дамо назву цьому натюрморту(Солодкі овочі).

Вихователь: Я пропоную вам вигадати історію про ці фрукти, зробити їх живими. (Діти вигадають свою історію про фрукти).

Отже, розвиток зв’язного мовлення дітей засобами творів живопису є ефективним засобом. Різні аспекти методики навчання дітей розповідання та розвитку зв’язного мовлення на етапі дошкільного дитинства висвітлені ґрунтовно й різнобічно. Водночас зауважимо, що всі означені аспекти дослідження зв’язного мовлення передбачають організацію навчання дітей розповідання лише на заняттях з розвитку мовлення дітей, щоправда, різними засобами.

Література

Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні : наук.-метод. посіб. / наук. ред. О. Л. Кононко. – К. : Ред. журн. «Дошк. виховання», 2003. – 243 с. 2. Гавриш Н. Навчання розповіді за картиною./ Наталя Гавриш // Дошкільне виховання. – 2003. – №1. – С. 7. 3. Калмикова Л. Розвиток описового мовлення. Психолінгвістичний аналіз./Л. Калмикова // Дошкільне виховання. – 2003. – №4. ‒ С. 19. 4. Коненко О. На заняттях у грі та праці формування у старших дошкільників пояснювального зв’язного мовлення. / О. Коненко – 1987. – №10. – С. 7. 5. Піроженко Т. Сучасні підходи до мовленнєвого розвитку дитини./ Т Піроженко // Дошкільне виховання. – 2001. – №1. – С. 10–11.