Філологічні науки / 3.Теоретичні і методологічні проблеми дослідження мови

Старший викладач Добош І.І.

Львівський національний аграрний університет

Запозичення у французькій мові

Кожна мова тісно пов’язана з людським суспільством. Мова – явище соціальне, і вона не може існувати поза суспільством.

Зміни, які відбуваються у суспільстві, фіксуються словниками. Як приклад, можна навести Велику французьку буржуазну революцію кінця XVIII століття, під впливом якої, з одного боку, канули в забуття такі слова, які були поширені при старому режимі:

seneschal, intendant, chevalier,

а з другого боку, під впливом революції появились нові слова:

nationaliser, democratiser, propagandiste.

Прикладом може служити епоха великих географічних відкриттів, коли у французьку мову та інші європейські мови було введено багато нових слів, пов’язаних з тими предметами, товарами, які привозились в Європу з-за океану.

Серед різноманітних джерел лексичного збагачення мови слід відзначити запозичення з інших мов. Це лінгвістичне явище також пов’язане з розвитком суспільства, з історією народу. Запозичення визначається багатьма факторами – як матеріальними, так і психологічними. Розвиток науки, політичного життя і людської думки, культурні зв’язки між народами сприяють запозиченням.

Правда, в деяких мовознавчих працях термін «запозичення» має досить неясне або дуже широке визначення. Таким чином, треба дати більш точне визначення цього терміну. L. Deroy у своїй праці про лінгвістичні запозичення пише: «Логічно можна кваліфікувати запозиченням в даній мові тільки ті елементи, які в неї проникли після більш-менш точної дати, яка умовно позначає початок цієї мови».

Згідно з ним визначенням «запозиченням» можна назвати тільки ті слова, які проникли з однієї мови в іншу, і якщо остання була вже сформованою і розвивалась згідно зі своїми лінгвістичними законами.

Отже, слова кельтського походження bec, tonneou та інші не можуть розглядатись як запозичення, тому що вони ввійшли у французьку мову в період її інтенсивного формування (ІХ- ХІ ст.). насправді можна вважати запозиченнями тільки ті слова, які були засвоєні на початку формування французької мови як національної. Необхідно розрізнити збагачення словникового запасу запозиченнями від тих, які виникають в результаті схрещення двох мов.

Запозиченнями з англійської мови у французьку були незначними. Впродовж середніх віків та епохи Відродження вони дорівнювали майже нулю. Навпаки, французька мова збагачувала англійську і навіть до певної міри брала участь у її творенні після нормандського завоювання Англії в ХІІ столітті.

І з цього часу французька мова стала посередником, через яку в англійську мову потрапляли грецькі та латинські слова, особливо в часи епохи Відродження. В епоху Реставрації династії Стюартів король Карл ІІ перебував у вигнанні у Франції і після його повернення в Англію у XVII ст. В англійську мову проникло дуже багато куртуазних (галантних) слів та виразів з французької мови. Зворотний вплив, тобто вплив англійської на французьку мову, почався у XVIIІ ст. Цей вплив відбувся не тільки в галузі мови, але також в галузі політики і науки тощо.

Ось чому проникнення англіцизмів у французьку мову пояснюється не тільки тісною типологічною спорідненістю, але також політичним та економічним розвитком Англії. Серед термінів політичного і громадського життя можна виділити такі:

voter, budjet, club, bill, comite,

corporation, jury, opposition, ordre du your.

Найголовнішим є такі запозичення:

boycotter, interview, leader, meeting,

reporter, speaker, trade-union, hold-up.

Запозичення з адаптацією морфем – друга основна категорія запозичень, які необхідно знати. Таких запозичень менше, ніж фонетично адаптованих. Тут можна виділити кальки і напівкальки. Виділяють два види кальок: морфологічні та семантичні.

Морфологічні кальки – це слова, які утворились згідно з іншомовними моделями. Ці запозичення є найприроднішим розв’язанням проблеми офранцуження слів з мови джерела.

Наприклад:

haut-parleur<bay-rooykuh (англ.);

pourriture noir<black-rooykuh (англ.);

are – fenetre<bow – window (англ.).

Запозичення не є численними. Їх є менше, ніж кальок. Кальки, крім поняття, передають також нові граматичні зв’язки.

Надбання нового значення може бути можливим тільки тоді, коли запозичення своєю фонетичною формою наближається до фонетичної та морфологічної структури слова мови-запозичувача. Тільки в такому випадку семантичні контакти лексеми будуть продуктивними. Запозичення з інших мов – природний процес, який випливає з того, що між людьми різних націй завжди були тісні зв’язки. У принципі, запозичення збагачують мову. Трапляється інколи, що в певні періоди запозичення стають надміпними.

За останні роки вторгнення англійських слів у французьку мову викликало занепокоєння і у Франції навіть було прийнято закон, згідно з яким понад 60 слів англійського походження забороняється вживати в пресі, на радіо і по телебаченню. Але використання в розумних, допустимих межах слів іншомовного походження сприяє збагаченню і зближенню мов.

Література:

1. Berthier P. V. Le français écorché / P. V. Berthier, J. P. Colignon. – Paris : Librairie classique E. Belin, 1987. – 363 c.

2. Гак В. Г. Теория и практика перевода. Французский язык / В. Г. Гак, Б. Б. Григорьев. – М. : Интердиалект+, 2003. – 454 c.

3. Mauffrey A. Grammaire française / Mauffrey A., Cohen I., Lilti A. M. – Paris : Hachette Classiques, 1985. – 318 c.