Панченко Катерина

Національний технічний університет України «КПІ»

СТРУКТУРА ТЕКСТУ – ВИЗНАЧЕННЯ, ФОРМА ТА КАТЕГОРІЯ ЗМІСТУ

Для визначення структури тексту необхідно охарактеризувати наступні поняття:

1. вираження тексту (вираження мовними знаками; текст – вираження системи, її матеріальне втілення);

2. відокремленість (єдине текстове значення, реалізація певної культурної функції та передача цілісного значення; «початок-кінець»)

3. структурність (текст – це не проста послідовність знаків між 2 кордонами; тексту властива внутрішня організація).

Встановлення структури тексту є початковим і найголовнішим етапом, від якого залежить розв’язання проблеми аналізу тексту, його розуміння та текстотворення.

Основними ознаками тексту є: цілісність та зв’язність.

Зв’язність (когезія) окреслю смислове поле тексту та є категорією логічного плану, яка наявна в письмових та підготовлених текстах.

Зв’язність утворюється 2 видами засобів, а саме:

- зовнішніми (граматичні та лексичні);

- внутрішніми (семантичні засоби описують спільність предмета та опису, цей процес пролягає повз весь текст, об’єднує все в єдине ціле).

Цілісність являє собою смисловий зміст тексту.

Цілісність має психолінгвістичну природу і не співвідноситься безпосередньо з лінгвістичною категорією; є вертикальною категорією, внутрішньою формою змісту тексту, засобом для структурування інформації.

Структура тексту – це зв’язний тип організації смислового змісту тексту на рівні його повної цілісності.

Структура тексту залежить від основної мета та задуму. Ключовим моментом є ефективність структури, тобто читач розуміє та сприймає повідомлення згідно із задумом автора.

Ефективність тексту залежить від психологічного стану автора та читача, мотивно-цільової сфери функціонування тексту та умов спілкування.

Знаком ефективності структури тексту – архітектонічна досконалість у графічно-знаковій тканині.

Потрібно пам’ятати, що у зв’язку «автор-читач» текст набуватиме або втрачатиме побічний зміст, підтекст та значення. Вихідний зміст тексту (авторський) відрізнятиметься від змісту тексту читача.

Структура тексту поділяється на:

1. типологічну (формується з суспільно-необхідних та соціально-обумовлених елементів – стимулюють міркувальну, емоційну і вольову активність читача у сфері соціальну активність; на реалізацію типологічної структури свідомо та несвідомо спрямовані всі зусилля автора, на даному етапі постає питання ефективності тексту і тих засобів, атрибутів, параметрів, критеріїв, що забезпечують ефективність тексту);

2. фактологічну (логіко-поняттєві й асоціативні зв’язки між фактами; елементом даної структури є факт – який для автора та читача можу бути різним );

3. тематична авторська структура (автор може виділяти, тобто членувати зміст на факти, виділяти ролі, рубрики, заголовки, архітектонічні елементи тексту, використовувати мовні засоби; тематична авторська структура охоплює весь зміст, виявляється у текстових зв’язках між фразами, а кожна фраза пов’язана з наступною; тематичні авторські структури можуть бути як однорідними (тематична структура, яка має одну тему, що проходить через весь текст) та неоднорідними (тематична структура має мінімум 2 теми, одна з яких можу бути основною та називатися аморфною).

4. тематично-перцептивна структура (особливість сприйняття тексту, варіант тематичності авторської структури, чим більш неоднорідна авторська структура, тим більше неоднорідна перцептивна структура);

5. композиційна структура (змістова структура конкретної теми, яка поділяється на констатуюча та деталізуюча);

6. архітектонічна авторська структура (виражає композицію структури);

7. логіко-поняттєва авторська структура (основа тематично-змістової структури, що має наступні зв’язки: предикативний, логічно-ієрархічний (співвідношення цілого та частини), предметно-категоріальний (співвідношення між предметами), ситуативний (зв'язок між простором і часом)).

8. емоційно-експресивна структура тексту (емоції, які вкладає автор у свій текст, можуть бути різноманітними. Єдина вимога, що емоції, виражені попередньою фразою, не повинні контрастувати з емоціями наступної фрази або заважати її нормативної перцепції. Автор намагається викликати такі емоції у читача, від яких залежатиме подальше розуміння тексту);

9. інформативна авторська структура;

10. комунікативна авторська структура (вплив на людину; вся структура має бути пристосованою до цієї функції, процес творення і сприйняття кожного тексту неоднаковий, що й відображає особливість даної структури).

Основною задачею автора є чітко розмежовувати структури для себе та для читача!

Література:

1. Дудик П.С. Стилістика української мови. П.С. Дудик. Вид. «Академя» - Київ. 2005

2. Єщенко Т.А. Лінгвістичний аналіз тексту. Т.А. Єщєнко. Вид. «Академя» - Київ. 2009

3. Крупа М. Лінгвістичний аналіз художнього тексту. Марія Крупа.// Посібник для студентів філологічних спеціальностей ВНЗ. – Вид.: «підручники та посібники». – Тернопіль. 2010

4. Марко В.П. Аналіз художнього твору. В.П. Марко. Вид. «Академя» - Київ. 2013