Дем’янів І.В., Корнута Н.В.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, Україна

Структурні моделі прототипічних конструкцій зі значенням ірреальної умови

Дослідження мовного об’єкту умовних конструкцій проводиться в багатьох напрямах. Вони досить ґрунтовно описані з формально-граматичної точки зору. Однак в більшості нормативних граматик достатньо уваги приділяється класифікації лише тих умовних конструкції, які виражаються складнопідрядними умовними реченнями (Семенюк Н. Н., 2000; Bury E., 2000; Eroms H.-W., 2000; Pasch R., 2003). Такі конструкції отримали назву прототипічних [3, c. 298]. Аналогічну точку зору щодо категоріального статусу умовних конструкцій, виражених складнопідрядним реченням, а в деяких випадках складним або безсполучниковим реченням як типовим представником умовного концепту, виражає й американський дослідник Дж. Лайонз [2, c. 195].

Лише ті умовні конструкції, які у формальному плані відрізняються від прототипічних, поки що досить часто залишаються поза увагою дослідників [3, c. 7]. Однак у більшості сучасних досліджень, присвячених умовним конструкціям, висловлюється думка щодо існування “альтернативного” способу вираження умовного зв’язку як мовного факту [3, c. 28; 4, c. 701—704; 1, c. 153]. У такому разі неминуче виникають питання про мовну норму та відхилення від неї як процес формування нової норми.

У нашому дослідженні дотримуємося запропонованого В.С. Храковським поділом умовних конструкцій на прототипічні й непрототипічні. Аналогічна точка зору висловлюється Т.А. Колосовою. Розглядаючи способи репрезентації умовного зв’язку, авторка зауважує, що відношення та зв’язки між ситуаціями (подіями, станами речей) можуть бути представлені як у складному, так і в простому реченні. І в цьому випадку, як показують мовні факти, просте й складне речення часто виявляються членами одного й того ж варіативного синтаксичного ряду [1, с. 15]. Однак, домінантою в цьому ряду виступає складне речення, оскільки основною його функцією в мовленні є вираження зв’язків і відношень між подіями.

Інваріантом синтаксичної моделі, яка виражає значення ірреальної умови, у нашій роботі виступає прототипічна конструкція (Wenn) + S + P Konj. II, (dann/so) P Konj. II + S (модель 1). Ця модель представлена складнопідрядним реченням зі сполучником wenn або без нього в підрядній частині. Сполучник falls передає значення умови більш точно ніж wenn, який має не лише умовне, але й темпоральне значення. Однак через значно нижчу частотність вживання сполучника falls (менше 1% всіх прикладів) його не зафіксовано. Безсполучникові умовні речення включено до базової моделі, оскільки суворо регламентований порядок слів у таких реченнях у німецькій мові дозволяє їх трактувати однозначно як умовні.

У результаті дослідження способів вираження ірреальної умови встановлено інваріантні моделі, за допомогою яких описуються прототипічні ірреальні умовні конструкції. Клас прототипічних конструкцій характеризується вираженням ірреальної умови за допомогою сполучникового або безсполучникового складнопідрядного речення з присудком у формі Konjunktiv II.

За ознакою наявності або відсутності сполучника встановлюємо такі варіанти прототипічного ірреального умовного речення:

Wenn + S + P Konj. II, (dann / so) P Konj. II + S. Наприклад: „Wenn ich jemandem etwas geben könnte”, sagt Herbert, „würde ich ihm Zeit geben” [6, с. 37].

P Konj. II + S, (dann / so) P Konj. II + S. Наприклад: „Wäre mein Vater Architekt gewesen, würde ich heute Häuser bauen” [5, с. 67].

S + P Konj. II (dann / so), wenn + S + P Konj. II: „Die wären heute schon froh, wenn sie nie bei den Nazis gewesen wären” [8, с. 31].

S + P Konj. II (dann / so), P Konj. II + S. Наприклад: „Es wären keine Träume mehr, könnte man sie erfüllen” [7, с. 33].

S + P Konj. II (dann/so), S + P Konj. II. Наприклад: „Mir wäre lieber, Steves Wunderwagen wäre in der dritten Runde verreckt” [5, с. 2].

S + P Konj. II, wenn + S + P Konj. II, P Konj. II. Наприклад: „Heute geht die Welt unter, würdest du, selbst wenn du es glaubtest, noch fragen: Wie macht sie das?” [5, с. 28].

S + P Konj. II, P Konj. II + S, P Konj. II. Наприклад: „Und außerdem hätte ich – wäre ich mit der Wahrheit herausgerückt, – nur vier bis fünf Jahre Gefängnis bekommen, das nebenbei…” [5, с. 21].

Подальший їх розподіл на варіантні моделі здійснено за такими ознаками: порядок розташування частин умовної конструкції; наявність / відсутність сполучника; наявність / відсутність корелята. Аналіз частотності вживання умовних речень з різними типами розташування антецедента й консеквента вказує на незначну кількісну перевагу вживання комбінації “умова – наслідок” (53%) над комбінацією “наслідок – умова” (45,96%), а також незначну частку в досліджуваному корпусі речень, у яких умова “вклинюється” в наслідок (1,04%). Теоретично можливого четвертого варіанта взаєморозташування умови й наслідку, коли наслідок “вклинюється” в умову, в досліджуваному корпусі не зафіксовано.

Аналіз за параметром “наявність / відсутність сполучника” засвідчує значну перевагу складнопідрядних речень зі сполучником wenn над безсполучниковими умовними реченнями (77,2% та 22,8% відповідно). При цьому фіксуємо відмінності в співвідношенні сполучникових і безсполучникових умовних речень залежно від порядку розташування умовної і наслідкової частин, а саме: кількісний показник безсполучникових речень, у яких умова передує наслідку, майже в два рази перевищує кількість речень цього типу, в яких наслідок передує умові, в той час як кількісної залежності між наявністю сполучника та порядком розташування залежної та головної частин умовної конструкції не виявлено.

В окрему підгрупу виокремлено безсполучникові речення із зворотним порядком слів у підрядному реченні, що зумовлено високою частотністю таких конструкцій, системним характером порядку слів та лексико-граматичною природою інверсії.

Аналіз уживання ірреальних умовних речень із врахуванням критерію “наявність / відсутність корелята” свідчить про кількісну перевагу ірреальних умовних речень без корелятів dann / so над реченнями, в яких ці кореляти наявні (див. табл. 1 й табл. 2).

Таблиця 1

Кількісне співвідношення речень з корелятом і без корелята в сполучникових умовних реченнях

Розташування умови та наслідку	Наявність / відсутність корелята	Кількість прикладів	Відношення до загальної кількості прикладів (%)
умова ® наслідок	з корелятом	11	17,16
умова ® наслідок	без корелята	103	82,84

Таблиця 2

Кількісне співвідношення речень з корелятом і без корелята в безсполучникових умовних реченнях

Розташування умови та наслідку	Наявність / відсутність корелята	Кількість прикладів	Відношення до загальної кількості прикладів (%)
умова ® наслідок	з корелятом	8	17,07
умова ® наслідок	без корелята	38	82,93

Водночас, залежності вживання корелята від критерію наявності / відсутності сполучника в ірреальному умовному реченні не зафіксовано.

Порівнюючи результати, наведені в табл. 1 й табл. 2, можемо зробити висновок про відсутність залежності вживання корелята від критерію наявності / відсутності сполучника в ірреальному умовному реченні, оскільки процентне співвідношення речень з корелятами і без є майже ідентичним. Водночас констатуємо загальну тенденцію до кількісного переважання ірреальних умовних речень без корелятів dann / so над реченнями, в яких ці кореляти наявні. Зауважимо, що корелят so вживається лише в безсполучникових реченнях. У таких умовних конструкціях співвідношення корелятів dann і so складає 42,86% та 57,14% відповідно.

Література:

1. Колосова Т. А. Русские сложные предложения асимметрической структуры / Т. А. Колосова. — Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 1980. — 164 с.

2. Лайонз Дж. Лингвистическая семантика: Введение / Джон Лайонз; пер. с англ. В. В. Морозова и И. Б. Шатуновского ; под общ. ред. И. Б. Шатуновского. — М. : Языки славянской культуры, 2003. — 400 с. — (Язык. Семиотика. Культура). — Библиогр.: с. 363—372.

3. Типология условных конструкций : монография / [отв. ред. В. С. Храковский]. — С.-Пб. : Наука, 1998. — 584 с. — Библиогр.: с. 555—565.

4. Duden „Grammatik der deutschen Gegenwartssprache” / hrsg. u. bearb. von Günther Drosdowski in Zusammenarbeit mit Gerhard Augst ; [Autoren : Max Mangold u.a.]. — 4., völlig neu bearb. u. erw. Aufl. — Mannheim ; Wien ; Zürich : Bibliographisches Institut, 1984. — 800 S.

5. Doutine H. Die Meute / Heike Doutine. — München : C. Bertelsmann Verlag GmbH, 1979. — 572 S.

6. Heiduczek W. Abschied von den Engeln / Werner Heiduczek. — Halle (Saale) : Mitteldeutscher Verlag, 1968. — 440 S.

7. Heinrich H. J. Kein Stein wird auf dem anderen bleiben / H. J. Heinrich. — München : Droemersche Verlagsanstalt Th. Knaur Nachf., 1987. — 574 S.

8. Meyer-Scharffenberg F. Die Jahre mit Per / Fritz Meyer-Scharffenberg. — Berlin : Buchverlag der Morgen, 1973. — 407 S.