Білак А. І.

Науковий керівник – к.ф.н. Предій Ю. Д.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, Україна

Гендерний дискурс в емоційно забарвленому контексті детективних романів 1930-х років

Наше дослідження являє собою розгляд однієї з найцікавіших проблем відмінностей між чоловічим і жіночим мовленням, як двох підсистем мови, що мають свої спільні особливості та відмінні ознаки. Ця проблема привертає увагу дослідників протягом останніх десятиліть, але багато питань все ще залишаються спірними і вимагають додаткових досліджень [1]. Зокрема, поряд з вивченням загальних проблем гендерного дискурсу, велику увагу необхідно приділяти розробці основних теоретичних положень впливу фактора статі на мовлення.

Варто зазначити, що за словами Кириліної, вигуки англійській мові є особливим розрядом мовленнєвих знаків в лінгвістиці. Вони безносередньо пов’язані з прагматичною інформацією, тобто саме в них комунікативність висувається на перший план, тому що семантика більшості вигуків виявляться в процесі комунікації [2]. Вигуки в англійській мові, як і в українській, виражають почуття, емоційні стани, емоційні реакції й оцінки, але не називають їх. Вигукові висловлення з експресивним значенням посідають значне місце в організації дискурсу, оскільки вони є тими елементами мовленнєвого акту, які сприяють виявленню почуттів та реакцій мовця та слухача, а також продовженню мовленнєвого акту, чи розмиканню контакту між ними [1].

Опираючись на класифікацію вигуків з контекстуально-обумовленим значенням, а також побачивши та проаналізувавши дані обраних романів, ми можемо зробити висновок, що жінки частіше показують свої позитивні почуття і вони є емоційнішими у виявленні хвилювання чи співчуття. Хотілося б зазначити, що головна особливість вигукових речень в детективних романах Агати Крісті полягає в тому, що більшість з них використовуються чоловіками, проте в жіночому дискурсі на фоні цього типу речень не спостерігається значна різниця по відношенню до чоловічого. У романі «Загадка Ендхауза» використано 59 % чоловічих вигукових речень, а в романі «Карти на стіл» – 65  %. Ми бачимо, що вони стоять майже нарівні, тобто з цього випливає висновок, що автор-жінка прагне до рівності між чоловіком та жінкою. Це вказує на історичну суспільну роль жінки в період 1930-х років, її прагнення до рівноправ’я в суспільстві. Потужний емотивний вияв з боку обох сторін, жінки та чоловіка, у творах Агати Крісті свідчить лише про тодішні спроби та намагання емансипації жінки.

Важливе спостереження про вираження саме таких почуттів у жіночому дискурсі можна пояснити тим фактом, що ці риси за загальними уявленнями є характерними для більшості жінок. Жінка повинна бути втіленням ніжності, любові, підтримки, а також вміти співчувати. Проте із зміною часу та розвитком суспільства можна помітити істотні зміни у закладених раніше взірцях жінки. Її роль стає важливішою, а функції розширюються. Жінка вже не тільки берегиня сімейного вогнища, для неї все важливішою стає кар’єра, і вона все більше стає впевненішою в собі. А чоловіки, навпаки, в цих творах досить стримані, вони виявляють злість та роздратування, проте менше жорстокість, їм більш характерна розсудливість та рішучість.

В романах Ерла Стенлі Гарднера, американського письменника початку та середини XX століття, ми також проаналізували та дослідили прояви жіночого та чоловічого мовлення у використанні вигуків, тобто, особливу увагу звернувши на емоції персонажів. Досліджуючи твори художньої літератури, написані автором-чоловіком, ми помітили, що чоловіки частіше виявляють свої почуття і вони є більш емоційні, проте ця емоційність виражається жорстокістю, гнівом та рішучістю, що зумовлено їх жанром, змістом та настроєм. Хотілося б зазначити, що головна особливість вигукових речень в цих романах-детективах полягає в тому, що більшість з них використовуються чоловіками, а жіночий дискурс на фоні цього типу речень має відсоткову різницю у порівнянні із чоловічим. У романі «Справа оксамитових кігтиків» 56  % чоловічих вигукових речень, а у романі «Справа кота дворецького» їх кількість навіть досягає 72  %. Це спостереження можна пояснити тим фактом, що тут вживається більше почуттів, характерних для чоловіків, а жінки співчутливі, їхні почуття наповнені любов’ю, для них характерне хвилювання. Проте жінки також виконують функції, що імпонують чоловікам, що за загальними уявленнями не є характерним для більшості жінок, такі як роздратування та гнів. Беручи до уваги цей фактор, можна стверджувати, що в цьому полягає схожість використання вигуків у дискурсах обох статей.

Як бачимо, автор-чоловік показує набагато біднішу насиченість своїх творів позитивними емоціями та почуттями, що свідчить про більшу закритість душі, про те, що чоловікам більш характерно виражати рішучість, спокій, жорстокість та гнів. Тобто чоловіки менш емоційні у вираженні позитивних переживань. В даного автора кількість та якість вигуків даного типу є абсолютно однаковою.

Отже, спільною особливістю для обох авторів є чоловічий напористий спосіб вираження емоцій героїв. Крім того, врахувавши співвідношення кількості вигукових речень в романах Агати Крісті та Ерла Стенлі Гарднера, можна стверджувати, що обидва автори пишуть чоловічим стилем, адже у всіх романах переважає чоловічий дискурс. Це свідчить про те, що, на нашу думку, Агата Крісті завжди керувалася жанром роману, тому її невичерпний досвід в написанні детективу вилився в чіткій манері.

Література

1. Каптюрова О. Прагматичні значення вигукових висловлень англійської мови [Електронний ресурс] / О. Каптюрова. – Режим доступу : http://www.lib.ua-ru.net/inode/3220.html.

2. Кириліна А. Гендер: лінгвістичні аспекти [Електронний ресурс] / А. Кириліна. – Режим доступу: http://www.feminist.org.ua/library/gend.vistic. php.