Філологічні науки / 2. Риторика і стилістика

Д. пед. н., к. філол. н. Мішеніна Т.М.

Криворізький педагогічний інститут

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ

В ДИСКУРСІ УКРАЇНСЬКОГО ІСТОРИЧНОГО РОМАНУ: ТРАДИЦІЯ І НОВАТОРСТВО

У статті виявлено особливості функціонування кольоративів чорний – червоний в дискурсі українського історичного роману (на прикладі роману Павла Загребельного «Диво»). З’ясовано, що використання традиційного кольороряду червоне-чорне, традиційно усвідомлюється як єдність добра і зла, щастя і нещастя, протистояння протилежностей у побудові світу. Новаторське переосмислення кольорів полягає в актуалізації емоційного відтінку.

Ключові слова: кольоратив, спектр, історичний роман, художній образ, художній дискур.

Система назв кольорів формується як результат опрацювання нашою свідомістю матеріалу реального життя й реального світу, можливість уживання у прямому й переносному значенні лексем, що позначають колір. Базисний колірний термін повинен відповідати таким критеріям: має бути монолексемою; його сигніфікація не повинна міститися в жодному іншому колірному терміні; його використання не повинно обмежуватися вузьким класом об’єктів; має бути розпізнаний інформантами; недавні запозичення не повинні долучатися [1].

Кольоративи-символи становлять образно-смислові центри української лексики; вони пов’язані з культурними традиціями українського народу, зі своєрідністю його мовної системи. Кольороназва сприймається у свідомості українця як кодовий символ, причому семантика кольороназв спирається на народно-поетичну основу, водночас спостерігаємо індивідуально-авторське переосмислення кольорів майстрами слова (несподіване трактування кольору, віднайдення цікавих асоціацій, поєднання різнопланових понять).

Широкий спектр відтінків фонових кольорів, використовувані в художній дійсності, допомагають автору відтворити власне світосприйняття й естетично-художню позицію створити неповторні індивідуально авторські кольористичні фрагменти реальності шляхом переосмислення слів, надання їм ширшого додаткового значення.

У мовознавчих студіях існують різні підходи до визначення кольорономінантів. Проаналізована нами лінгвістична література дозволяє зробити висновок про те, що можна виокремити шість основних напрямів вивчення лексем на позначення кольору: функціональний, історичний, лексико-семантичний, граматичний, когнітивний і порівняльний.

Функціональний підхід полягає у виявленні особливостей функціонування кольоропозначень у художніх текстах, що пов’язано з тим, шо кольоропис є одним із невід’ємних елементів ідіостилю автора. Кольоронайменування допомагають митцям розкривати ідею твору, створювати емоційний настрій, змальовувати образи героїв (Г. Тойшибаєва, К. Губенко, О. Лисоіваненко, І. Лук’яненко, С. Меньчева) [4; 7; 8; 9; 10]. У межах цього підходу кольоропозначення можуть розглядатися як інтенсифікатори виразності й образотворчої мови та співвідноситися з рядом тропів і стилістичних фігур, що актуалізують прагматику вислову.

Мета статті – виявити особливості функціонування кольоративів чорний – червоний в дискурсі українського історичного роману (на прикладі роману Павла Загребельного «Диво»).

Особливої ваги набуває використання традиційного кольороряду червоне-чорне, традиційно усвідомлюване як єдність добра і зла, щастя і нещастя, протистояння протилежностей у побудові світу.

Кольоратив «червоний» – має забарвлення одного з основних кольорів спектру, що передує оранжевому.

Червоний кодифіковано у Словнику синонімів, засвідчуючи такі відтінки: рожевий, темно-рожевий, кривавий, червоногарячий [2, с. 584].

Широке поширення й особлива значущість червоного кольору в українській традиційній культурі позначені такими символами, як: любов, звитяга, боротьба, пам’ять про родовід.

Український історичний роман «Диво» засвідчує функціонування колоративу червоний, ужитий у прямому значенні на позначення:

– Одягу: – До речі, я хотів з вами порадитися щодо одного видання, – обережно промовив Бузина, поцмокуючи від захоплення перед іконою Юрія-змієборця, де Юрій у червоних шатах на карому коні разив вогнедишного дракона (5, с. 132); Всі, як один, безбороді, всі з дивними дворогими вилами на плечах, всі зодягнені в неоднакові голубі з золотим шиттям безрукавки, підперезані широкими червоними хустками… (5, с. 305) – з позиції культурології червоний колір одягу означає в часи Давньої Русі силу, міць, багатство.

– Зброї: Вранці коло брам Радогостя стала дружина з червоними щитами (5, с. 172) – воїни давньоруської дружини мали червоні щити – символ перемоги і звитяги.

– Речовин: З широкої рани била густа червона кров (5, с. 61); У Бутеня від неймовірної напруги розтріскалася на стегні кора, що нею затягло рану, і червона ропа засльозилася на волохатій нозі, від усього його величезного тіла здіймалася важка пара, вирячені баньки лізли вже на боки, так наче ось-ось мали луснути (5, с. 78) – передає найбільш яскравий відтінок із можливих.

До цієї групи відносимо відтінок червоного на позначення предмета тваринного походження: Він поліз у свій міх, довго перебирав там пальцями, ви метнув темно-буре, з сивим остом хутро, тріпнув ним проти сонця, подав хмизоносові (5, с. 110).

– Фітонімів, їх частин або характеристик: Мак виявився червоним і пелюстки мав теж мовби несправжні… (5, с. 53); – Я знаю ліпші квіти, – сказав Сивоок, – в найдальшій пущі, посеред червоних борів росте висока синя квітка; А несу дідові Кіптілому хворостища вибрані, з сорока кущів по сорок прутів, є прут зелений, а є сірий, а той чорний, а той червоний, і білий… (5, с. 100).

Червоний колір асоціюється із конструктивними емоціями й високими почуттями – радості, щастя. У романі «Диво» спостерігаємо кольоративи, які за структурними особливостями становлять як прості слова – прикметники із суфіксами на позначення недостатнього ступеня вияву ознаки, так і складні. За нашим спостереженням, лексеми вказують на зовнішні ознаки людини; характеризують частини тіла людини або його ознаки: Червонясті маври несли на міцних своїх плечах підлокітники, на високій спинці вигравалися козлоногі фавни, з-під різьблених ніжок визирали ще якісь почавлені міфологічні мордяки (5, c. 132); … жадібний червоногубий рот, рясний піт на пухкому обличчі, краплистий, невтримний піт і в літню спеку і в зимню стужу (5, с. 37). Якщо в першому прикладі йдеться насамперед про відтінок шкіри, то в другому констатуємо конотативний відтінок, що виражає яскраво негативне авторське ставлення до зображуваного образу (жадібний рот + червоногубий (випуклий, великий), надзвичайно корислива людина).

До наведеного ряду відносимо також активні дієприкметники минулого стану, оскільки висхідна активність у приіменникових дієприкметниках прикметникових ознак, зокрема визначальних для прикметника словозмінних категорій роду. Числа й відмінка, вказує на дієприкметники як на розряд прикметників у прикметниковому класі слів [3, с. 150]: – Бо гілля там не видно, воно десь далеко-далеко вгорі, а видимі самі стовбури і кора на них від довголіття зчервоніла (5, с. 54); … купець і його служка, підставляли плечі під ручиці, відчайдушно погукували, звертали благально почервонілі лиця назад, до хлопців, до хмизоноса, до будь-кого, аби лиш помогли випхатися по крутизні… (5, с. 95).

У складних словах на позначення предметів часто перша частина вказує на домінантний колір: А далі грякнуло червоно-чорним в одному місці, в другому, в третьому, і коло самих ніг у професора Отави теж щось грякнуло й розблисло пекельним вогнем… (5, с. 125). Відтінок чорний пов’язуємо насамперед із світосприйняттям потойбіччя, розуміння його сутності як виключно негативної, тобто пекельної, позначеної кольоративом темноти, чорноти, невідомості. страху

Червоний, як правило, є синонімом до слова гарний, здоровий, тому містить у собі здебільшого й характеристику пов’язану з естетичним ідеалом: … багатий був вельми варяг, нажився в Києві, двір вибудував коло княжого терема, збирав хутра, срібло, золото, викохав сина красного лицем і дужого та білотілого (5, c. 108).

У тексті спостерігаємо вживання прикметника на позначення червоного кольору з відтінком вогнистий (значення насиченості кольору пов’язуємо з вогнем як символу сили, могутності): Саме слово «Київ» чомусь мало для хлопця барву червону, як щити князівської дружини (5, с. 117).

Кольоратив червоний в історичному дискурсі своєрідно відтворює асоціативні ланцюжки, засвідчені в процесі сприйняття персонажами соціокультурної дійсності: Червоні кола виснаги розкручувалися в них перед очима дедалі швидше, дедалі навальніше, дедалі шаленіше (5, с. 147); Він знав тепер, що червона барва означає кохання й милосердя… (5, с. 172).

Використовуючи різноманітні відтінки червоного кольору, романіст майстерно їх використовує в описах просторових об’єктів / будівель, наприклад, рожевий, вишневий. Наведені відтінки становлять дві протилежності – блідий і насичений відтінок червоного. З позиції художньої композиції контрасти реалізують конструктивну ідею композиції і завершують значення контрасту в побудові сюжету; становлять основу виразності художнього зображення, установлюють образний зв'язок (статика й динаміка; глибина і площина; світле і темно-світлий контраст; хроматичне і ахроматично-кольоровий контраст; психологічний контраст; контраст ідей): А понад обрадою, випливаючи з-за рожевого громаддя церкви, солодко розтікаючись у тугому повітрі, полинуло густе «бом-м!» і до нього прилучився дзвін… (5, с. 102); Обидва стали й довго дивилися на рожеву кам’яну громаду, що висіла між небом і круглою горою (5, с. 95); … не хотів розгублювати віднайдених багатств, міцно притискував схрещені руки до грудей, так ніби там в нього зібралися усі барви, щедро надаровані колись малому дідом Родимом і вихоплені тепер Сивооком з вишневого святилища, зібрані поміж проморгами свічок… (5, с. 104).

Розглядуваний відтінок у семантичній структурі червоного використовується також на позначення абстрактних понять зі значенням радісний, такий, що надихає, підносить: – Київ назавжди тепер позостанеться для нього вишнево-сизим розспіваним світлом, в якому живуть усі барви, вичарувані колись для малого дідом Родимом (5, с. 115).

Спостерігаємо оксиморонні поєднання, що дозволяє автору розкрити описуваний об’єкт за допомого розкриття взаємозв’язку і взаємопереходу кольоративних характеристик: Червона чорнота і чорна червоність (5, с. 147). У наведеному фрагменті говоримо про художній ритм як зміни розміру елементів, так і світлоти тону різних кольоративів. Кольорова симетрія створює ефект динамічної рівноваги, єдності протилежностей елементів, закономірності контрастної збалансованості, тобто гармонії відтворюваних кольорових характеристик.

Ознака чорного кольору використовується іменник чорнота в прямому і переносному значеннях.

У прямому значенні йдеться про характеристику простору: Бігли в чорноту, заглиблювалися в таку безпросвітність, ніби заривалися в болотяні нетрі (5, с. 147).

В історичному романі «Диво» використовуваними є метафоричні поєднання із використанням лексеми чорнота:

1. Іменникова метафора: … лінія обрію або ж наближалася до верхньої перекладини рами, або ж віддалялися, ще більше підкреслюючи чорноту й дикість заліза, його міцність і твердість; … саме цим остаточно доконав свою колишню дружину, яка ще згоджувалася хоч якось існувати в музеї, але вже в чорноті могили – аж ніяк! (5, с. 230).

2. Дієслівна метафора: Глуха чорнота заливала все довкола, і він борсався на самому дні її важководдя і плакав у відчаї й безнадії (5, с. 30).

У наведеному нижче фрагментів чорний колір становить символ землі, утворюючи контраст із червоним: Отоді й закипали криваві бої між володарями турячого царства, ревище стояло над пущею, ламалися дерева, летіла догори чорна земля, тріщали роги, дужчий долав слабшого, вминав його в багновисько… (с. 59). Шляхом виокремлення одних ритмічних ахроматичних елементів і применшення значущості інших, художній ритм проектує стратегію сприймання ідеї мистецького твору.

Виокремлено іменниковий синонімічний ряд червоність (характеристика меншого вияву яскравості), червінь (характеристика інтенсивного вияву ознаки – яскраво-червоний), складники якого є менш функціональними і використовуються на позначення:

1. Фізичних процесів (вогонь): … злякано сховається за миготливу червоність… (5, с. 31); … і він теж полинув разом з ними і враз вирвався з цього світу самодзвонних дзвонів, кадильного диму, невидимого співу і хитрих малювань і опинився в днях свого дитинства, осяяних червоністю Родимового горна… (с. 104); Хрести горіли червінню, вони мовби кружляли в голубому небі, пливли в повільному золотому ігрищі, вони жили окремо від дивного города… (5, с. 95).

2. Психологічних станів людини (емоцій і почуттів): Ще вперше почуте, воно яріло червінню над зеленістю землі, а ще дужче – над білими снігами тихих зим (5, с. 115),

Ахроматичними кольорами вважаються ті, які відрізняються один від одного тільки світлістю. До ахроматичних кольорів належать білий, чорний і всі проміжні між ними сірі кольори. Світлість кольору залежить від здатності предмета відбивати більшу чи меншу кількість світлових променів, які падають на неї. Якщо поверхня відбиває більше світлових променів, вона здається нам світлішою, а якщо менше, – темнішою.

У Словнику синонімів кодифіковано такі значення: Чорний 1 (темноволосий), чорнявий, чорноволосий; Чорний 2 (кольору сажі, вугілля), смолянистий, смоляний; Чорний 3 (який потребує багато сил, витривалості) копіткий; Чорний 4 (який не викликає схвалення) поганий, ганебний; Чорний 5 (важкий, безпросвітний) безрадісний [6, с. 43].

Чорний колір містить виразний оцінний момент – негативну оцінку чогось або когось. Широкий діапазон значень цього кольору мотивується тим, що вважають початком кольороутворень. Кольоратив чорний переважно реалізує значення «поганий», «негативний», «ганебний». Окрім того, в історичному дискурсі спостерігаємо такі емоційно-змістові прирощення: «важкий», «безпросвітній», «безрадісний».

Своє ставлення і бачення до чорного кольору автор передає у таких рядках: Він знав тепер, що червона барва означає кохання й милосердя, небесна – вірність, біла – невинність, радість, зелена – надію, вічність, чорна – жалобу, смуток… (5, с. 173).

Виокремлено такі групи кольоративів на позначення:

– Фітонімів: Поет перший вчепися поглядом у гілочку, що несміливо стриміла збоку, ще по-зимовому чорна, кострубато-незграбна, мов уламок абстрактної скульптури або небачений корал (5, с. 9); Тут були квітки навіть чорні… Поміж яворами зеленіючими мертво чорніли всохлі (5, с. 165) – спостерігаємо як пряме значення, так і переносне, що дозволяє виокремити семантичний компонент – смерті, страху, жалоби, неминучості нещастя.

– Зоонімів: Найчастіше Рудь сікався до великого, мов чорна гора, тура, який бутів грізно і потужно, аж здавалося, двигтить земля від його бутіння (5, с. 60) – актуалізується семантичний відтінок сили, могутності, упевненості.

– Зовнішньої характеристики людини: … а навкруги чорніли відкриті роти, зблискували білі зуби, вмочувалися в густі меди чорні, руді й русяві бороди і вуса, текло по бородах, попадало в роти й не попадало в роти, і світ тут ішов у круговерть… (5, с. 106); Високий, міцно збудований, майже атлет, густе чорне волосся, що йому позаздрили б усі ті лисіючі і геть лисі, великі виразні очі, мов на фресці (5, с. 130);

– Рідини, речовини:: …чийсь необачний кінь вскочив передніми ногами в зелену трясовину, рвонувся назад, вибризкуючи не торкану зелень чвирки чорного багна (5, с. 142); Понад берегами озера, позабрідавши в чорну воду, стояли могутні, давно літні явори (5, с. 165) – виявляємо семантичний відтінок глибина.

Поєднання чорна глибина реалізує градацію значеннєвих відтінків чорного як невідомого й неминучо жахливого майбуття: Багно зітхало під конем, булькотіло, поки він безпорадно вибрьохував ногами, сподіваючись обіпертися ними об що-небудь, і на те відчайдушне змагання коняки з чорною засмоктуючою глибиною дивилися з одного боку спантеличені люди, а з другого боку – недосяжний тепер олень (5, с. 41) .

У наведених нижче фрагментах «чорна кава» є ознакою минучості, водночас – перехід до кращого, за вимірами сучасної цивілізації, життя: Ми будемо пити чорну каву, якої не пили наші предки (5, с. 10); – А далі ми питимемо чорну каву, – сказав лікар (5, с. 11).

Непрямі номінації кольору засвідчують такі особливості використання:

1. Колір як негативна якість (кореляція форми і внутрішнього змісту): Він став з повного розбігу, аж схитнувся наперед туди, звідки насмішкувато видивлялася на нього чорними пустими очодолами крейдяно-бліда коняча голова і шкірила зуби, мов сама смерть (5, c. 46).

2. Компонент християнської символіки (ікони, хрести): Тепер Сивоок знав, що Київ – це й не білі боярські доми, і не гостроверхі церкви з дерева потемнілого й восково-чистого, і не хрести, чорні а чи золоті, і не кам`яні тереми, сірі, з червоними наличниками вікон…(5, с. 115); Отава сам вигадав чорне тло для ікон у коридорі, здається, саме цим остаточно доконав свою колишню дружину, яка ще згоджувалася хоч якось існувати в музеї, але вже в чорноті могили – аж ніяк! (5, с. 130).

3. Оскільки у творі описується подія переходу від язичництва до християнства, то прозаїк показує ставлення до тих людей, які нав’язували нову віру: … з того кінця горбка, що був ближче до хижі, стриміла з землі дерев`яна подобизна того срібного хреста, що ним вимахував чорний зайда в ніч убивства Родима (5, с. 49),

У реченні Отак би й жити йому поміж деревами, в цьому світі, де залежиш тільки од власного вміння й сприту, де немає ні ситників, ні дурнуватих тюх, ні отих чорних, із срібними хрестами (5, с. 63) спостерігаємо використання субстантивованого прикметника. За такого використання йдеться про іменниковий синонімічний ряд: Чернець (член релігійної громади, який прийняв постриг і дав обітницю вести аскетичний спосіб життя); монах, чорноризець, аскет, брат [6, с. 584].

Традиційно чорний колір слугував символом смерті, входження тіла в землю. Чорні предмети – вісники потойбічних сил. В історичному дискурсі персонаж сприймає «чорний коридор» як потойбічну реальність: Бузина був перший, хто похвалив чорний коридор, і в Отави мимоволі закрилася симпатія до молодого науковця (5, с. 130).

У кольоропозначеннях абстрактних явищ наявна емоційно-оцінна експресивність: Хтось кинув угору трохи блідості вмить зникли розпанахано-чорні душі лісу, над лісом окреслилася смужка неба, і сам ліс відразу мовби розступився, став просторіший. Лункіший, і поблизька багна відсунулися кудись подалі, і земля під ногами потвердла (5, с. 147).

Окрему групу становлять номінації кольору, коли ахроматив чорний передбачає не тільки іманентну спектральну характеристику, а й актуалізацію значеннєвого відтінку, співвідносного з особливостями сприйняття персонажем або автором:

1. На позначення зброї, її властивостей: Сивоок тихцем спробував підняти зброю, вхопився обіруч за чорну рукоять, похилив тяжке залізо на себе, смикнув догори і впав, накритий безжальним тягарем (5, с. 33; 8); Тятива тихо бринькнула, і чорна стріла хижо мигнула вниз, щоб разом покінчити з рудим (5, с. 148);

2. На позначення робочих місць та одягу: По той бік хапливо протупотіли чоботи, двері відчинилися, озвірений солдат в розстебнутому мундирі з чорним цератовим фартухом на животі вискочив до Отави (5, с. 137); Сивоок уявив собі, як сидять у затишних, пропахлих димом хижах мудрі діди й маленькими молоточками кують срібло й золото, виковують такі гривні, як ото в Звенислави на руці, а поряд, у чорних кузнях, серед спекоти й червоного полум`я ковалі роблять мечі… (5, с. 165).

Отже, аналіз синонімічного ряду на позначення червоного кольору в романі «Диво» Павла Загребельного дозволяє зробити висновок про різноплановий характер цих лексем. Виокремлено такі ряди кольоративу червоний: (розташування мірою інтенсивності вияву кольору за ознакою світлий – темний): червоний, красний, червонястий, почервонілий, зчервонілий, червоногубий, червоно-чорний, рожевий, вишневий, вишнево-сизий, темно-бурий; (розташування мірою інтенсивності вияву кольору за ознакою неяскравий – яскравий): червоність, червінь.

Дослідження синонімічного ряду кольору червоний дозволив дійти висновку щодо широкого використання кольоропозначень у прямому і переносному, а також розширення значення (порівняно з кодифікованим за словником синонімів) у художньому мовленні П. Загребельного.

Чорна барва має такий ряд реалізацій: чорний, зчорнілий, розпанахано-чорний, лискучо-чорний мертво чорний. Констатуємо перевагу в актуалізації відтінку із негативним значенням, що корелює з традиційним уявленням про зло.

Література:

1. Базыма Б. А. Цвет и психика : [монография] / Б. А. Базыма. – Харьков, 2001. – 172 с.

2. Ващенко В. С. Словник синонімів української мови та деякі питання теорії синонімії / В. С. Ващенко // Мовознавство. – 1968. – №3. – С. 9-16.

3. Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови : академ. граматика української мови / І. Вихованець, К. Городецька ; за ред. І.Вихованця. – К. : Унів. Вид-во «Пульсари», 2004. – 400 с.

4. Губенко Е. В. Лексико-семантические поля цвета и света в лирике Б. Л. Пастернака: автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Русская література» / Е. В. Губенко. – М., 1999. – 21 с.

5. Загребельний, П. Диво : роман / П. Загребельний. – К. : Махаон-Україна, 2001. – 576 с.

6. Караванський С. Практичний словник синонімів української мови / Святослав Караванський. – 3-є вид., опрацьоване і доповнене. – Львів : БаК, 2008. – 512 с.

7. Лысоиваненко Е. Г. Система и семантика цветообозначений в прозе М. А. Булгакова: автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Русская література» / Е. Г. Лысоиванченко. – М., 2001. – 16 с.

8. Лукьяненко И. Н. Семантика и специфика функционирования цветообозначений красного тона в произведениях В. Набокова: дис. … канд. филол. наук: 10.02.01 / Ирина Николаевна Лукьяненко. – Калининград, 2004. – 182 с.

9. Меньчева С. І. Цветообозначение в произведениях Е. Замятина: семантика, грамматика, функция: дис. … канд. филол. наук: 10.02.01 / Светлана Ивановна Меньчева. – Тамбов, 2004. – 275 с.

10. Тойшибаева Г. К. Транспозиция цветовых прилагательных: (на материале прозы Ф. М. Достоевского) / Г. К. Тойшибаева // Переходность и синкретизм в языке и речи. – М.: Прогресс, 1991. – С. 88 – 96