Казахський національний педагогічний університет імені Абая, Казахстан

ДО ПИТАННЯ ПРО ЗІСТАВНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЕКСИКИ РОСІЙСКОЇ ТА КАЗАХСЬКОЇ МОВ

Кожна мова має своєрідні способи сприймання та відображення дійсності. Усвідомлення цієї своєрідності стає реальним лише в процесі зіставлення її з іншою системою сприйняття. У зв’язку з цим особливий інтерес викликає дослідження двох різних за своїм генетичним корінням мов – російської та казахської.

Найкраще відмінності між зіставлюваними мовами виявляються на рівні лексики, оскільки вона найбільш тісно пов’язана з позамовною дійсністю. На думку Н.А.Ілюхіної, у лексичних одиницях сфокусовані не лише “уявлення про об’єктивні властивості позначуваної реалії”, але також “широко й різноманітно відображаються умови життя етносу – культурні, історичні, ідеологічні, географічні та ін. – крізь призму яких своєрідно відбиваються знання мовного колективу про реалії” [3, с.60].

У кожній національній мові є слова, що служать позначеннями унікальних національних предметів і явищ, і різних культурних феноменів. Унікальність позначуваного обумовлює національно специфічний характер позначуваних: такі слова характеризуються особливим денотативним значенням, яке, як основа семантики слова, обумовлює і культурну маркованість усього лексичного тла, усіх вивідних значень даного слова, а також усіх його лексичних та екстралінгвальних конотацій.

Є.М.Верещагін та В.Г.Костомаров відповідають, що слово, яке відображає предмет матеріальної і духовної культури, відсутній в іншій (зіставлюваній) мові, “не перекладається … стійким еквівалентом , тому воно і називається безеквівалентним” [1, с.42]. План змісту безеквівалентних слів “неможливо зіставити з якими-небудь іншомовними лексичними поняттями” [1, с.42].

Безеквівалентність є категорія відносна: про безеквівалентність лексики будь-якої мови можна говорити лише по відношенню даної мови до якої-небудь іншої мови, де немає подібних лексичних відповідностей. Те, що в одній (вихідній) мові є безеквівалентним по відношенню до іншої (зіставлюваної) мови, може існувати в якій-небудь третій мові. Наприклад, російські слова каравай, кутья, крестник, пасха безеквівалентні по відношенню до казахської мови, але не по відношенню до української.

З іншого боку, безеквівалентність – категорія синхронічна. Міжкультурне спілкування народів і пов’язаний з ним обмін інформацією веде до запозичення ряду понять і слів із інших мов, а разом з розвитком і збагаченням словника збільшуються і можливості перекладу. У результаті цього багато безеквівалентних слів набуває еквівалентів, зберігаючи при цьому основну свою якість носія культурної своєрідності. Так, запозичені казахською мовою Дума, пирог, квас, щи, борщ, тарелка, кружка та інші слова регулярно використовуються при перекладі як нормативні еквіваленти відповідних російських реалій. Пор. відповідно казахські слова казан, аул, арык, хан, султан, кумыс в російській мові.

Національно-специфічні особливості лексики можуть виявлятися не лише в наявності безеквівалентних одиниц, але й у відсутності в даній мові слів і значень, виражених у іншій мові, так званих лакунах, білих плямах на семантичній карті мови [5, с.4-5; 2, с.244-245].

Виникнення лакун може бути обумовлене рядом причин. В одних випадках поява лакун пов’язана з розрізненням відповідних культур. Так, лакунами для казахської мови відповідно російської будуть слова масленица, икона, крестини, кум. В інших випадках наявність лакуни в даній мові пояснюється не відсутністю відповідного денотата, а тим, що в даній мові, даній культурі начебто не важливе таке розрізнення. Наприклад, у російській мові для позначення особи жіночої статі, що не перебуває у шлюбі, поруч зі словом девочка вживається і слово девушка [6:I, с.375)]. У казахській мові цим словам відповідає одне – қыз ‘1. әйел бала, сәби ; 2.күйеуге тимеген, бойжеткен’ [4:VI, с.546) – досл. ‘1.дитина, немовля жіночої статі ; 2. незаміжня, повнолітня, що досягла шлюбного віку’. Пор. також: у казахській мові порівняно з російською є більше однослівних позначень кожної із дочок по відношенню до інших дітей цих же батьків: апа ‘бірге туған қыздардыӊ үлкені, әкпе’ [4:I, с.289) – ‘старша сестра’; сіӊлі ‘бірге туған жасы кіші қыздыӊ апасына туыстық қатынасы жағынан аталуы’ [4: VIII, с.245) – ‘молодша сестра по відношенню до старшої сестри’; қарындас ‘бірге туған жасы кіші қыздыӊ ағасына туыстық қатынасы жағынан аталуы’ [4:VI, с.118) - ‘молодша сестра по відношенню до старшого брата’. У російській мові усім цим словам відповідає слово сестра [6:IV, с.84). Для казахської мови в цьому випадку релевантними виявляються, по-перше, диференціація за віком (старша сестра, молодша сестра), по-друге, стать особи співвідношення.

Кожна лінгвокультурна спільність, таким чином, до певної міри по-своєму розділяє і класифікує оточуюче середовище. Про одне і те саме явище реальної дійсності в одного народу може бути спільне, цілісне поняття, нечленоване на частини і позначуване одним словом широкої семантики, у той час як іншому народу властиві поділені, більш вузькі поняття про різновиди цього явища, його частини, усвідомлювані як окремі феномени і позначуваніх окремими лексичними одиницями.

З іншого боку, “бачачи” один і той самий “предмет”, люди сприймають його по-різному, називаючи при цьому не сам “предмет”, а своє уявлення про нього. Так, зі словом метро(політен) може бути пов’язане різне коло уявлень: для носіїв однієї мови – це каса, каса-автомат, жетон, проїзний квиток (місячний, квартальний; учнівський, студентський, громадянський), пільговий проїзд, черговий, контролер, охорона метрополітену; для носіїв другої мови – каса, проїзний квиток (на одну, п’ять, десять, тридцять поїздок), пільговий проїзд, черговий, контролер, охорона метрополітену; для третіх – це розмінний автомат, каса-автомат і т. ін. Подібні відмінності в денотативній семантиці різномовних слів-корелятів, обумовлені відмінностями в реаліях, Є.М.Верещагiн і В.Г.Костомаров називають лексичним тлом [1, с.43]. Поняття “лексичне тло” є вивідним від поняття “фонові знання” – “знання, потенційно присутні у свідомості людини і тієї спільності людей, до якої цей індивід належить” [1, с.43]. Недивлячись на виключно індивідуальний характер деякого знання про яке-небудь слово, слід визнавати, що “подібно до того, як слово має властивість масової відтворюваності, повсюдної відності, так і лексичне тло в його основних, стрижневих семантичних долях стійко відоме усім членам національно-культурної та мовної спільності людей” [1, с.44]. Різномовні понятійно-еквівалентні слова, що різняться лексичним тлом, Є.М.Верещагін і В.Г.Костомаров пропонують назвати фоновими [1, с.44].

Етнокультурні відмінності виявляються і в тому, що різномовні слова, що співпадають по денотату, можуть розрізнятися своїми емоційними, оціночними відтінками, тобто тими компонентами значення слова, які прийнято позначити терміном “конотація слова”. Наприклад, російське корыто співвідноситься в основному з тим же денотатом, на який вказує казахська лексема астау: це ‘посуд для прання білизни та інших господарських потреб, що робився раніше із розколотої навпіл і видлубаної колоди, пізніше із оцинкованого заліза’ [6:II, с.109). Пор. також опис астау в [4: I, с.387).

Однак, російська лексема, на відміну від свого казахського корелята, розвиває переносне значення (точніше, відтінок значення): зневажл. ‘про старе, непридатне судно, човен’. (Шхуна) опять стала отходить от баржи. --- Бляхин кричал уже сорванным голосом и метался вдоль борта: - Анфиса, беги сюда! Беги, а то сгоришь на этом гнилом корыте! Гладков, Вольница [6:I, с.109]. Оціночне співзначення слова носить негативний характер. Див. ремарку у словниковій статті до слова. Негативно марковане це слово і в стійкому звороті “Остаться у разбитого корыта” (або “Оказаться у разбитого корыта”, або “Вернуться к разбитому корыту”), що виникло під впливом “Казки про рибалку та рибку” О.С.Пушкіна. Розбите корито стало сприйматися як символ втрати, невдачі, руйнації.

Для мовної свідомості казахів актуальний вираз-порівняння астаудай, яке передає значення ‘теӊкиген, астау тәрізді, жұмыр’ [4:I, с.387) – досл. ‘масивний, величезний, як корито; повний, вгодований, здоровий’. – Жүні жібек, жоны астаудай бағлан қой бізде, - дейді қарт (Қызыл жалау). – досл. – Вгодований баран з шовковою шерстю у нас , - каже старий.

Дослідження конотативної семантики слова у міжмовному плані є цікавим і складним: при зіставленні поєднуються різноманітні смислові, оціночні, психологічні, культурологічні, естетичні чинники, що своєрідно відбиваються у слові національної мови.

Зіставне лексикологічне дочлідження двох генетично непов’язаних мов – російської та казахської є вивчення лексики однієї мови в дзеркалі іншої мовної культури. Таке дослідження, відкриваючи відмінні особливості у словах зіставлюваних мов, даючи можливість побачити небачене, у той самий час дозволяє по-новому оцінити лексико-семантичні особливості кожної із мов, повніше пізнати рідну і взаємодіючу з нею мову.

Література

1. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура: Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного. – М.: Русский язык, 1990. – 247 с.

2. Гак В.Г. Сравнительная типология французского и русского языков. – М.: Просвещение, 1989. – 288 с.

3. Илюхина Н.А. О семантической структуре слова в свете антропологического подхода//Лексика, грамматика, текст в свете антропологической лингвистики. – Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 1995. – С. 60.

4. Қазақ тiлiнiӊ түсіндірме сөздігі:10-т./Жалпы ред. бас. А.Ы.Ысқақов. – Алматы: Ғылым, 1974-1986. 1-том. – 1974. – 696 б.; 6-том – 1982. – 624 б.; 8-том. – 1985. – 591 б.

5. Муравьев В.Л. Лексические лакуны. – Владимир: ВГПИ, 1975. – 97 с.

6. Словарь русского языка: В 4-х т./Под ред. А.П.Евгеньевой. – М.: Русский язык, 1985-1988. Т.1. – 1985. – 696 с.; Т. 2. – 1986. – 736 с.; Т. 4. – 1988. – 800 с.