Адміністративне і фінансове право

к.ю.н., доцент, Устинова І.П.,

Студентка Ткачик. І. М.

Національний авіаційний університет, Україна

СУЧАСНИЙ СТАН ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ  В ПОРІВНЯННІ З ЄВРОПЕЙСЬКИМ ДОСВІДОМ

Одним із важливих питань фінансів є вивчення закономірностей еволюції фінансової системи. Прийнявши конкретне фінансове рішення, бізнесмен втілює його в життя за допомогою фінансової системи. Економічна структура будь-якого суспільства не може функціонувати без нормально організованого потоку коштів між державою та виробничими структурами, державою і населенням, між регіонами й окремими державами. Такі грошові потоки відображають процеси реального життя суспільства, формують систему руху грошових ресурсів з метою підтримки життєдіяльності всіх елементів державних та недержавних структур. У своїй динаміці грошові ресурси утворюють фінансову систему суспільства [1, c.15].

Фінансова система – це сукупність процесів і процедур, які використовуються керівництвом країни для здійснення фінансової діяльності країни, контролю та звітності. Ці заходи включають у себе запис, перевірку та своєчасної звітності операцій, які впливають на доходи та витрати державного бюджету, активи і пасиви країни [2, c.12].

Ця система являє собою сукупність певних ланок, покликаних забезпечити належне здійснення державою своїх політичних та економічних функцій, і складається, з одного боку, із централізованих (тобто державних) фінансів, а з іншого – з децентралізованих фінансів (або фінансів населення, фінансів підприємств і корпорацій та міжнародних фінансів).

Провідною ланкою державних фінансів виступає державний бюджет. За своїм матеріальним змістом – це основний централізований фонд грошових коштів держави. Державний бюджет – основний засіб перерозподілу національного доходу. У держбюджеті зосереджуються найбільші доходи та найважливіші у політичному й економічному відношенні загальнодержавні видатки. У ньому знаходять органічний зв’язок основні фінансові інститути – податки, внутрішні позики, витрати [3, c.41].

Другою сферою фінансової системи розвинених зарубіжних країн виступають фінанси приватних підприємств, корпорацій, монополій, які виникають у ході економічної діяльності і забезпечують процес виробництва та отримання прибутку. Вони матеріалізуються у вигляді грошового капіталу, різних грошових фондів підприємства [3, c.42].

Колись лідерство США проявлялося в економічній перевазі над іншими країнами, що зокрема виражалося в першості по вивозі капіталу. У цей час американська економіка стала найбільшим об'єктом залучення іноземного капіталу. Це означає, що підприємницькі структури розвинених країн розглядають саме американську економіку, як найбільш надійну, дохідну й перспективну економіку сучасного світу. Нинішнє лідерство США в глобальній економіці забезпечується в дуже великих масштабах й високим платоспроможним попитом в середині американського ринку [1, c.143].

Зокрема, цілком реальною є загроза раптових масштабних змін у потоках капіталів. Для США глобалізація проявляється й у зростаючому торговельному дефіциті, що має не тільки позитивні наслідки у вигляді дешевого імпорту, але й сприяє збільшенню дефіциту платіжного балансу й викликає ріст зовнішньої заборгованості [1, c.211].

На відмінно від США японська економіка переживає дуже складний період свого існування: потерпає від надмірно жорстокої монетарної політики, суворо контролюється і лише іноді відкривається новим учасникам. Майже депресивний стан японської економіки з початку 90х років XXI століття не робить істотного впливу на світову кон'юнктуру, оскільки ця країна усе ще залишається досить закритою: лише 10 % її величезного внутрішнього попиту покривається імпортом. Інша справа вплив банківської системи Японії на світову економіку.

Роль японських фінансових інститутів у світовій економіці досить значна: 9 з 10 найбільших по активах банків миру — японські. Розмір японських фінансових інститутів такий, що банкрутство лише одного з них може дестабілізувати всю світову фінансову систему [4, c.66].

На сучасному етапі в Німеччині існує складна, різноманітна система фінансового вирівнювання. Федеративній Республіці Німеччини властива кооперативна модель федералізму. Спостерігається високий ступінь залежності земель від держави. У ФРН існує ряд проблем, які потребують вирішення. Серед них основними є: проблема цільового використання коштів, необхідність збільшення доходів, реформування системи фінансового вирівнювання [5].

Проблематика фінансової системи є досить актуальною, адже саме вона сприяє побудові ефективної фінансової політики, націленої на економічне зростання й покращення добробуту населення.

Сучасний етап розвитку фінансової системи України пов’язується з потребою гармонізації, уніфікації та систематизації законодавства. Це зумовлюється рядом причин, серед яких можна назвати існування значної кількості досить розрізнених нормативно-правових актів, що регулюють провадження публічної фінансової діяльності, кількість яких не завжди свідчить про їх якість; інтеграцію України до європейського правового простору. Окрім того, численні зміни та доповнення до нормативно-правових актів спричиняють їх неузгодженість та суперечливість. Водночас рівень ефективності фінансового законодавства безпосередньо впливає на наповнення державного і місцевого бюджетів, на фінансування бюджетних програм, на діяльність бюджетних установ, тобто на функціонування як держави в цілому, так і її органів та органів місцевого самоврядування. Названі, а також інші фактори ставлять на порядок денний удосконалення національного фінансового законодавства відповідно до вимог сьогодення, а отже, значне підвищення ролі систематизації. Як вбачається, саме завдяки систематизації фінансового законодавства можуть бути усунені прогалини у нормативно-правовій регламентації, суперечності нормативно-правових актів, що упорядковують різні види фінансових відносин, колізій між нормами інших підгалузей і інститутів фінансового права, так і між нормами інших галузей права [9].

Фінансова система України може мати своїм спрямуванням досягнення різних цілей. По-перше, метою може бути надання законодавству стабільності та стійкості, оскільки стабільність має бути невід’ємною характеристикою фінансового законодавства, без якої воно не може існувати як стійка система регулювання відносин. Без сумніву, вимога стабільності правового регламентування відносин у сфері публічної фінансової діяльності набуває останнім часом особливого практичного звучання. Саме стабільне фінансове законодавство здатне забезпечити: 1) ефективність регулювання фінансових відносин; 2) вирішення завдань на стадії законотворчого процесу; 3) відсутність суперечностей та розбіжностей як у логіці побудови самого законодавчого акта, так і стосовно співвідношення його з іншими фінансовими нормативно-правовими актами, у тому числі з підзаконними; 4) забезпечення високої якості, юридичної техніки та мови закону [11, с. 61].

Важливим кроком у процесі здійснення систематизації фінансового законодавства, зокрема його кодифікації, стала розробка та прийняття двох кодифікованих актів: Бюджетного кодексу України [7] і Податкового кодексу України [8].

Потрібно зауважити, що Бюджетний кодекс України було ухвалено ще у 2001 році (нова його редакція – у 2010 році), а на практиці прийняття такого стратегічно важливого кодифікаційного акта, як Податковий кодекс України, затягнулося: його розробка тривала майже десять років.

Отже, стан фінансового законодавства на сучасному етапі, незважаючи на ухвалення важливих кодифікаційних актів, суттєво не поліпшився, подальше зростання кількості нових фінансових законів є явно негативною властивістю для фінансової системи, оскільки наявні недоліки не ліквідовано. У цьому контексті ще й дотепер актуальним є твердження Ю. С. Шемшученка, який зазначив, що прийняття нових законів та підзаконних актів в Україні не завжди супроводжується скасуванням застарілих нормативних актів чи внесенням до них відповідних змін і доповнень. Кількість таких актів і норм постійно зростає, а належним упорядкуванням системи законодавства практично ніхто не займається [10, с. 6–7].

Література:

1. Миргородська Л.О.: Фінансові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. — К.:Центр учбової літератури, 2008 - 320 с

2. Опарін В.М. Бюджетна система: навч. – метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Опарін В.М., Малько В.І., Кондратюк С.Я. – К.: КНЕУ, 2000 - 208 с.

3. Алексєєв І.В. Бюджетна система: навчальний посібник / Алексєєв І.В., Ярошевич Н.Б., Кондрат І.Ю. – Львів: Вид–во Національного університету «Львівська полі техніка», 2004. – 164 с.

4. Леонтьева Е. Приватизация государственных предприятий в Японии // МЗи МО. — 1995. — № 2. — С. 101—109.

5. Сучасна бюджетна система Німеччини: особливості та проблеми [Електронний ресурс ] http://freepapers.ru/76/suchasna-bjudzhetna-sistema-nmechchini-osoblivost/250210.1671446.list2.html

6. Череп А.В. Особливості розвитку сучасної фінансової системи в ринкових умовах // Економіка та держава. – 2006. - №6. – С.28-30.

7. . Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 50–51.

8. Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13–17.

9. Журнал фінансове право: наукова стаття «Систематизація фінансового законодавства України як засіб упорядкування фінансових норм» №4 // Ірпінь -2013 р/

10. Шемшученко Ю. С. Теоретичні засади подолання колізій у законодавстві України / Ю. С. Шемшученко // Колізії у законодавстві України : проблеми теорії і практики. – К. : Генеза, 1996 – 209с.

11. Концепция стабильности закона / [отв. ред. В. П. Казимирчук]. – М. : Проспект, 2000. – 176 c.