Черенщикова Дар’я Вікторівна

Канд. психол. наук, ст. викладач

Сум ДПУ імені А.С. Макаренка

Терещеня І.О.

студент V курсу СДПУ імені А.С. Макаренка

АСЕРТИВНІСТЬ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ СХИЛЬНОСТІ ДО ВЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

Підлітковий вік багатий переживаннями, труднощами і кризами. В цей період складаються, оформляються стійкі форми поведінки, риси характеру, способи емоційного реагування; це пора досягнень, побудови системи цінностей і етичного свідомості як орієнтирів власної поведінки, в процесі якого відбуваються зіткнення з вчителями, однолітками, батьками, соціальним середовищем, розширення «особистісного простору», переживання стресів. Разом з тим, це втрата дитячого світовідчуття, поява почуття тривожності, психологічного дискомфорту, невпевненості у собі, неадекватною самооцінки.[3,с.55]

У свою чергу, підвищена тривожність і невпевненість в собі сприяють дезадаптованості підлітка в соціальному середовищі; слугують причиною порушень міжособистісних взаємин у групі однолітків; можуть потенціювати формування форм поведінки, що відхиляються від загальних норм.[5,с.131]

Таким чином, асертивна поведінка у комунікативному навчальному процесі – це оптимальний варіант спілкування вчителя з учнями та батьків з дітьми, що приводить до формування самостійної і відповідальної особистості, здатної успішно вирішувати проблеми (психологічні, освітні та ін.).[6,с.15]

Здійснений нами аналіз наукової літератури дозволяє стверджувати, що розробкою програм для формування впевненої (асертивної) поведінки займаються багато вчених. За допомогою їх робіт ми можемо виділити основні положення:

Асертивність – це навичка повного і вільного самовираження в контактах з іншою людиною або людьми. Асертивна поведінка означає безпосереднє, рішуче і разом з тим ввічливе по відношенню до іншої людини вираження своїх почуттів, позицій, думок чи бажань таким чином, щоб при цьому зважати на почуття, позиції, думки, прав й бажань іншої людини. Асертивність це вміння, а не риса характеру людини. Асертивність не є вродженою якістю.[4,с.138]

Розглядаючи психологічні особливості алкоголізму та схильність до алкоголізму, як найбільш поширеніша та тяжка форма шкідливих звичок, що виникає в результаті негативних чиників розвитку особистості у підлітків, нами були проаналізовані вікові особливості розвитку підлітків та їх схильність до алкоголізму.

Для кожного вікового етапу характерні свої фізіологічні, поведінкові особливості розвитку. Важливо дослідити, які з них здатні вплинути на знайомство дитини з алкоголем.

Безумовно, першим прикладом для наслідування стають батьки. Часто саме завдяки їм дитина знайомиться з «легальними наркотиками» – алкоголем, нікотином. Саме спостерігаючи за дорослими, вона дізнається про традиції використання алкоголю на урочистих випадках. Алкогольні напої на столі у дитини міцно зв'язуються з атмосферою свята, веселощів у будинку. Знайомство з ними здається привабливим, оскільки допомагає стати схожим на тата, його друзів – таких сильних, мужніх, дорослих. Так відбувається перша алкогольна проба. [2,с.47-48]

Реакція групування з однолітками сьогодні, мабуть, грає найбільш суттєву роль при залученні неповнолітніх до одурманення. Зайняти певне положення серед однолітків, спілкуватися саме з ними – мета психічного розвитку підлітка. Саме у спілкуванні з однолітками відбувається освоєння основних комунікативних навичок, прийомів ефективної соціальної адаптації, способів взаємодії з навколишнім світом. Підліток, в силу тих чи інших обставин позбавлений контакту з однолітками, відчуває серйозний психологічний дискомфорт, йому важко надалі пристосуватися до навколишнього світу.

Проте реакція групування з однолітками має і свої негативні сторони. За даними опитувань, абсолютна більшість неповнолітніх починають вживати алкоголь та наркотичні речовини, у групі, відчуваючи її сильний тиск. Саме однолітки опиняються в ролі ініціаторів проб одурманюючого препарату. При цьому перед молодою людиною постає вибір – прийняти пропозицію, стати «своїм» у групі або опинитися в «гордій самоті», в ролі «білої ворони». Нерідко страх залишитися одному у підлітка перевищує страх перед наркотиком і алкоголем. Тим більше розплата за відмову від проби слідує негайно, підліток виявляється ізгоєм, тоді як наслідки прилучення до наркотизації позначаться через тривалий час. Все це, а також несформованість вміння чинити опір зовнішньому тиску, відстоювати власну точку зору підвищує ризик можливої наркотизації та алкогольної залежності.[1, с.29-30]

Враховуючи вищезазначене, проблема сформованості асертивності у підлітковому віці, яка сприяє адаптації підлітка у соціальному середовищі та запобіганню виникнення у особистості схильності до шкідливих звичок, а саме до залежності від алкоголю, є на часі актуальною.

Саме змістом нашого дослідження стало вивчення взаємозв'язку асертивної поведінки з рівнем схильності до залежності від алкоголю у підлітків.

Гіпотезою нашого дослідження є припущення, що існує взаємозв’язок між рівнем схильності до залежності від алкоголю та асертивною поведінкою підлітків.

Для виявлення даного взаємозв’язку був використаний комплекс діагностичних засобів, який складався з таких методик як: тест-опитувальник «Дослідження рівня асертивності» (модифікований В. Каппоні, Т. Новак); методика «Многофакторного дослідження особистості» (Р.Б. Кетелл); тест на «Схильність до залежної поведінки" (В.Д.Мєндєлевич) та анкета «Ставлення молоді до вживання спиртних напоїв» (Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, м. Одеса).

Дослідження проводилось на базі КУ ЗОШ № 17 м. Суми, у 9-В та 9-Д класах. Загальна кількість респондентів – 40, серед них 19 хлопців та 21 дівчат.

На основі отриманих результатів ми можемо скласти приблизний психологічний портрет підлітка, схильного до залежності від алкоголю, та того, який не має схильності до даної залежності.

Підліток, схильний до залежності від алкоголю характеризується: залежністю від думки оточуючих, легко піддається впливу інших, невпевнений в собі, нерішучий, недовірливий, схильний фіксуватися на невдачах, важко знаходить спільну мову з оточуючими.

Підліток, який не має схильності до залежності від алкоголю характеризується: впевненістю у своїх силах, точно знає, чого хоче та діє при цьому чітко й рішуче; вміє знаходити спільну мову з оточуючими та взаємодіяти у групі; керується власними рішеннями, незалежний, поважаючи при цьому інтереси оточуючих, має адекватну оцінку об’єктивної дійсності та власної поведінки.

Враховуючи те, що асертивність – це здатність особистості не залежати від зовнішніх впливів та оцінок, вміння самому регулювати свою поведінку та відповідати за неї, то ми можемо бачити, що дане визначення співпадає з характеристикою підлітка, який не має схильності до вживання алкоголю. З цього ми можемо зробити висновок, що такий підліток має достатньо високий рівень асертивності, а, отже, наша гіпотеза про взаємозв’язок між асертивною поведінкою підлітків та рівнем схильності до залежності від алкоголю підтверджується.

Список використаної літератури:

1. Генкова Л.Л., Славков Н.Б. Почему это опасно. - М.: Просвещение, 2004. – 328 с.

2. Бенюмов В.М., Костенко О.Р., Флоренсова К.М. Вред алкоголя, никотина, наркотиков. – М.: Просвещение, 2003. – 123 с.

3. Кащенко В.П. Педагогическая коррекция. Исправление недостат¬ков характера у детей и подростков. Книга для учителя. - М.: Просвещение,1994.

4. Коробкова Т.А. Ассертивность как вид педагогической коммуникации -Н.Новгород: Изд. ВИПИ,2000, с.138-139.

5. Обухова Л.Ф. Возрастная психология. Учебное пособие – М.: Педагогическое общество России. -1999 -442 с.

6. Прихожан А.М.. Психология неудачника: тренинг уверенности в себе. - М.: Тц «Сфера». 2000.-198 с.31.