Шлапаченко О.А., студ. Равніст А.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ДІТЕЙ 5-8 РОКІВ

ЗІ СПАСТИЧНОЮ ДИПЛЕГІЄЮ

Державний заклад «ПУНПУ імені К.Д. Ушинського» Одеса, Україна

Важливу роль у життєдіяльності дитини відіграє рухова діяльність, яка є однією з природних особливостей організму. Фахівці підкреслюють, що особливо в дитячому віці, рухова активність сприяє позитивному впливу на організм дитини. Визначальним компонентом способу життєдіяльності на поведінку дітей є рухова активність [4].

Під терміном «рухова активність» розуміють суму рухів, які людина виконує в процесі своєї життєдіяльності [5].

У дитячому віці рухову активність умовно можна поділити на певні складові, які тісно пов'язані між собою: активність у процесі організованої рухової активності; фізична активність під час побутової та трудової діяльності; спонтанна фізична активність у вільний час. Всі ці складові відзначають загальний обсяг добової рухової активності [4].

Рухова активність залежить від організації фізичного виховання, індивідуальних особливостей і обумовлюється родом занять, кількістю вільного часу й характером його використання, доступністю спортивних та оздоровчих споруд, місць відпочинку для дітей [5].

Такі компоненти, як морфо-функціональний стан опорно-рухового апарату й нервової системи; рухові можливості дитини, рівень розвитку; змістовність рухливої діяльності; психоемоційний стан і мотивація до активної діяльності складають рівень рухової активності. Все це обумовлює рівень рухової активності й виступають безпосереднім чинником їх корекції в процесі спеціалізованої рухової діяльності [6].

Рухова активність стимулює обмін речовин та енергії. Діяльність різних систем організму дитини залежить від діяльності скелетних м'язів, удосконалює всі функції й системи організму [1].

Обмеженість рухової активності негативно впливає на формування й розвиток організму дітей з ДЦП, психічних функцій, інтелекту, сенсорних систем та на поведінку дітей [3].

У своїх дослідженнях Г. А. Єдинак [2] зазначив, що загальна рухова активність дітей з церебральним паралічем 7–10 років в умовах спеціальних шкіл, обумовлена їх більше побутовою активністю, що дає можливість мати резерви зростання оздоровчої рухової активності. Автор відмічає, що відсутні дані, які дозволили створити систему управління руховою активністю дітей з церебральним паралічем у режимі дня спеціальних закладів. Недостатні інформаційні дані про мотиви та інтереси дітей до різних видів рухової діяльності.

Однією з особливостей розвитку дітей 5–8 років з ДЦП є рухова активність, яка є необхідною і складається зі спонтанних і спеціально організованих рухів протягом дня. Достатній обсяг рухової діяльності в режимі дня повинен забезпечувати організовані форми занять.

Однак, на нашу думку, через специфіку контингенту, що перебуває у санаторії, цьому питанню приділяється недостатньо уваги, що відбивається на руховій активності дітей. Аналіз режиму дня у санаторії доводить, що він не передбачає спеціальних занять, спрямованих на покращання рухової активності.

Режим дня в санаторії:

7.30 - підйом; 8.00 - провітрювання, збирання спалень; 8.30 - сніданок; 9.30 - медичні процедури, заняття в групі ЛФК; 14.00 - обід; 15.00 - 16.30 - тиха година; 17.00 - полуденок; 17.15 - 18.00 - прогулянка; 18.00 - заняття з вихователем; 19.00 - вечеря; 20.00 - підготовка до сну; 21.00 - сон.

У процесі нашого дослідження проводився хронометраж добової й тижневої рухової активності дітей з ДЦП в умовах санаторно-курортного лікування. Ми з'ясували час і характер рухової активності дітей у режимі дня. Під спостереженням перебували діти 5–8 років. За нашими спостереженнями, режим дня в даному санаторії не передбачає спеціально організовану активність крім прогулянки.

Встановлено, що з 24 годин 12 з них витрачено дітьми санаторію на сон (10,30 - нічний і 1,30 - денний). Другу значну частину становить час, витрачений на відпочинок – це 31,25% від активного часу коли діти не сплять, тобто від 12 годин. Він містить перегляд телепередач, відвідування гуртків. На проведення медичних процедур витрачено 16,6%. Самообслуговування займає 12,5% часу й містить підготовку дітей до будь-якої діяльності, особисту гігієну, збирання й т.д. Трохи більше часу - 27,08% становить чотириразовий прийом їжі і є найнижчим показником - усього 3,75%, який становить час рухової активності, що містить ранкову гігієнічну гімнастику, побутові переміщення з будинку до їдальні, лікувальних корпусів і назад.

Тижнева рухова активність містить у собі два заняття ЛФК по 35 хвилин, суботню прогулянку біля години, дорогу до театру, музею або іншого культурного заходу, запланованого в неділю, близько 30 хвилин, що становить 8,69%. Час на проведення медичних процедур знижується до 11,90% у порівнянні з добовою діяльністю.

Враховуючи зазначене усе вище, тижнева рухова активність виявляється дуже низька й складається переважно не зі спеціально організованих форм фізичної культури, а зі змушених пересувань.

Аналіз рухового режиму дітей 5–8 років з ДЦП, перебуваючи у санаторії, дозволяє дійти висновку, що в зв’язку зі змушеною фізичною пасивністю діти не відчувають потреби в русі, до того ж вона ні як не мотивується.

Враховуючи це, ми спрямували реабілітаційно-корекційну програму на залучення дітей 5–8 років до занять з використанням рухливих ігор.

Результати добового й тижневого хронометражу дітей 5–8 років з ДЦП представлені на рис.

Рис. Хронометраж добової та тижневої діяльності дітей 5-8 років з ДЦП в умовах санаторно-курортного лікування.

Примітка: 0y – відсотки; 0x – види діяльності; 1 - сон; 2 - відпочинок; 3 - медичні процедури; 4 - самообслуговування; 5 - прийом їжі; 6 - рухова активність; - добовий; - тижневий.

За нашими спостереженнями діти навіть не грають у звичайні ігри, за винятком тих, що дає їм методист на заняттях ЛФК. Час, що витрачається на рухову активність дуже малий для дитини 5–8 років. Оскільки для дітей даної категорії рух є однією з основних форм комплексної реабілітації, тижневий обсяг рухової активності цих дітей повинен бути значно більше.

Таким чином, під корекцією рухової активності в дітей 5–8 років з ДЦП потрібно розуміти збільшення її тривалості на підставі якісних перетворень в організмі дитини та розробки привабливих для неї видів рухової активності.

На нашу думку, рухливі ігри є самою прийнятою формою, ігри впливають на функціональний і емоційний підйом дітей у процесі ігор. Емоційний фон ігрової обстановки стимулює рухову активність, підвищує щільність занять, сприяє удосконаленню функціональних можливостей дитини.

Література.

1. Висковатов Ю. И. Физическая культура и спорт во вспомогательной школе : [ книга для учителя и тренера] / Ю. И. Висковатов. – Одесса: ЮПУ, 1998. – 206 с.

2. Единак Г. А. Cравнительная характеристика некоторых факторов, определяющих управление двигательной активностью детей 7-17 лет с церебральным параличом и без нарушений развития / Г. А. Единак // Физическое воспитание студентов творческих спеціальностей : cб. науч. трудов [под ред. проф. С. С. Ермакова]. – № 1. – 2007. – С. 131-144.

3. Демчук С. Соціальна інтеграція неповносправних школярів із церебральним паралічем засобами фізичного виховання : [навч. посібник] / С. Демчук, А. Куц. – Львів: Українські технології, 2003. – 148 с.

4. Куц А. С. Модельные показатели физического развития и двигательной подготовленности населения центральной Украины : [монография] / А. С. Куц. – К.: Искра, 1993. – 250 с.

5. Сухарев А. Г. Двигательная активность и здоровье подрастающего поколения : [метод. рекомендации] / А. Г. Сухарев. – М.: Знание, 1976. – 62 с.

6. Сухарев А. Г. Двигательная активность и здоровье / А. Г. Сухарев, В. И. Теленчин, О. А. Шелонина. – М.: ВНИМИ, 1988. – 72 с.