Физическая культура и спорт /1. Физическая культура и спорт, проблемы исследования, предложения

Викладач Ґава Владислав Дмитрович

Національний Технічний університет України, Київ

ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ТА ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ У СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Однією із найважливіших проблем побудови процесу фізичного виховання в університеті – це сформувати зацікавлене ставлення студентів до предмету «Фізична культура», викликати інтерес до фізичних вправ. На практиці бракує конкретних рекомендацій і розробок, які дозволили б обґрунтувати і успішно відповісти на питання: «Як ефективно залучити до занять студентів?» Аналіз занять фізкультури в університеті свідчить, що найбільш вразливою є проблема формування позитивного й активного ставленні студентів до фізичної культури. Негативні сторони цієї проблеми позначаються на реальній поведінці та відношенні до фізичної культури, і як наслідок, на стані здоров’я, фізичного розвитку і підготовленості студентів, турботі про своє фізичне та психологічне благополуччя.

Фізична культура вирішує пріоритетні завдання з формування життєво важливих рухових умінь і навичок, сприяє різнобічному розвитку фізичних якостей студентів, забезпечує можливість студентів у повному обсязі усвоювати основні програми протягом усього періоду навчання.

Фізичне виховання, будучи складовою загальноосвітньої системи виховання, залучає підлітків до культури через всі форми рухової активності, відіграючи вирішальну роль у формуванні індивідуальності студентів, що є не менш важливо, ніж залучення їх до здорового способу життя.

Як залучити студентів до занять фізичною культурою, сформувати цю звичку до безперервних занять? Відповісти на ці питання можна тільки при знанні мотивів, які спонукають студентів до фізкультурно-спортивної діяльності. Виникаючи на основі потреб, інтересів, цінностей, система мотивів визначає спрямованість особистості у сфері фізичного виховання, стимулює і мобілізує її на прояв рухової активності. Інтереси, виникаючи на основі первинної потреби людини в рухах, нових вражень, нової інформації, при своєму розвитку можуть перерости в мотиви фізичного вдосконалення, розвитку і укріплення здоров’я.

Вивчаючи мотивацію студентів, дослідники вказують на її неоднорідність і залежність від багатьох факторів: вікових, статевих, індивідуальних особливостей. Психологи вважають, що найбільш сприятливим періодом для організації самовиховання є підлітковий вік, тому що в цей період активно формується самосвідомість, з’являється можливість об’єктивно оцінити свої дії, розумові та фізичні сили, усвідомлювати невідповідність між зростаючими вимогами і рівнями свого розвитку.

В умовах сьогоднішньої економічної та соціальної реальності, здоров’я не рідко виступає к єдиний засіб досягнення поставленої мети, а це, у свою чергу, робить його дедалі затребуваним в якості об’єкта для використання, а його цінність переважно інструментальною, аніж фундаментальною. Виникає протиріччя між прагненням досягти життєво необхідних цілей і об’єктивною необхідністю бути здоровим.

Перешкодами на шляху турботливого ставлення людини до свого здоров’я часто виступають об’єктивні фактори (відсутність умов для правильного харчування та занять фізичною культурою). Це ще більшою мірою підвищує значущість нових розробок та ефективних програм фізичного навчання.

За результатами аналізу наукової літератури, проблема формування здорового способу життя полягає, цілеспрямованому впливі на всі групи матеріальних і духовних цінностей суспільства. Тому проблема поліпшення здоровя підлітків вимагає розробки такої концепції, як включала б систему зовнішніх і внутрішніх стимулів формування мотивації до здорового способу життя.

Основна проблема формування здорового способу життя – це відсутність позитивної орієнтації на здоров’я, яка могла б стати підґрунтям поведінкових актів, спрямована на його збереження.

Що стосується ставлення студента до свого здоров’я, то його з усією впевненістю можна назвати парадоксальним. Цінність здоров’я відноситься до вищих життєвих цінностей і проголошена як безумовна норма життя, посідаючи, за різними дослідженнями, одне з провідних місць із сім’ю і роботою. Однак існує дисонанс між словесно-декларованої, усвідомлюваною цінністю здоров’я і реальною поведінкою, спрямованою на його збереження і зміцнення. Одна з основних причин цього полягає в тому, що здоров’я посідає високе місце в структурі цінностей, оскільки будучи кісною характеристикою особистості, воно сприяє досягненню багатьох цілей і задоволенню різних потреб людини.

Позитивне ставлення до фізичної культури сучасних студентів повинно будуватися на основі особистісного підходу, який орієнтує студентів не лише на засвоєння готових знань і вмінь, а й на розвиток пізнавальних здібностей і творчого потенціалу, який дає змогу оволодіти різними видами фізичної культури.

Управління способом життя вимагає радикальних заходів, методологічною базою яких має бути дослідження механізму цілеспрямованого впливу на потреби, інтереси, цінності та ціннісні орієнтації. Особливість ієрархії у процесі формування здорового способу життя полягає в тому, що вони стають тоді регулятором і збудником поведінки, коли людина усвідомлює необхідність збереження здоровя і ставиться до нього, як до цінності. Це має допомогти в організації здорового способу життя студентів і впливати на формування фізично, психічно і соціально здорової особистості. А головне завдання викладача полягає в тому, щоб допомогти студенту побудувати ієрархію цінностей, яка буде сприяти гармонійній реалізації його соціальної та біологічної сутності.

Проведені дослідження не вичерпують проблему вивчення здоров’я студентів, а ставлять багато запитань щодо можливості використання набутих теоретичних знань на практиці, які потребують подальшого дослідження.

Література

1. Авсахов И. А. Отношения человека к здоровью / И. А. Авсахов // Социология. – 1992. – №6. – С.18.

2. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы / Е. П. Ильин. – СПб: Питер, 2002.

3. Лубышева Л. И. Социология физической культуры и спорта: учеб. пособ. / Л. И. Лубышева. – М.:Академия, 2001. – 240 с.

4. Запесоцкий А. С. Дети эпохи перемен: их ценности и вибор / А. С. Запесоцкий // СОЦИС. – 2006. - №2. – С.98-104.

5. Виленский М. Я. Студент как субъект физической культуры / М. Я. Виленский // Теория и практика физ.культуры - 1999. – №10. – С.12.