Дмитрук О., студентка

Науковий керівник: Банар В.Ф.

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТА ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Проблема конкурентоспроможності продукції за останнє десятиліття в Україні стала однією з найбільш обговорюваних, вона є досить актуальною, саме тому існує необхідність її усестороннього дослідження. Конкурентоспроможність продукції є одним з головних чинників, який визначає успіх ринкової діяльності товаровиробників. Забезпечення конкурентоспроможності та її підвищення належить до найбільш пріоритетних цілей виробників. Конкурентоспроможність підприємства - це його комплексна порівняльна характеристика, яка відбиває ступінь переваг над підприємствами-конкурентами по сукупності оціночних показників діяльності на певних ринках, за певний проміжок часу.

Проблему конкурентоспроможності підприємств досліджували різні вчені. Одними з них є Ю.Гарачук, О.Ксотуєв, М.Макаренко, І.Ансофф, Г.Багієва, Ф.Котлер, Ж.Ламбен тощо.

Незважаючи на значний обсяг досліджень, присвячених конкурентоспроможності продукції підприємства, їх наукову розробленість не можна назвати вичерпною. Деякі аспекти вищеназваних проблем залишаються недостатньо чіткими та науково – обґрунтованими для умов українського ринку. Має місце різноманітність точок зору, відсутність комплексного підходу, недосконалість понятійного апарату.

В цілому, до чинників, що забезпечують конкурентоспроможність продукції належать: продукт, ціна, канали збуту, реалізація, рівень кадрового потенціалу та управлінських структур [3].

В загальному випадку конкурентоспроможність товару визначається трьома необхідними елементами:

1) властивостями даного товару;

2) властивостями конкуруючих товарів;

3) особливостями споживачів.

У результаті оцінювання конкурентоспроможності продукції можуть бути

прийняті такі рішення:

- зміна складу, структури застосовуваних матеріалів (сировини, напівфабрикатів), що комплектують вироби або конструкції продукції;

- зміна порядку проектування продукції;

- зміна цін на продукцію, цін на послуги з обслуговування і ремонту, цін на запасні частини;

- зміна порядку реалізації продукції на ринку;

- зміна системи стимулювання постачальників;

- зміна структури імпорту і видів імпортованої продукції [4].

Говорячи про конкурентоспроможність продукції, варто зазначити причини загалом низької конкурентоспроможності економіки України. До них відносять закритість пострадянської економічної структури, низькі темпи науково – технічного прогресу, необхідність переорієнтації вітчизняних виробників на світові ринки тощо.

Науковці виокремлюють кілька напрямів підвищення конкурентоспроможності української продукції за умов сьогоднішньої нестабільності та кризового стану економіки. Ключовим поточним завданням є вивірена у часі та в галузевих пріоритетах точкова підтримка технологічних і експортоорієнтованих виробництв. Зарубіжний досвід свідчить, що і в складних економічних умовах сильна держава може здійснювати в певних мінімальних обсягах орієнтовану промислову політику. Йдеться про формування такої ідеології промислової політики, яка була б адекватна умовам ринку, вимогам незалежності держави та її ефективного інтегрування у світову економічну систему. Практичною основою її розробки й реалізації, на нашу думку, має стати розв’язання таких головних завдань:

1. оцінка ступеня конкурентоспроможності національної економіки з визначенням умов і факторів, які можуть сприяти ефективній конкуренції, збільшенню експортного потенціалу держави;

2. визначення шляхів і заходів державного сприяння підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, зокрема за рахунок цільової підтримки пріоритетних галузей і виробництв;

3. поєднання зусиль держави у здійсненні структурної перебудови, інноваційної політики та соціально-економічного розвитку регіонів щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва;

4. науково-практичне та інституційне забезпечення заходів щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, виходячи з національних умов та особливостей світового ринку.

Також існують такі напрями підвищення конкурентоспроможності української продукції. По-перше, так як регулювання імпортних тарифів з метою забезпечення конкурентоспроможності продукції певних галузей є малоефективним, основним механізмом має стати регулювання цін на продукцію та послуги природних монополій – газ, електроенергію, залізничні, трубопровідні, морські перевезення. Звичайно, регулювання цін природних монополій при нинішній інфляції в Україні не повинно полягати в їх заморожуванні або мінімальному зростанні. Але органам державної влади доцільно слідкувати за тим, щоб темпи зростання цін монополій не перевищували темпи зростання цін виробників продукції.

По-друге, дієвим способом впливу на конкурентоспроможність продукції є зміцнення курсу гривні з боку Національного банку України. Взаємозв'язок режиму валютного курсу та економічного стану країни, а відтак і вплив на конкурентоспроможність продукції, очевидний. Так, найвищого значення індексу конкурентоспроможності продукції та економічної свободи досягає країна, що обрала фіксований валютний курс (зона євро). У той же час країни, які прагнуть запровадити такий режими валютного курсу, повинні досягти певного рівня економічного розвитку, розширити інвестиційний простір, впровадити політику зменшення корупції.

По-третє, виконання основних вимог збутової логістики. Високоякісна пропозиція певних послуг збутової логістики розглядається споживачем як особлива послуга, яку вони готові оплатити. Тобто, за допомогою таких високоякісних послуг підприємство може досягти переваг у конкурентній боротьбі з приводу власної продукції. Для будь-якого виробника необхідним є чітке планування й просування продукції до споживача – це забезпечує підвищення конкурентоспроможності продукції, а також завоювання стійких позиції на світовому ринку.

Лише дія у комплексі всіх показників може вивести українську продукцію на високий рівень конкурентоспроможності.

Отже, одним з найголовніших чинників, що визначає успіх ринкової діяльності підприємства є конкурентоспроможність продукції. Управління конкурентоспроможністю товару передбачає дію на всю систему виробничо – збутової діяльності підприємства і облік системи чинників конкурентного середовища.

Література:

1. Гарачук Ю.О. Підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок управління конкурентоспроможністю // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №2 (80). – с.60-65

2. Макаренко М.В. Підвищення конкурентоспроможності промислової продукції шляхом застосування ефективної маркетингової концепції збуту // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №1 (79). – с.26-34

3. Марцин В.С. Механізм забезпечення конкурентоспроможності товару та показники її оцінки // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №1 (79). – с.35-44

4. Саліхова Олена, Левада Артем. Конкурентоспроможність українських виробників азотних добрив: проблеми та шляхи їх вирішення у процесі приєднання до СОТ // Економіст – 2005. – №5. – с.55-57.