Комаринська М.В.

Науковий керівник: Гудима Р.Р.

Буковинська державна фінансова академія

Інвестиційне забезпечення розвитку лісового господарства

В умовах незалежності України лісова промисловість має особливе значення для підвищення рівня забезпеченості держави та населення продукцією лісового комплексу та покращення, за рахунок збільшення обсягів лісових насаджень, екологічного стану.

Лісові ресурси посідають одне з чільних місць в ресурсній базі економіки України. Як відомо, лісові ресурси України дуже обмежені і забезпечують власні потреби лише на 20-25% [4, c.82].

Ліси України розміщені дуже нерівномірно. Наприклад, в Українських Карпатах ліси займають 40,5% від площі, в Кримських горах – 32%, на Поліссі – 26,1%. В Лісостеповій зоні цей показник складає 12,2%, а в Степовій – 3,8%. До найбільш лісистих областей належать – Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька.

Загальна площа лісового фонду України складає близько 10 млн. гектарів, в т.ч. покрита лісом – 8,6 млн. га. Лісистість країни досягла лише 15,6%, що значно менше , ніж лісистість більшості розвинених країн світу (Угорщина – 18%, Франція – 27,8%, Румунія – 28,1%, Польща – 28,7%, Німеччина – 29%, США – 32,7%, Болгарія – 34,4%) [2, c.101].

В Україні вже досить давно активно обговорюються проблемні моменти інвестиційного забезпечення розвитку окремих секторів національної економіки. Це пов’язано з:

· необхідністю модернізації техніко-технологічної бази промислового виробництва;

· розбудови виробничої та невиробничої інфраструктури;

· впровадження перспективних форм активізації інноваційної діяльності;

· використання передового досвіду інформаційного забезпечення суспільного відтворення.

Розвиток лісогосподарського комплексу потребує використання реалізації проектів нарощення лісоресурсного потенціалу та впровадження сучасних технологій деревообробки. Актуальність такого завдання посилюється через:

· недостатність бюджетного фінансування лісовідновлювальних робіт;

· дефіцит інвестиційних ресурсів державних лісогосподарських робіт;

· «викревлену» інвестиційну політику приватних деревообробних підприємств [1, с.74].

Інвестиційна діяльність у сфері лісового господарства має базуватися на ряді фундаментальних принципів, які сприятимуть раціональному та невиснажливому лісокористуванню.

Основними принципами інвестиційної діяльності в лісовому господарстві повинні бути:

1) цільовий характер інвестування;

2) диверсифікація джерел інвестування;

3) дотримання принципу невиснажливого безперервного комплексного лісокористування;

4) узгодженість економічних, екологічних та соціальних цілей інвестування (перевагу повинні мати екологічні цілі, тобто збереження, розширене відтворення лісових ресурсів при одночасному задоволенні потреб суспільства в деревині і корисних функціях лісу);

5) державна підтримка і сприяння інвестування в лісове господарство;

6) врахування комплексної еколого-економічної ефективності інвестування відтворення лісових ресурсів;

7) збереження біологічного різноманіття і підтримка корисних функцій лісу.

Передувати розробці заходів зі створення сприятливого підприємницького середовища в лісогосподарському комплексі, яке дозволить посилити надходження іноземних інвестицій та перепрограмувати інвестиційну політику вітчизняних лісогосподарських підприємств, має виявлення еколого-економічних факторів, які вирішальною мірою впливають на інвестиційну політику, а також аналіз основних тенденцій інвестиційного забезпечення лісогосподарських проектів.

До основних еколого-економічних факторів, які впливають на інвестиційну політику в лісовому господарстві, відносять:

1) забезпеченість природно-ресурсним потенціалом;

2) висока моральна і фізична зношеність основних фондів галузі;

3) висока ресурсомісткість галузі, неефективне і неповне використання лісових ресурсів, в результаті чого утворюються значні обсяги відходів;

4) складність умов експлуатації і розташування лісових ресурсів;

5) значна залежність від антропогенних, природних та інших факторів;

6) тривалий термін лісо вирощування, що веде до значного терміну окупності інвестицій.

Розглянуті фактори ведуть до того, що лісове господарство є малопривабливим для інвесторів, які бажають отримати швидку віддачу від вкладеного капіталу, тому проблеми активізації інвестування в лісовому господарстві та оцінка ефективності інвестицій є надзвичайно актуальними. Здійснюючи інвестиції, слід врахувати комплексний ефект, який утворюється при вкладені коштів у відтворення лісоресурсного потенціалу. На відміну від інших галузей економіки, в лісовому господарстві утворюється значний позитивний екологічний і соціальний ефекти, які можуть значно перевищувати економічний ефект. Це робить лісову галузь надзвичайно важливою для суспільства з погляду створення сприятливих умов його проживання, позитивного впливу лісу на навколишнє середовище тощо [3, c.5].

Покращення інвестиційного забезпечення реалізації лісогосподарських проектів залежить від підвищення їх інвестиційної привабливості та вдосконалення окремих складових національної лісової політики, що створюють сприятливі кредитні та податкові передумови для фінансування процесів відтворення лісоресурсного потенціалу. Підвищити інвестиційну привабливість лісогосподарського бізнесу, особливо для іноземних інвесторів, можна на основі реального втілення в господарську практику елементів сучасного екологічного менеджменту, які давно довели свою ефективність у країнах розвиненого капіталізму. В першу чергу необхідно поступово проводити екологічний аудит, щоб позбавитися штучно нав’язаного «чорнобильського синдрому» в окремих областях і районах, формувати методичну та інформаційну базу екологічного маркетингу не сировинних якостей лісу і не деревної продукції, регулярно проводити моніторинг природно-вікової структури лісового фонду. Варто знизити митні збори на імпорт ресурсо- та енергоощадливого лісопереробного обладнання, за допомогою фіксальних важелів сприяти застосуванню методів прискореної амортизації лісозаготівельного і лісопильного обладнання на лісогосподарських підприємствах, підвищити вимоги до суб’єктів лісогосподарського бізнесу при наданні ліцензій на ведення даного виду підприємницької діяльності [5, c.64].

Основним кроком у системі заходів з удосконалення інвестиційної політики у сфері лісогосподарського виробництва має стати покращення інвестиційного клімату шляхом імплементації у вітчизняну практику апробованих за кордоном управлінських методів, упорядкування національного ринку лісопродукції та стимулювання лісогосподарських підприємств до збільшення інвестиційних вливань у нарощення лісо ресурсного потенціалу. Принциповим моментом нової моделі інвестиційної діяльності в лісогосподарському комплексі є усунення рентної привабливості господарського освоєння лісоресурсної бази і спрямування тим самим вектору інвестиційної активності на комплексну переробку деревини.

Список використаної літератури:

1. Горбик В.М. Формування лісової політики: стан та етапи становлення / Горбик В.М. // Економіка та держава. -2006. -№11. – с.73-76

2. Дайнека А.М. Еволюція сталого розвитку лісового господарства та її економіко-правове забезпечення на міжнародному і регіональному рівні / Дайнека А.М // Регіональна економіка. -2008. -№1. – с.99-105

3.Колісник Б.І. Інвестиційне забезпечення розвитку лісогосподарського комплексу: сучасний стан та пошук додаткових джерел / Колісник Б.І. // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. - №7. – с.3-7

4. Огільська А.Г. Статистика лісового господарства у контексті міжнародних процесів сталого управління лісами / Огільська А.Г. // Статистика України -2009. -№4.- с.81-84

5. Шубалий О.М. Методичні засади конкурентних позицій лісогосподарських підприємств регіону / Шубалий О.М , Горохівський О.І. // Економіка та держава. – 2010. -№1. - с. 62-66