к.е.н., КОВАЛЬЧУК Н.В.
Дніпропетровського
державного
аграрного університету
Удосконалення впливу держави на формування пропозиції
зерна сільськогосподарськими підприємствами
Ефективне державне регулювання економіки передбачає необхідність системного підходу до вибору засобів і методів впливу держави на суб’єкти економічних відносин. Ринок зерна неможливо відокремлювати від розвитку сільського господарства, національної економіки, економічної та політичної ситуації в Україні. Державне регулювання ринку зерна здійснюється за допомогою цілого арсеналу методів: прямих та непрямих, правових, адміністративних, економічних та пропагандистських. Залежно від об'єктивних умов та стану економічного середовища, в якому функціонує ринок зерна, співвідношення адміністративних та сугубо ринкових економічних механізмів впливу на ринкову кон'юнктуру повинно змінюватися.
Удосконалення
впливу держави на формування пропозиції зерна сільськогосподарськими
підприємствами нами розглядалось в трьох напрямках: 1) формуванні мінімальних
та максимальних цін, 2) використанні заставних закупок, 3) здійсненні
інтервенцій на ринку зерна.
Згідно Закону “Про підтримку виробництва та розвитку ринку
сільськогосподарської продукції”
надається наступна методика розрахунку цін. Мінімальний рівень цін - встановлений
Кабінетом Міністрів України рівень цін на сільськогосподарську продукцію та
продовольчі товари, який визначається як 90 відсотків від середньої фактичної
ціни за попередні три роки з урахуванням рівня інфляції. Максимальний рівень
цін - встановлений Кабінетом Міністрів України рівень цін на
сільськогосподарську продукцію та продовольчі товари, який визначається як 115
відсотків від середньої фактичної ціни за попередні три роки з урахуванням
рівня інфляції. Тобто витрати виробників також не враховуються.
Вважаємо дану методику визначення рівня цін державою такою, що не відображає загальні витрати виробництва зерна і не здатна стимулювати виробників поширювати виробництво. Мінімальні ціни повинні враховувати собівартість продукції, щоб дати можливість товаровиробникам окупити понесені витрати. Гарантовані ціни (ціни підтримки або мінімальні ціни) на зерно необхідно застосовувати у випадку, коли середні ринкові ціни нижче мінімальних, а також при реалізації зерна безпосередньо у державні фонди. Мінімальна ціна повинна забезпечувати сільськогосподарським товаровиробникам, з урахуванням інших форм державної підтримки одержання доходів, достатніх для розширеного відтворення, відповідно до цілей, обумовлених економічною політикою держави на майбутній період.
Заслуговує
уваги розглянутий нами другий інструмент впливу держави на формування
пропозиції зерна сільськогосподарськими підприємствами – заставні закупки
зерна. В Україні був прийнятий Указ Президента України щодо впровадження
механізму заставних закупок зерна у сільськогосподарських товаровиробників та
ряд постанов Кабінету Міністрів щодо встановлення заставних цін на зерно.
Зробивши перші кроки в напрямку удосконалення відносин на ринку зерна та його стабілізації за допомогою ефективного економічного механізму заставних закупівель зерна, уряд відступився від них. Ці ціни не можна називати заставними, тому що вони не забезпечують навіть нормативну собівартість та мінімальний прибуток.
Дискусійним
залишається питання про те, хто має сплачувати послуги за користування кредитом
при заставних закупках зерна. Слід зазначити, що в США їх сплачує
товаровиробник, але там плата за кредит становить 3-7 %. За умовами України
навіть при пільгах по сплаті відсоткових ставок банкам, вони будуть в 3-4 рази більшими, ніж для
фермерів США.
Головною невирішеною проблемою залишалося фінансове забезпечення заставних операцій. За своїм фінансовим станом державний агент із заставних операцій не міг отримати достатньої суми кредиту від комерційних банків та сплачувати відсоток за користування ними.
Окремої уваги, крім рівня заставної ціни, заслуговує дата її оприлюднення. Вважаємо за доцільне в України оголошувати ціни, як заставних, так і інтервенційних закупок, заздалегідь до початку посівної компаніях під урожай майбутнього року (до кінця серпня), щоб товаровиробники мали можливість скорегувати свою діяльність відповідно до кон’юнктури ринку.
Проблему регулювання рівня цін неможливо вирішити лише шляхом введення заставних закупок. Тому нами розглянутий третій інструмент впливу держави на формування пропозиції зерна, який доцільно поєднувати з механізмом заставних закупівель зерна - інтервенційні операції.
Для запровадження механізму інтервенційних втручань на ринку зерна необхідно вирішити наступні питання:
- визначити обґрунтовані обсяги інтервенційного фонду зерна;
- закласти в Державному бюджеті певну суму коштів, які будуть використані державним агентом для закупівлі зерна до інтервенційного фонду;
- розробити та затвердити порядок здійснення інтервенційних операцій на ринку зерна.
Ми приєднуємося до рекомендацій вчених аграріїв щодо обсягів інтервенційного фонду в розмірі не менше 10 %. Володіючи такими обсягами, держава може вплинути на цінову ситуацію як рівноправний суб’єкт ринку зерна.
Відповідно до Закону ,,Про підтримку виробництва та розвитку ринку сільськогосподарської
продукції” товарні інтервенції запроваджуються при зростанні цін на
внутрішньому біржовому ринку до рівня максимальних. Кошти, отримані від реалізації продукції при товарних
інтервенціях за мінусом витрат на її зберігання та реалізацію, використовуються
для наступних фінансових інтервенцій або для погашення залучених на ці цілі
кредитів. Фінансові та товарні інтервенції на ринку сільськогосподарської
продукції та продовольства здійснюються виключно через біржовий ринок.
Позитивна
особливість механізму інтервенційних втручань на ринку зерна від імені держави
полягає в тому, що інтервенційний фонд здатен самостійно відновлюватися. Тому з
економічної точки зору виділення коштів на формування державного інтервенційного
фонду цілком виправдане, а використання його має бути під постійним контролем з
боку держави.
При здійсненні інтервенцій на ринок зерна в
результаті збільшення пропозиції ціна на зерно може зменшуватися, що невигідно
виробникам зерна. Тому з метою удосконалення
використання інтервенційного фонду та захисту інтересів
сільськогосподарських підприємств вважаємо, що державні інтервенції повинні здійснюватися не
зерном, а виключно борошном, яке можна виробляти на підприємствах системи
державного резерву та ДАК ,,Хліб України”.
Таким чином, визначені інструменти впливу держави на формування пропозиції зерна сільськогосподарськими підприємствами потребують удосконалення через:
а) розрахування мінімальних цін на основі собівартості продукції, щоб дати можливість товаровиробникам окупити понесені витрати;
б) оголошення заставних цін заздалегідь до початку посівної компаніях під урожай майбутнього року (до кінця серпня), щоб товаровиробники мали можливість скорегувати свою діяльність відповідно до кон’юнктури ринку;
в) здійснення державних інтервенцій не зерном, а виключно
борошном, яке можна виробляти на підприємствах системи державного резерву та
ДАК ,,Хліб України”. Підвищення цін на зерно на внутрішньому ринку не варто
обмежувати, тому що це сприяє отриманню додаткових коштів сільськогосподарськими
підприємствами, яки могли б бути використані на оновлення матеріально-технічної
бази.