Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Гончар О.Д. студент магістратури

МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ РЕСУРСНОЇ БАЗИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ ТА ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ

У сучасних умовах банківська система є невід’ємною структурою ринкової економіки. З огляду на це, банки проводять грошові розрахунки і кредитують господарство, виступають посередниками у перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці. В умовах розвинутих фінансових, товарних ринків, структура банківської системи різко ускладнюється. З’явились нові види фінансових установ, нові кредитні інструменти і методи обслуговування клієнтів.

Проблеми формування банківських ресурсів є актуальними. Сьогодні вони є предметом і об’єктом дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних учених-економістів, а саме: І. Алексєєв, О. Барановський, О. Деркач, О. Дзюблюк, О. Кириченко, А. Коробов, А. Кузнєцова, А. Литвинов, Б. Луців, В. Міщенко, А. Мороз, С. Реверчук, Т. Смовженко, Л. Федулова, А. Челенков, О. Чернявський, І. Шпиг та ін.

Метою дослідження є вивчення теоретичних основ механізму управління ресурсною базою комерційного банку та розробка і внесення пропозицій щодо його удосконалення в умовах розбудови національної економіки.

Об'єктом дослідження є економічні відносини між комерційними банками у процесі формування банківських ресурсів.

Предметом дослідження є механізм управління ресурсною базою комерційного банку.

Зростання конкуренції та глобалізація банківської діяльності ставлять низку завдань щодо розвитку й удосконалення як банківської системи, так і окремих її ланок – комерційних банків. Разом з тим, в основі цього розвитку знаходяться питання, пов’язані з формуванням та розміщенням банківських ресурсів, тож наукова новизна досліджень у наступному:

– для обґрунтування напрямів удосконалення управління банківськими ресурсами в роботі буде конкретизовано сутність управління ресурсною базою комерційного банку та розкрито зміст відповідної стратегії.

– для забезпечення ефективної діяльності банківської установи та раціонального використання банківських ресурсів буде розглянуто підхід щодо вибору джерел залучення коштів.

Ресурсна база банку - це комплексне поняття, яке відображає систему показників, що характеризують наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Комерційні банки є насамперед підприємствами, що спеціалізуються на посередницькій діяльності, яка пов'язана, з одного боку, з купівлею вільних грошових коштів на ринку ресурсів, а з другого - їх продажем підприємствам, організаціям та населенню. За таких умов для банків є однаково важливими як операції із залучення коштів, так і з їх розміщення. Від операцій із залучення коштів залежить розмір банківських ресурсів і, отже, масштаби діяльності комерційних банків. В свою чергу, вигідне розміщення ресурсів сприяє підвищенню дохідності та ліквідності комерційних банків, забезпечує їх економічну самостійність та стабільність. Ресурси комерційного банку - це сукупність грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій. Банківські ресурси з точки зору джерел утворення поділяються на власні і залучені.

До власних коштів банку належать статутний капітал, резервний та інші фонди, резерви на покриття різноманітних ризиків і нерозподілений прибуток.

До залучених коштів відносяться кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів, позики, отримані від інших банків, і кошти, отримані від інших кредиторів.

Головним джерелом банківських ресурсів є залучені кошти, частка яких в середньому по банківській системі України складає 80% від загальної величини ресурсів, а решта (20%) припадає на власний капітал.

Структура ресурсів окремих комерційних банків є індивідуальною і залежить від ступеня їх спеціалізації, особливостей їх діяльності, стану ринку кредитних ресурсів та інших факторів. Так, універсальні комерційні банки, які здійснюють переважно операції з короткострокового кредитування, як основний вид залучених ресурсів використовують короткотермінові депозити, а іпотечні банки, які займаються довгостроковим кредитуванням під заклад нерухомості, мобілізують кошти шляхом випуску та реалізації довгострокових зобов’язань.

Власний капітал (кошти) банку являє собою грошові кошти, внесені акціонерами (засновниками банку), а також кошти, утворені в процесі подальшої діяльності банку. У порівнянні з підприємствами інших сфер діяльності власний капітал комерційного банку займає незначну питому вагу у сукупному капіталі, приблизно 8 - 10%, тоді як у промислових підприємствах 40 - 60%, до того ж він має інше призначення в банках, аніж в інших сферах підприємництва. Якщо в останніх це - забезпечення платоспроможності і виконання більшості оперативних функцій підприємств та організацій, то власний капітал комерційного банку слугує перш за все для страхування інтересів вкладників і меншою мірою - для фінансового забезпечення своєї оперативної діяльності. Розмір власного капіталу є важливим фактором забезпечення надійності функціонування банку і має перебувати під контролем органів, що регулюють діяльність комерційних банків.

Переважна частина ресурсів комерційного банку формується за рахунок залученого капіталу, а не власного. Так, співвідношення між власними і залученими коштами складає 1:20.

Залучений капітал (кошти) - це кредиторська заборгованість банку, що виникла внаслідок попередніх операцій і яка має бути погашена у визначений термін. Залучений капітал включає:

– кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів;

– кошти, отримані від випуску та продажу боргових зобов'язань банку;

– кошти, отримані від інших комерційних банків;

– позики, отримані від НБУ та інших кредитних установ.

Комерційні банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовують різні види банківських рахунків. Проте, практично усі клієнтські рахунки відносяться до депозитних. Депозитним може бути буд-який відкритий клієнту у банку рахунок, на якому зберігаються його кошти.

Депозит (вклад) - це грошові кошти, які внесені у банк клієнтами, зберігаються на їх рахунках і використовуються згідно з укладеною угодою та банківським законодавством. Депозити класифікуються за такими ознаками: за категоріями вкладників та за строками використання коштів.

Однієї із форм строкових депозитів є сертифікати, які бувають депозитними та ощадними. Депозитні сертифікати надаються юридичним особам, а ощадні - фізичним.

Фінансовий механізм включає необхідний набір інструментів та методів управління ресурсами комерційного банку. Управління банківськими ресурсами - це діяльність, пов’язана із залученням грошових коштів вкладників та інших кредиторів, визначенням розміру і відповідної структури джерел грошових коштів у тісному зв’язку з їх розміщенням.

Існує два рівні управління ресурсами комерційного банку:

– державний рівень (управління здійснюється через НБУ з використанням різних фінансових інструментів);

– рівень комерційного банку.

Інструменти НБУ можуть бути ефективними лише в умовах погодження їх з податковою політикою та чинним законодавством. Вилучення ресурсів Національним банком України для покриття бюджетного дефіциту тягне за собою зменшення ресурсів у комерційних банків.

При управлінні кредитними ресурсами на рівні комерційного банку, банк складає плани, в яких прогнозуються надходження вкладів та їх вилучення. При цьому враховуються загальні економічні умови, сезонність, рух процентних ставок, потреби клієнтів (особливо великих) у коштах.

Головна мета процесу управління банківським капіталом полягає в залученні та підтримці достатнього обсягу капіталу для розширення діяльності й створення захисту від ризиків. Величина капіталу визначає обсяги активних операцій банку, розмір депозитної бази, можливості запозичення коштів на фінансових ринках, максимальні розміри кредитів, величину відкритої валютної позиції та ряд інших важливих показників, які істотно впливають на діяльність банку.

Отже, можна зробити певні висновки. А саме.

У ході дослідження ресурсної бази комерційних банків виявлено, що для вітчизняних банків емісія акцій - фактично єдине зовнішнє джерело поповнення капіталу. Перевагою цього способу є можливість швидко одержати значні суми грошових коштів. Але такий підхід має ряд істотних недоліків, які слід брати до уваги:

1) висока вартість;

2) труднощі пов'язані з розміщенням акцій на ринку;

3) значне підвищення ризику зниження доходів на одну акцію;

4) послаблення контролю за банком з боку акціонерів, якщо вони не зможуть самі викупити всі акції нової емісії.

Іншим джерелом поповнення капіталу є кредитні аукціони. Але вони мають певні правила допуску учасників та обмеження:

– до участі допускаються банки, які не порушують установлених економічних нормативів, своєчасно подають звітність та повертають отримані кредити;

– філії комерційних банків та новостворені банки (з періодом діяльності менш як 1 рік) до участі не допускаються;

– сума позики одному банку не може перевищувати 50% загального обсягу кредитів, запропонованих до продажу на аукціоні;

– загальна сума міжбанківських позик з урахуванням поданої заявки не повинна перевищувати п'ятикратного розміру капіталу банку за останнім балансом.

Також, менеджмент банку може частково вплинути на вартість запозичених коштів, підтримуючи високу репутацію своєї установи, підвищуючи її надійність і платоспроможність та поліпшуючи фінансові показники діяльності.