Економічні науки/Економіка сільського господарства

 

Лаготюк В.О.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці, Україна

Конкурентні можливості аграрних підприємств в умовах СОТ

У теперішній час розвиток сільського господарства в Україні ускладнюється як через загальносвітову кризу, так і у зв’язку з певною нестабільністю у політичній сфері. Додатковим випробуванням для аграріїв стало приєднання України до Світової організації торгівлі, оскільки окремі питання співпраці з країнами – членами цієї організації потребують подальшого узгодження і затвердження на законодавчому рівні[3].

Як показує світовий досвід, технологічне відставання сільськогосподарського виробництва України порівняно з розвинутими країнами залишається значним. Україна програє в основних показниках ефективності виробництва: продуктивності праці, техніко-технологічній забезпеченості, енергоємності, урожайності сільськогосподарських культур, продуктивності худоби.

 Катастрофічно зменшуються технічні ресурси господарств, ще не набули широкого впровадження сучасні новітні технології, відсутня система фінансового забезпечення галузі, орієнтована на вступ до СОТ[1].

Важливою складовою ціни продукції є виробнича собівартість, яка в нинішніх умовах є досить високою. Так, з витрат на виробництво сільськогосподарської продукції у сільськогосподарських підприємствах України матеріальні витрати склали в середньому 68,7 % ( 64,8 % - рослинництво, 75,4 % - тваринництво )[4].

Вступ до СОТ надасть можливість посилити наші позиції на експортних ринках. Тому нині важливим завданням ставиться розширення присутності продукції українського АПК на зовнішніх ринках збуту. На сьогодні, у загальній структурі експорту домінує сировина, тобто ми вивозимо додану вартість, робочі місця і прибутки з нашої країни[2].

Слід особливо наголосити, що потужний експортний потенціал країни практично не працює на зміцнення товаровиробника, оскільки левова частка доданої вартості поповнює рахунки зернотрейдерів і вивозиться з держави.

Незважаючи на ознаки загального нарощування обсягів експорту, можемо назвати лише окремі товарні позиції, за якими Україна посідає провідні місця на світових ринках, - це передусім соняшникова олія та ячмінь, що абсолютно не відповідає аграрному потенціалу нашої держави[1].

На сьогодні потрібно працювати, перш за все, над удосконаленням законодавчої бази з цих питань: про консервацію земель, про державну агрохімічну паспортизацію земель, а особливо вирішення питань земельного законодавства.

Для реалізації конкурентних переваг держави необхідно передусім підвищити ефективність національного аграрного виробництва. Адже трудомісткість продукції та ефективність сільськогосподарського виробництва в Україні набагато нижча, ніж у інших країнах світу.

Трудомісткість продукції у сільськогосподарських підприємств США, Великобританії і України в середньому за 2008-2009 роки для порівняння подано в табл. 1[4].

Таблиця

Трудомісткість продукції сільськогосподарських підприємств країн світу в середньому за 2008-2009 роки

Продукція

Затрати праці год/ц

Затрати праці в

Україні, у % до 2000

Україна

США

Великобританія

Зернові

та зернобобові

1,4

0,3

0,2

76,7

Соняшник

2,9

0,07

0,08

107,4

Цукрові буряки

0,8

0,1

0,1

47,6

Овочі

відкритого ґрунту

5,6

2,4

2,7

65,1

Плоди

7,7

3,2

3,0

72,5

                                                                                                                              Продовження таблиці

Виноград

10,9

4,7

4,1

106,0

Вирощування ВРХ

76,2

2,0

2,3

65,6

Молоко

8,7

0,4

1,0

57,6

Вовна

272,6

92,1

98,3

61,8

Яйця курячі

(тис. шт.)

3,9

0,2

0,26

31,0

Отже ми бачимо, що в нашій державі затрати праці на виробництво одиниці продукції залишаються досить високими, а це говорить про те, що не вирішення  даної проблеми буде і надалі лише відштовхувати національних товаровиробників на «останні ряди» в рейтингу конкурентоспроможності.

В умовах СОТ необхідна підтримка високої конкурентоспроможності, яка означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно стає більш прибутковим ніж його конкуренти. Але в житті цей стан не є незмінним, тому керівництво підприємства повинно вміти слідкувати за змінами, що відбуваються в умовах господарювання і проводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва і реалізації товарів. 

ЛІТЕРАТУРА

1.     Жуковський М.О. Оцінка конкурентоспроможності підприємства аграрного сектора економіки /М.О.Жуковський//Актуальні проблеми економіки. - № 75. – 2007. – С.81-85.

2.     Супіханов   Б.К. Підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва в умовах СОТ/Б.К.Супіханов// Економіка АПК. - № 5. – 2008. – С.44-46.

3.     Скачек Н.Ю. Статистичний аналіз результатів діяльності сільськогосподарських товаровиробників: методологічні аспекти/Н.Ю.Скачек//Статистика України. -№4. – 2009. – С.58-62

4.     http://www.wto.org/