Коробов Є.Т.

Дніпропетровський національний університет

РОЛЬ УВАГИ У ЗАСВОЄННІ ІНФОРМАЦІЇ

Увага виконує роль своєрідного "клапана", який відкриває шлях інформації, отриманій органами чуттів, у свідомість. За відсутності уваги інформація з органів чуттів надходить у підсвідомість, звідки витягти її ніякими вольовими зусиллями, ніяким напруженням пам'яті людина не може. У результаті такого двоканального сприйняття інформації людина має два види знань: ті, що артикулюються (які можуть бути висловлені, тобто без великих напружень волі й пам'яті перетворені в словесну форму) й ті, що не артикулюються, тобто, по суті, неусвідомлювані. Природа розпорядилася так, що через властивості нашої уваги знання людини, які артикулюються, становлять лише 10% від усього обсягу засвоєних знань. Це в середньому, для людини з нормальною функцією уваги. Неуважна людина має ще меншу частину знань, що артикулюються. Неможливість вільно розпоряджатися 90% своїх знань приводить до ситуації невиразного передчуття розуміння, коли людині бракує засобів (зокрема слів) для висловлення своїми словами того, що вже здається зрозумілим . У таких випадках кажуть, що потрібна інформація "вертиться на язиці".

Однак знання, що не артикулюються, не можна уважати мертвим вантажем у голові людини. У процесах розуміння вони іноді відіграють помітну роль. Проявляється це за допомогою інтуїтивних процесів, зокрема як інсайт (осяяння), що народжує здогади, припущення, гіпотези. Початкова стадія здогаду якраз і являє собою виникнення зв'язку (асоціації) між яким-небудь поняттям (судженням) з умови або вимоги пізнавальної задачі й поняттями або судженнями з того запасу знань, який має учень, і що зберігається в підсвідомості.

"Увімкнення" в процес мислення знань, що не артикулюються, відбувається за невідомими поки що психофізіологічними закономірностями й механізмами. Можливо, у майбутньому людина навчиться керувати своєю підсвідомістю й, зокрема, знаннями, які не артикулюються ,що значно розширить її інтелектуальні можливості, а процеси розуміння зробить більш оперативними, плідними й гарантованими від помилок.

Безпосередніми причинами нерозуміння можуть бути окремі властивості людської уваги (стійкість, об'єм, концентрація й т.д.). Наприклад, стійкість уваги (тривалість зосередження уваги на об'єкті) може бути й помічником, і ворогом розуміння. Розумінню шкодить як дуже велика, так і дуже мала стійкість уваги. Якщо об'єкт розуміння (навчальний матеріал) складається з великої кількості понять і зв'язків між ними, тривала зосередженість (велика стійкість уваги) на одному понятті значно звужує сферу усвідомлення всього об'єкта розуміння. Відбувається своєрідне "зациклення" у вузькій зоні пошуку, коли, так би мовити, "за деревами лісу не бачать". Але, з іншого боку, низька стійкість уваги (і найчастіше вона), коли учень не може достатній час зосередитися на аналізі поняття, є найважливіша причина нерозуміння.

Іноді нерозуміння пов'язане з обмеженістю об'єму людської уваги, коли пояснення не вкладається в єдину систему, доступну досить швидкому уявному або візуальному огляду (охопленню).

Ця характеристика уваги має враховуватися в практиці навчання. Пояснюючи, наприклад, сутність якого-небудь явища або закону, розглядаючи принцип роботи приладу чи установки, аналізуючи літературний образ або історичну подію, викладач сподівається, що об'єкт уваги учнів є саме ті вузлові поняття (факти, процеси тощо), на яких будується логіка пояснення. На жаль, це далеко не завжди так. Досить часто, слухаючи викладача, учні акцентують увагу на яких-небудь другорядних, неістотних об'єктах, які ніяк не вплітаються в логіку міркування, призводять до нерозуміння і, як наслідок, до руйнування навіть цієї поверхової уваги. Саме тому, перед поясненням нового матеріалу, а також перед виконанням самостійних робіт важливо дати настанову на увагу: повідомити учням ті вузлові моменти (поняття, блоки, факти, явища), на яких буде побудований логічний стержень доказу або пояснення, і на яких, відповідно, учні мають концентрувати свою увагу в процесі засвоєння нового матеріалу чи виконання самостійної роботи.

Обмежений об'єм уваги (5-7 одночасно охоплених увагою об'єктів) зумовлює певні вимоги до структури пояснення. У кожній дозі матеріалу, який викладається, не повинно одночасно фігурувати більше шести вузлових понять, зв'язки між якими утворюють логіку пояснення. Більша їх кількість неминуче призводить до того, що деякі вузлові поняття будуть випадати із зони активної уваги, що, природно, приведе до нерозуміння.

У разі використання схематичної й графічної наочності в логічному контурі пояснення можуть одночасно брати участь декілька зорових опорних об'єктів пояснення. Вони й виступають об'єктами уваги. Так, якщо пояснення проводиться з застосуванням графіків або діаграм, за такі об'єкти можуть правити окремі точки й ділянки графіків, координати, вектори, ділянки діаграм. Пояснення за картою проходить з використанням таких об'єктів уваги, як паралелі, меридіани, моря й окремі ділянки суходолу, міста, ріки, регіони, держави тощо. Якщо за таблицями пояснюється будова або принцип роботи якої-небудь машини, установки чи приладу, об'єктами уваги виступають окремі деталі, вузли, блоки тощо.