Філологічні науки/3

Гончарова Ю. С.

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара, Україна

Специфіка американської автобіографії

колоніального періоду

Актуальність теми даного дослідження зумовлена незгасаючим інтересом філософів, критиків і літературознавців до феномену автобіографії. Як в англо-американському (J. Olney, J. P. Eakin, A. Stone, I. Hassan, G. T. Couser, M. K. Blasing, S. Bercovitch etc.), так і у пострадянському літературознавстві (Дж. Чавчанідзе, Н. Ніколіна, Л. Бронська, Т. Венедиктова, В. Ліпіна-Берьозкіна, Т. Потніцева, Т. Михед, І. Акіншина, О. Поліщук, Г. Маслюченко та ін.) немає єдиної думки щодо сутності такого багатогранного явища. Саме тому ми зосереджуємо увагу на американській автобіографії колоніального періоду, яка відкриває першу славетну сторінку в історії жанру в США.

Перші зразки жанру американської автобіографії несуть на собі відбиток характерних для колоніального періоду ідей про швидкоплинність існування, про пошуки істини, про укріплення віри, про урятування душі та гріховність людського існування. В «Автобіографії» Т. Шепарда (1605-1649) та «Особистому описі» Дж. Едвардса (1703-1758) – найяскравіших зразках жанру в колоніальний період, відверті зізнання можливі лише в контексті релігійних медитацій. Це пояснюється тим, що культурні цінності, які не були пов’язані з релігією, з практикою внутрішнього оновлення, вважалися гайнуванням часу, а безцільне існування суперечило засадам пуританського світогляду. Література метрополії, не забарвлена полум’ям релігійного почуття, не привертала уваги колоністів. Вони були байдужими до жанрових новацій й наслідували канони європейської духовної автобіографії з її орієнтацією на попередню традицію («Сповідь» Св. Августина, «Нове життя» Данте), схваленням кабінетної вченості та вигостреної діалектики. Літературна діяльність не була єдиним і першочерговим заняттям колоністів та слугувала лише засобом розповсюдження релігійних, соціальних та економічних ідей. Тому, висловлена американським дослідником Д. Б. Ши (D.B. Shea) припущення про виникнення новаторських форм колоніальної духовної автобіографії [5] є дискусійним.

На думку Е. Еверета, духовна література колоніального періоду запозичує європейські зразки жанру та, як вважає М. Коренева, розвивається «під впливом пануючих в метрополії норм» [4, xi-xii; 3, 550]. Структура, що характерна для європейської, зокрема англійської духовної автобіографії (Р. Бакстер, Дж. Бан’ян, Дж. Фокс), складається з трьох важливих сегментів, які віддзеркалюють три стадії духовного розвитку – життя до навернення до Богу, процес навернення та життя в вірі, притаманна і американській автобіографії колоніального періоду. Окрім того, прагнення впустити емоцію в сферу пуританської релігійної аскези, виявлене послідовниками руху за релігійне відродження, що набув надзвичайного розмаху в Америці початку XVIII століття і до яких належав Дж. Едвардс, відповідало настроям англійських богословів-реформаторів. Хоча, безумовно, кожен автор відтворював суб’єктивні почуття та враження в притаманній йому манері. Так, творчість Дж. Едвардса була сповнена «відчуттям безмежного трагізму буття» [3; 559], а твори Р. Бакстера, що був «чужий сектантству та фанатичній запопадливості ‘святих’» [2; 185], відображали врівноваженість та миролюбність автора.

Слід зазначити, що хоча духовна автобіографія Дж. Едвардса хронологічно відноситься до XVIII століття, але світовідчуття автора, його система поглядів не зазнала суттєвого впливу ідей Просвітництва, тому твори Едвардса здебільшого відносять к завершальній фазі американської літератури колоніального періоду.

Значущість духовних автобіографій, що стають новим жанром, як для англійської, так і для американської літератури, важко переоцінити. Саме тут, як вважає В. Берьозкіна (Ліпіна), «накопичується літературний досвід аналізу внутрішнього світу людини» [1; 35]. Проте, якщо в Англії XVII століття були широко представлені не тільки богословські, але й світські жанри (роман, драма, поема, комедія, трагедія), а також установилася підготовлена маньєризмом «традиція утворення варіантів» (трагікомедія, науково-фантастична утопія), то в Америці межа між релігійною та художньою літературою була позначена лише пунктирно. Можна сказати, що основні досягнення цього періоду містяться не в сфері художніх новацій, а пов'язані з формуванням засад національної свідомості, що є першим кроком на шляху створення незалежної держави. Втім, слід зазначити, що такі історичні фактори, як ідея обраності, важливість релігійного виховання, культ доброчесності, наявність великої кількості «graduates» серед перших поселенців, орієнтація на достовірність, суттєво вплинули на формування та розвиток літератури США в колоніальний період та стали підставою для виникнення самобутньої культури і зародження нової літературної традиції.

Література

1. Берёзкина (Липина) В. И. Становление современной английской прозы /поэтика и стилистика/ - Днепропетровск: Изд-во ДГУ, 1993. – 172с.

2. Вебер М. Избранные произведения. [Пер. с нем. Сост. общ. ред. и послесл. Ю.Н. Давыдова] – М.: Прогресс, 1990. -880 с.

3. Коренева М. М. Зарождение американской литературы и искусства. Колониальная литература. //История США, Т. 1 (1607 – 1877) М.: Наука, 1983. – сс. 550-567.

4. Everett E. Puritanism in America, 1620-1750. – Boston: Twayne Publishers, 1977, -186p.

5. Shea D. B. Spiritual Autobiography in Early America, - 1968.