Економічні науки / 10. Економіка підприємства

аспірант Марченко К.С.

Житомирський державний технологічний університет

Економізація природокористування як компонента ефективного управління господарюючою системою

Найпотужнішим фактором економічного й соціального розвитку світової спільноти за умов зростання процесів глобалізації є природні ресурси. Адже від їх характеристик залежать економічні успіхи як окремого підприємства, так і країни в цілому.

Водночас через екологічно необґрунтовані виробничі процеси, недосконалість природоохоронних заходів, у світі склалась складна ситуація щодо антропогенного та техногенного навантаження на природні екологічні системи. Як наслідок, підвищились ризики виникнення надзвичайних ситуацій, які характерні і для незалежної України. Саме тому питання охорони, відтворення та раціонального використання природних ресурсів набувають першочергового значення і вимагають від держави рухатись до сталого збалансованого її розвитку.

Наступним фактором зростання актуальності даного питання є відношення до нього світової спільноти. Відомо, що наслідки використання тих чи інших природних ресурсів та стан навколишнього природного середовища будь-якої країни зачіпають не тільки власні національні інтереси, а й певною мірою впливають на інтереси сусідніх держав. Тому, відносини між країнами мають базуватись на узгоджуванні між собою суттєвих заходів по використанню природних ресурсів та на вивченні впливу виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього природного середовища.

Сьогоденню притаманні ознаки кризової екологічної ситуації, а саме: зростаюча кількість відходів; забруднення водних об’єктів; порушення теплового режиму навколишнього середовища; використання токсичних речовин; забруднення шумами та вібраціями; знищення ґрунтів, ландшафтів; винищення представників флори та фауни тощо. Проте, сучасний розвиток характеризується гуманізацією та інтернаціоналізацією охорони довкілля і її економізацією, яка стає безперечною умовою діяльності господарюючих систем.

Зауважимо, що найдієвішим елементом економічного механізму управління природокористуванням та охороною довкілля варто вважати саме економічне стимулювання. Де варто виокремити екологічне стимулювання та

державну підтримка підприємств, які постійно провадять природоохоронні заходи, застосовують ресурсозберігаючі технології.

Найпростішим стимулом до екологізації виробничих процесів, насамперед, є зацікавленість підприємства у впровадженні заходів з охорони навколишнього природного середовища. Значну роль відіграє також економіко-адміністративна відповідальність за порушення діючих норм та нормативів у сфері використання ресурсів.

Діюча нині система стимулювання природоохоронних заходів є недосконалою та невигідною для підприємств-виробників. Можливим напрямом екологічного підприємництва варто вважати активізацію розробок екологічних процесів, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, екологічно безпечного обладнання та матеріалів, контрольно-вимірювальних приладів, переробку вторинної сировини та використання відходів в промислових масштабах.

Цілком очевидним є той факт, що в умовах переходу до ринкової економіки неможливо забезпечити ефективне управління природокористуванням без розвитку сектору екологічних послуг, який дасть змогу створити потужну екологічну інфраструктуру. В даній сфері можна виокремити наступні напрямки:

– виробництво екологічної техніки, приладів для контролю стану довкілля;

– створення, розробка енерго- та ресурсозберігаючої техніки і технологій;

– розширення сфер використання вторинних ресурсів і екологічне відновлення;

– екологічна освіта;

– екологічні послуги.

На нашу думку державними стимулами до екологізації має бути перегляд оподаткування підприємств, які стали на шлях екологізації; допомога у фінансово-кредитних відносинах й створення дієвого механізму часткової компенсації витрат на виробництво екологічно-чистої продукції тощо.

Також є доцільним проведення агітації населення щодо споживання екологічно чистої продукції та забезпечення доступності екологічно чистої сировини виробникам. Відповідно основними джерелами фінансування процесів екологізації можуть бути прибутки від реалізації саме екологічно чистої продукції та субсидії на здійснення природоохоронних програм (заходів).

З вищенаведеного можна зробити висновок, що на сучасному етапі господарювання загострюється потреба у формуванні методичних та теоретичних баз економічної мотивації екологізації виробничих процесів на всіх рівнях влади.

Таким чином, проблема економізації природокористування піднімається на новий щабель важливості та першочерговості у вирішенні, оскільки екологічно стійкий розвиток в загальному розумінні включає питання ресурсозбереження та попередження негативного впливу на довкілля з метою забезпечення високої якості життя сучасників та майбутніх поколінь.

Література:

1. Бохан А.В. Науково-технічний прогрес і екологізація підприємництва / А.В. Бохан//Економіка і держава. – 2007. – №. 2. – С. 53–54.

2. Данилишин Б.М. Економіка природокористування / Б.М. Данилишин, М.А. Хвесик, В.А. Голян. – К.: Кондор, 2010. – 465 с.