ЭКОНОМИКА.Экономика предприятия

Семенюк Л.В., Цахнів Л.Ю.

Буковинська державна фінансова академія, м.Чернівці

Проблеми розвитку та фінансування інноваційної діяльності на підприємствах України

В нашій державі практично не створені умови для ефективного здійснення інноваційної діяльності. На сучасному етапі розвитку суспільства стає більш значущим та вагомим підвищення ролі нововведень. Це викликано, в першу чергу, більш жорсткою конкуренцією. Підґрунтям сучасної конкурентоспроможності країн, господарюючих суб'єктів, їх продукції та послуг є інновації, які створюють конкурентні переваги, що дозволяють країнам ними володіти, посідати гідне місце в суспільного розвитку. Проблема підвищення інноваційної активності промислових підприємств України органічно пов'язана з побудовою обґрунтованого наукового підходу до формування та реалізації стратегії інноваційного розвитку, який може бути сформований на основі впровадження нових і удосконалених підходів, методів, моделей управління інноваційним розвитком підприємства. Для багатьох керівників які бажають ефективно керувати підприємством поняття інноваційно-розвинутого підприємства є досить актуальним в повсякчасному житті організацій.

У науковій літературі питання інноваційного розвитку економіки розглядали такі вчені, як Федулова Л.І., Бажал Ю.М., Гаман М.В. [2]; проблеми інноваційного розвитку на макрорівні - Кузьмін О.Є. [4]; Стадник М.В., Йохна М.А.; питання інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку - Крупка М.І., Онишко С.В.; екологічні аспекти інноваційного розвитку - Божкова В.Г., Ілляшенко С.М., досить ґрунтовно висвітлені у працях відомих учених-економістів. Разом з тим багато питань, пов'язаних з дослідженням факторів інноваційного розвитку промислових підприємств в Україні, потребують поглибленого вивчення та дослідження.

Основними чинниками, які обумовлюють недостатній розвиток інноваційної діяльності, є такі:

- недосконалість законодавства в частині стимулювання з боку держави інноваційної діяльності, а також науково-технологічної;

- відсутність сформованої інноваційної інфраструктури, яка б із залученням промислового, банківського та торговельного капіталу поєднувала ланки "освіта" - "наука" - "виробництво";

- відсутність системи стимулювального інноваційного пільгового оподаткування у зв'язку з припиненням дії Закону України "Про інноваційну діяльність" у частині запровадження пільг;

- відсутність механізмів комерціалізації результатів завершених науково-технічних розробок та передачі їх до сфери виробництва;

- досить високий економічний ризик залучення інвестицій до сфери високотехнологічного виробництва;

- слабкий розвиток малого та середнього бізнесу як провідника інноваційного продукту до масового виробництва.

Варто зазначити, що дане питання досліджується не тільки Україною, тому міжнародною практикою було визначено три типи стратегій інноваційного розвитку: стратегія перенесення, стратегія запозичення та стратегія нарощування. Суть першої полягає у використанні зарубіжного науково-технічного потенціалу і перенесення його досягнень на терени власної економіки. Що стосується стратегії запозичення то її сутність полягає в освоєнні виробництва високотехнологічної продукції, що вже виробляється в інших країнах, шляхом використання власної дешевої робочої сили та існуючого науково-технічного потенціалу. А при останній використовується власний науково-технічний потенціал, залучаються іноземні вчені й конструктори, досягається інтеграція фундаментальної і прикладної науки.

На сьогоднішній день стан розвитку економіки України не може реалізувати перші 2 підходи за рахунок відсутності значних фінансових ресурсів, які потрібно спрямувати на купівлю ліцензій. Водночас стратегії перенесення та запозичення несуть загрози, пов'язані з тим, що шляхом трансферу до країни надходитимуть морально застарілі технології.

Динамічні умови здіснення інноваційної діяльності вимагають достатньої обгрунтованості планів, яка, насамперед, визначається ступенем
забезпеченості ресурсами, необхідними для здійснення проектів. Тому
особливу увагу на стадії планування нововведень треба приділяти аналізу
потенційних джерел фінансування, вибору їх відповідно до умов надання і
повернення та пошуку оптимального варіанта. Пошук нових каналів фінансування інноваційних процесів в Україні набуває особливої гостроти й значущості сьогодні - в умовах обмеженості бюджетних ресурсів, нестачі власних фінансових коштів підприємств для оновлення матеріальної бази, зростання виробництва, підвищення ділової активності, випуску продукції, конкурентоздатної на світових ринках.

Можна виділити основні шляхи активізації інноваційної діяльності в Україні на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки:
- розробку і запровадження механізму надання пільг промисловим підприємствам, які впроваджують і реалізують інноваційну продукцію;
- поширення практики надання інноваційним підприємств середньострокових кредитів зі знижкою кредитної ставки.
На думку автора, держава повинна бути основним джерелом фінансування розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності. Важливим чинником для підвищення інноваційного рівня України є освоєння та застосування прогресивних технологій та наукомісткої продукції. Необхідно розвивати законодавчу базу для більш тісного співробітництва державного та підприємницького сектору, оскільки тільки при ефективному, стимулюючому розвитку підприємств Україна буде економічно стабільною та розвиненою.
Отже, інноваційна діяльність підприємств стримується такими факторами, як відсутність фінансування, недостатність інформації про ринки збуту, високі кредитні ставки, недосконалість законодавчої бази у сфері інновацій, податкової системи та пільгового режиму для здійснення інноваційної діяльності, міграція фахівців високого рівня, науковців. Ці проблеми важливі як на рівні підприємств (організацій), так і на вищих рівнях управління національною економікою.
 

Література:

1. Актуальні проблеми державного управління інноваційними процесами. Вип. 24. /За заг. ред. академіка НАН України, д.т.н. В. П. Горбуліна, - К.: ДП "НВЦ "Євроатлантикінформ", 2009. - 136 с.

2. Л. Федулова, М. Пашута. Розвиток національної інноваційної системи України//Економіка України.-2008.- №4

3. Губенко Д., Гусєв В. Ключові моменти формування регіональних інноваційних систем в Україні // Економіка України. - 2010. - №8.

4. Бесчасний Л.К., Мельник В.П. Формування інноваційної моделі економічного зростання в Україні // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №7.

5. Малицький Б. Жити у суспільстві знань. - Урядовий кур'єр. - №2007-2008. - 2007.

6. http://www.in.gov.ua