Економічні науки / 12. Економіка сільського господарства

Іванова Н.С.

Криворізький факультет Запорізького національного університет, Україна

ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОЇ ГАЛУЗІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

 

В умовах економіки перехідного періоду підприємства, що одержали господарську самостійність, зіштовхнулися з необхідністю принципово нових підходів до забезпечення економічної безпеки, що вимагає корінного перетворення всієї системи захисту економічних інтересів.

Підприємства агропромислового комплексу в умовах ринку займають особливе положення, яке не дозволяє їм повною мірою брати участь у міжгалузевій конкуренції. Сільське господарство, яке залежить від природних факторів і має яскраво виражений сезонний характер виробництва, є більш відсталої в технологічному плані галуззю в порівнянні з іншими галузями й повільніше пристосовується до мінливих економічних і технологічних умов.

Аналіз стану агропромислового комплексу України показує, що за останні роки в Україні накопичилася низка проблем, які стримують подальший розвиток аграрного виробництва і ускладнюють соціально-економічну ситуацію у сільській місцевості.

За даними Держкомстату в 2010 році індекс обсягу сільськогосподарського виробництва в порівнянні з 2009 роком становив 99%, в т.ч. в сільськогосподарських підприємствах - 99,2%, у господарствах населення - 98,9%. Індекс виробництва продукції рослинництва в 2010 році у порівнянні з 2009 роком становив 95,4%, в т.ч. в сільськогосподарських підприємствах - 93,3%, у господарствах населення - 97,1%. Індекс виробництва продукції тваринництва становив 104,5%, в т.ч. в сільськогосподарських підприємствах - 108,8%, у господарствах населення - 101,3%. В аграрних підприємствах (крім малих) загальний обсяг вирощування худоби та птиці перевищив рівень 2009 року на 10,0% (на 150 тис. тонн), в т.ч. свиней - на 19%, птиці - на 10,6%. Вирощування великої рогатої худоби зменшилося на 8,9%.

Одними із головних факторів негативних тенденцій розвитку агропромислової галузі є високий ступінь залежності сільськогосподарського виробництва від природно-кліматичних умов та наявність безлічі непередбачених факторів розвитку сільськогосподарських підприємств. Для сільського господарства характерна значно більша, ніж в інших галузях, роль природних факторів, при несприятливому впливі яких знижується окупність витрат і має місце недоодержання продукції й доходів. Коливання витрат і випуску продукції в аграрній сфері викликає економічний резонанс по всіх міжгалузевих зв'язків аграрної галузі. Важливою особливістю сільськогосподарських підприємств є виробництво швидкопсувних видів сільгосппродукції: овочів, фруктів, молока.

Забезпечення продовольчої безпеки країни прямо залежить від виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств, економічна безпека сільськогосподарських підприємств відіграє визначальну роль у розв'язку продовольчої проблеми країни.

Сприятливими чинниками розвитку вітчизняної аграрної галузі є наступні: наявність резервів земельних ресурсів для нарощування сільськогосподарського виробництва, як екстенсивного, так і інтенсивного характеру. Сприятливі можливості аграрної сфери потенційно закладені в її багатофункціональності, яка, поряд з виробництвом відповідної продукції, забезпечує виробництво незамінних суспільних благ.

Забезпечення розвитку системи економічної безпеки аграрної сфери передусім, має відбуватися на підґрунті розробки відповідної концепції, стратегії та тактики, проведення адекватної фінансової політики, наявності необхідних фінансово-кредитних інститутів, застосування засобів, способів і методів її забезпечення.

Стратегія забезпечення економічної безпеки має включати: ідентифікацію внутрішніх і зовнішніх загроз економічній безпеці на всіх рівнях їх виникнення; визначення критеріїв і параметрів, які характеризують економічні інтереси у всьому розмаїтті економічних відносин в аграрній сфері; формування фінансової, кредитної, бюджетної, податкової, митної, інвестиційної, розрахункової, цінової політики в аграрній сфері, а також інституційних перетворень і необхідних механізмів, що усувають або пом'якшують вплив кризових агентів, що підривають фінансову стійкість (стабільність) суб`єктів, аграрної сфери; способи гарантування певного рівня економічної безпеки.

Для досягнення та забезпечення прийнятного рівня економічної безпеки суб’єктів агропромислового комплексу необхідно забезпечити постійну платоспроможність суб'єкта, високу ліквідність його балансу, фінансову незалежність і високу результативність господарювання. Одним з ключових питань оцінки системи економічної безпеки сільськогосподарських підприємств постає зміст, структура, ієрархія, потужність та релевантність мотивації до функціонування суб’єктів аграрної сфери, а також впливи зовнішнього середовища.

В умовах глобалізації стратегія розвитку агропромислового комплексу повинна враховувати регіональні особливості України. Головний позитивний ефект від процесу глобалізації - це розширення ринку збуту сільськогосподарської продукції, переважно експортно-орієнтованих регіонів.

Глобалізаційні процеси спонукають до поглиблення й уніфікації економічних інтеграційних процесів та створення нових форм організаційної єдності держав у сфері міжнародних економічних відносин шляхом зближення національних економік, уніфікації економічного законодавства відповідно до норм міжнародного права. А тому необхідно адаптувати аграрну фінансово-економічну політику до загальносвітових тенденцій підтримки агропромислового комплексу, які вимагають спрямування дедалі більших ресурсів на розв’язання завдань формування та розвитку системи економічної безпеки агропромислового комплексу.

Досвідом формування аграрної політики з урахуванням економічної безпеки суб’єктів ринку може стати досвід Польщі, оскільки в Польщі та Україні природно-кліматичні умови розвитку сільського господарства є досить подібними, а участь у світовому аграрному ринку для обох держав – надзвичайно важливою з погляду їхньої ролі та значення у міжнародній торгівлі. Можна припустити, що в процесі інтеграції України до ЄС вимоги останнього щодо українського аграрного сектору можуть бути такими самими щодо Польщі.

 

Література:

1.   Горін Н. В. Система регулювання зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією: досвід Польщі / System regulacji handlu zagranicznego artykutami rolnymi: doświadczenie Polski. — Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2008, 110+82 с., ISBN 978-966-613-557-8

2.   Гудзь О.Є. Діагностика економічних можливостей агроформувань щодо забезпечення фінансової безпеки в кризових деформаціях // Зб.Наук. Праць подільського державного аграрно-технічного університету за ред. М. І. Бахмача – вип. 17, т.2. – Кам’янець-Подільський, – 2009. – 744 с. с. 623 – 628.

3.   Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

4.   Тимошенко О.О. Кризові дисбаланси та детермінанти розвитку системи фінансової безпеки аграрної сфери // Облік і фінанси АПК. – 2009. – №4. – С. 35-38.