Економічні науки / 14. Економічна теорія

Цюра І. О.

Львівський національний аграрний університет

До питання критеріїв та показників

економічної ефективності виробництва

Процес виробництва здійснюється при певній взаємодії трьох визначальних чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці (засобів виробництва). Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі чи побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої і уречевленої праці (або іншими словами витрати ресурсів), а з другого – результати виробництва. Сучасні умови господарюваня створюють для сільськогосподарських виробників широкі можливості використання ресурсів з метою одержання відповідної кількості певного продукту, необхідного для розширеного відтворення. Саме від того, наскільки вдало кожен виробник буде використовувати наявні ресурси для отримання найбільшої кількості продукції і буде залежати ефективність його діяльності. Очевидно, що таке формулюван-ня є доволі простим і одностороннім, тому доцільно глибше підійти до розгляду сутності категорії «ефективність», зокрема до змісту критеріїв та показників фективності.

Саме слово «ефективність» походить від латинського «effectus» і означає «результат» [8, с. 609]. Таким чином, говорячи про ефективність певної діяль-ності, ми маємо на увазі досягнутий результат. Під поняттям ефективність можна також розуміти результативність процесу у порівнянні з витратами, що забезпечили його отримання [7, с. 32]. Найпростішу схему формування ефективності виробництва зображено на рис. 1.

Однак поняття «ефективність», «результат» та «результативність» не є цілком тотожними, адже результат, наприклад, може бути від’ємним. У такому випадку, на нашу думку, не зовсім доцільно говорити про ефективність певної діяльності, оскільки результат не відповідатиме кінцевій меті здійснених затрат. Виходячи з такої постановки проблеми О. О. Чернушкіна наголошує на необхідності та доцільності розбудови концепції продуктивності, з використанням усіх прогресивних напрацювань вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем найефективнішого використання обмежених ресурсів [11, с. 294]. Подібну думку висловлює О. Балазюк, яка визначає ефективність як категорію, що характеризує продуктивність від здійснення будь-яких затрат, і лише потім уточнює, що «...це комплексне відображення кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили.» [2, с. 325].

Рис. 1. Схема формування ефективності виробництва^*

* Власна схема на основі джерела [3, c. 249].

Розуміння продуктивності здійснених витрат є ключовим при розгляді ефективності виробництва, іншими словами тут видіялється момент корисності – відповідність отриманого ефекту поставленій меті. Очевидно, що в даному контексті поняття «ефект» і «результат» не можуть вживатися як синоніми, оскільки ефект виступає лише як форма результату [10, с. 4].

Таким чином можна стверджувати, що «ефективність» повинна розглядатись саме через призму поставленої мети. Досягнення такої мети здійснюється поетапно:

- на першому етапі максимально конкретизують вимоги або можливі варіанти досягнення мети;

- наступним етапом є оцінка наявних можливостей;

- на основі вхідних даних та їх аналізу обирається найприйнятніший варіант. При виборі варіанта керуються принципом оптимального виконання потрібної функції [1, c. 25].

Найбільш важливим є перший етап, оскільки саме тут обираються необхідні критерії та визначається сукупність показників ефективності. Критерій – це ознака, на основі якої проводиться оцінка, визначення чи класифікація певного явища чи поняття [9, с. 656], отже від вибору критерію залежатиме подальший розрахунок показників ефективності. Показники конкретизують критерій і слугують зазвичай кількісним виразом даного критерію. Підтвердження цієї думки можна знайти у багатьох вчених: «Економічний показник відображає узагальнену кількісну характеристику суспільного явища чи процесу, що вивчається, у нерозривному зв’язку із їх якісними визначниками. Кількість завжди знаходиться в єдності з якістю, утворюючи мірило явища.» [6, с. 19]; «Показник – це якісно визначена змінна величина, якій може бути поставлено у відповідність багато кількісних значень, а також алгоритми їх розрахунку за різними вихідними даними» [5, с. 146].

Як правило розрахунок показників ефективності здійснюється за допомогою дуже простої формули (1) – корисний результат певного виду діяльності співвідноситься із витратами, задіяними для виконання такої діяльності [4, с. 508, 515; 1, с. 27; 10, с. 5]. Таким чином, виходячи із наве-деного формулювання, можна визначити два основних критерія для досягнення найбільшої ефективності виробничої діяльності – у чисельнику максимум корисного результату, та мінімум затрат у знаменнику. Критерій максимуму стосуватиметься власне результатів виробничої діяльності, сюди можна віднести такі кількісні показники як валова продукція, товарна продукція, валовий дохід, прибуток та ін. Критерій мінімуму стосуватиметься ефективності використання факторів виробництва, а саме використання основних та оборотних засобів, землі і т. п.

(1)

Означені вище критерії набувають додаткової ваги та інформативності, якщо їх розглядати в динаміці. Іншими словами, ефективність зростатиме, якщо показники звітного року, критерієм для яких є максимум, будуть більшими у порівнянні із показниками базисного року, а показники звітного року, критерієм для яких є мінімум, будуть меншими у порівнянні із відповідними базисними показниками.

Ми не розділяємо думки, стосовно того, що можна обмежити множину факторів і користуватись лише одним інтегральним показником ефективності; будь-яке обмеження перешкоджає повній та об’єктивній характеристиці явища чи процесу. Тому доцільним видається застосування системи показників, яка представляє собою набір взаємопов’язаних показників, що дають всебічну характеристику відображуваного об’єкта чи системи в аспекті визначеного завдання [10, с. 10]. Зазначимо однак, що застосування інтегрального показника дозволяє швидше і чіткіше встановити тенденції досліджуваного явища.

У ринковій економіці не існує виробництва заради виробництва. Будь-який виробничий процес передбачає подальшу реалізацію виготовленого продукту з метою отримання прибутку, і саме результати діяльності по реалізації продукції засвідчують кінцевий позитивний ефект від виробництва. Однак використання ресурсів при здійсненні продажу може бути менш ефективним (менш корисним) аніж при виробництві, що в кінцевому підсумку нівелюватиме загальний корисний ефект діяльності підприємства, галузі і т. п., і навпаки. Тому окремий розрахунок показників ефективності виробництва та показників ефективності реалізації продукції дозволяє створити чіткішу картину процесів та віднайти резерви саме в тій ділянці, де діяльність була менш ефективною. Структурну блок-схему розрахунку економічної ефектив-ності діяльності підприємства наведено на рис. 2.

Розрахунок економічної ефективності повинен включати не тільки якісні показники, тобто ті, які власне і характеризують ефективність процесу, але і кількісні, які відображають лише чисельність одиниць, об’єм та масу ознаки суспільного явища [6, с.19]. Точніше сказати – розрахунок якісних показників базується на кількісних, тому отримання інформації про кількісну сторону явища є вихідним моментом при визначенні ефективності.

Рис. 2. Етапи та напрямки визначення ефективності діяльності підприємства^*

* Власна схема

Система оцінки економічної ефективності виробництва повина ґрунтува-тись на органічному взаємозв’язку відповідних критеріїв та конкретних показників ефективності, давати змогу проаналізувати усі фактори госпо-дарської діяльності підприємства та визначити їх роль у формуванні кінцевого корисного ефекту. Крім того методика розрахунку ефективності повинна конкретизувати складові ефективності, а саме – виробництво і реалізацію виготовленого продукту. Такий підхід дає можливість окремо відстежити вплив кожного з цих видів діяльності на досягнення позитивного результату та зробити висновки стосовно того, де криються основні резерви підвищення ефективності.

Література:

1. Андрушко А. М. Матеріально-технічне постачання та реалізація продукції в діяльності сільськогосподарських підприємств / А. М. Андрушко – Львів : «Ліга-Прес», 2009. – 189 с.

2. Балазюк О. Показники оцінки та аналізу ефективності виробництва безалкогольних напоїв [Електронний ресурс] / Балазюк О. – режим доступу : www.library.tane.edu.ua/images/nauk_vydannya/KkHivA.pdf

3. Економіка підприємства: [ред. проф. С. Ф. Покропивного] – Київ : «Хвиля-Прес», Том ІІ. – 1995. – 356 с.

4. Економічна енциклопедія [т. 1] [ред. Б. Д. Гаврилишин, С. В. Мочерний та ін.]. – Київ, Тернопіль, 2001. – 864 с.

5. Методические основы построения системы показателей экономической эффективности и интенсификации сельскохозяйственного производства // Науч. тр. ВНИИЭСХ. – 1978. – Вып. 3(386). – С. 140-147.

6. Попович И. В. Методика экономических исследований в сельском хозяйстве / И. В. Попович – Москва: «Экономика», 1977. – 224 с.

7. Світлична Ю. В. Ефективність функціонування регіональних економічних систем / Ю. В. Світлична // Економіка будівництва і міського господарства – 2007. – Т. 3 (№1). – с. 31-38.

8. Словарь иностранных слов: [ред. В. В. Пчелкина].– М.: «Русский язык», 1989. – 622 с.

9. Советский Энциклопедический Словарь: [ред. А. М. Прохоров].– М.: Советская Энциклопедия, 1988. – 1600 с.

10. Черевко Г. В. Сутність категорії ефективності в економіці сільського господарства. / Г. В. Черевко // Вісник Львівського державного аграрного університету. – 2005. – № 12. – С. 3-15.

11. Чернушкіна О. О. Продуктивність виробництва і способи її оцінювання / О. О.Чернушкіна // Університетські наукові записки – 2007. – №1(21). – с. 294-298.