Экономические науки/Экономическая теория

Аспірант Винник С.О.

Полтавський національний технічний університет імені Ю. Кондратюка

Формування категорії економічна безпека

 

Проблеми забезпечення економічної безпеки країни, стабільного економічного розвитку держави і суспільства постають перед багатьма країнами світу. Сучасне соціально-економічне становище України обумовлює актуальність цілеспрямованої діяльності держави у сфері забезпечення економічної безпеки країни, українського суспільства і кожного громадянина окремо. Забезпечення економічної безпеки – одна з найважливіших функцій держави. У цей час категорія «економічна безпека» є складовою й невід'ємною частиною сучасної економічної науки, яка має свій предмет і специфічні методи дослідження. Інтерес до неї виникає, насамперед, тому, що економічна безпека гарантує стійкість, відтворення і розвиток економіки. Для термінологічного визначення даної категорії виникає об'єктивна потреба в методологічній платформі, яка б дозволяла забезпечити раціональні результати, для задоволення якої цілком відповідає логіко-історичний підхід, який стосовно дослідження питань безпеки, дозволяє сформулювати основні положення щодо суті та внутрішньої логіки розвитку поняття економічної безпеки.

Так, в античній філософії ставилася проблема взаємозв'язку безпеки з господарськими й політичними відносинами, мала місце спроба розкрити її роль у суспільному житті. Безпека трактувалася як захист держави і його громадян від різного роду загроз, які звичайно зв'язували із негативним проявом надприродних сил.

В епоху становлення християнства й раннього середньовіччя безпека трактувалася як невід'ємний атрибут божого провидіння, як функція віри. Характерна риса християнської думки цього періоду – формування морально-етичних догм, відповідно до яких повинно будуватися мирське життя всіх шарів суспільства.

В період становлення капіталізму наукові уявлення про безпеку розвивалися в руслі ідей так званого природного права. Одним з його найбільш яскравих прибічників був англійський вчений Т. Гоббс, який трактував проблему безпеки стосовно своєї теорії походження держави.

Одним з основоположників сучасного погляду на безпеку суспільства є В. Парето. Ця проблема піднімалася їм в дослідженнях першої чверті XX ст., в котрих безпека суспільства характеризувалася як взаємозв'язок трьох складових: політичної стабільності, економічного процвітання, обороноздатності держави, залежних у свою чергу як від певних внутрішніх, так і зовнішніх параметрів.

Взагалі поняття «безпека» вживається стосовно дуже багатьох  процесів. Вона носить конкретно-історичний характер і тісно пов'язана з усіма формами життєдіяльності, взаємодіючими в системі «природа-людина-суспільство».

У ХVII–ХVIII століттях практично в усіх країнах світу утвердилась точка зору, що держава має за головну мету всезагальний добробут та безпеку [1]. Тому термін «безпека» отримує в цей час нове трактування: стан, си­туація спокою, яка з'являється як результат відсутності реальної небезпеки, а також матеріальні, економічні, політичні умови, відповідні органи та органі­зації, що сприяють утворенню такої ситуації. Появу терміну «національ­на безпека» приписують президентові США Т. Рузвельту, який на по­чатку XX ст. визначив її як сукупність умов, що надійно забезпечують націо­нальний суверенітет, захист стратегічних інтересів і повноцінний розвиток суспільства, життя та здоров'я усіх його громадян. Таке визначення увійшло в світову політику й науку. Звісно, національна безпека – це багатопланове поняття, до якого вхо­дять оборонна, економічна, інноваційна енергетична, продовольча та інші види безпеки. Але не можна досягти будь-якого рівня військової безпеки або соціальної злагоди без міцної та ефективної економіки. Питання економічної безпеки при комплексному підході до вирішення проблем національної безпеки на­бувають першочергового значення для забезпечення надійної обороноздат­ності країни, її національної конкурентоспроможності, захисту інформації, ефективної соціальної політики, захисту від екологічних катаклізмів.

Необхідність поглибленого дослідження проблеми економічної безпеки держави безпосередньо зумовлена характером практичних завдань, які вирі­шує країна в умовах становлення ринкових відносин. Це спонукає до перегляду підходів щодо за­безпечення економічної безпеки держави та подальшої розробки підходів щодо її визначення в економічній науці.

У науковій літературі ще не створено єдиного визначення економічної безпеки держави. Існуючі трактування вітчизняних та зарубіжних фахівців відрізняються різноманітністю підходів і містять суттєві розбіжності.

Так на думку С.В. Мочерного, під економічною безпекою, слід розуміти стан незалежності держави у формуванні й розвитку власної економічної системи та комплекс заходів щодо її забезпечення [3].                В. Шлемко визначає економічну безпеку як стан національної економіки, який дозволяє зберігати стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз і здатний задовольнити потреби особи, сім'ї, суспільства, держави. О. Лєпіхов вважав, що економічна безпека – це стан економічної системи, який характеризується стійкістю по відношенню до впливу внутрішніх та зовнішніх дій, що загрожують суспільству. В. Савін трактував економічну безпеку як систему зашиті життєвих інтересів країни. Об'єктом захисту можуть бути народне господарство країни в цілому, окремі регіони країни, окремі сфери і галузі господарства, юридичні і фізичні особи. По Л. Абалкіну, економічна безпека – це стан економічної системи, який дозволяє їй розвиватися динамічно, ефективно і вирішувати соціальні завдання і в якому держава має можливість виробляти і проводити в життя незалежну економічну політику. В. Сенчагов пов’язує економічну безпеку з таким станом економіки держави, який дозволяє захищати її життєво важливі інтереси. А. Городецький та А. Архіпов під економічною безпекою мають на увазі здатність економіки забезпечувати ефективне задоволення суспільних потреб на міжнаціональному й міжнародному рівнях.

Як видно більшість авторів характеризують економічну безпеку як стійкість економічної системи до впливу зовнішніх та внутрішніх загроз, а стійкість потребує її розвитку. Якщо економіка не розвивається, то можливість виживання швидко скорочується.

На основі проведеного аналізу, доцільно зазначити, що більшість вчених погоджується з тим, що визначення сутності економічної безпеки є досить проблемною. Дехто вважають, що «економічна безпека знахо­диться на межі економіки та безпеки і є міждисциплінарною категорією». Інші стверджують, що це – синтетична категорія політичної економії та політології.

Таким чином, на основі проведених досліджень, доцільно стверджувати, що економічна безпека є поєднанням економічних інтересів і загроз суспільства та здатності держави до захисту власних національних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз, а також спроможність національної економіки зберігати та оновлювати процес розширеного суспільного відтворення.

 

Література:

1.            Блохин С.В. Понятие экономической безопасности // Вестник Российской академии государственной службы при Президенте Российской Федерации

2.            Экономическая безопасность России: Общий курс: Учебник / Под ред. В.К. Сенчагова. 2-е изд. - М.: Дело, 2005. - 896 с

3.            Чорнодід І. С. Економічна Безпека як категорія економічної теорії // Актуальні проблеми економіки , 2006, №11. – С. 80–81.

4.            Сенчагов В. О сущности и основах стратегии экономической безопасности России // Вопросы экономики, 1995, №1. – С. 97–106.