І.Б. Антонюк
старший викладач
кафедри фінансів
Буковинського
університету
Синергетичний
ефект як чинник локалізації виробництва в умовах глобалізації
На сучасному етапі розвитку світового господарства практично всі промислово-розвинуті країни
здійснюють активну політику щодо збільшення інвестицій у інфраструктуру з метою
локалізації виробництва саме на території своїх країн. Дослідники відзначають,
що найбільш активними в даному плані за останні десть років були Японія,
Південна Корея, Сінгапур, а також країни північної Європи.
Синергетичні ефекти взаємодії та взаємодоповнюваності
полягають в тому, що взаємодіючи в
рамках мереж, ланцюгів поставок або
кластерів з іншими суб’єктами
підприємство отримує додаткові вигоди. Об’єднана діяльність декількох
підприємств набуває нових властивостей (можливостей), які не можуть бути
зведені до простої суми властивостей (можливостей) складових.
Синергетичний ефект взаємодії та взаємодоповнюваності в економіці є має ряд
складових. Основу операційної синергії становить операційна економія, основними
різновидами якої є економія на масштабі, що виявляється в зниженні витрат на
одиницю продукції, як правило, за рахунок зниження частки постійних витрат в
загальному об'ємі витрат, а також економія на широті асортименту, що виникає
внаслідок можливості виробляти (надавати) більшу кількість найменувань товарів
(послуг), використовуючи наявні основні фонди,
сировину і матеріали [1]. Як правило, саме цю мету переслідують
корпорації в горизонтальному і вертикальному злитті [2].
Суть ефекту агломерації в тому, що витрати на одиницю продукції при
отриманні доданої вартості стосовно товару зменшуються на фіксований відсоток
при кожному подвоєнні об'єму продукції (емпіричні дані показують, що темп
зниження витрат на одиницю товару складає: для корпорацій автомобільної
промисловості – 12%, сталеливарних і літакобудівних корпорацій – 20%, для
корпорацій, що спеціалізуються на виробництві напівпровідників, - 40% [2]..
Інтеграційна синергія досягається за рахунок розширення номенклатури
продукції, що випускається, в результаті об'єднання окремих виробництв в
загальну систему і ефекту комбінування взаємодоповнюючих ресурсів. Невеликі
підприємства достатньо часто виробляють продукцію, яку потребують крупніші
корпорації або корпорації, які хотіли б розширити свій виробничий асортимент за
рахунок цієї продукції, але створення аналогічних власних виробництв було б для
подібних корпорацій економічно не вигідним проектом. З іншого боку, невеликі
корпорації часто стикаються з проблемою недостатності фінансових ресурсів для
фінансування своїх нових та існуючих
проектів [2]. Таким чином, в результаті
інтеграції компанії отримують необхідні їм
ресурси і активи. Причому вони є
дешевшими, ніж у випадку самостійного їх створення кожною компанією.
Підвищення ефективності роботи з постачальниками досягається за
рахунок можливості застосування
додаткового важеля зниження закупівельних цін при збільшенні сукупного об'єму закупівель. Додатково в ряді випадків
компанії отримують доступ до додаткових знижок шляхом прямої загрози зміни
постачальника. Зниження витрат на постачання
на 10% адекватно збільшенню прибутковості
компанії на 10 – 20% [3].
Отже, синргетичні ефекти є досить вагомими для того, щоб бути одним з
значимих чинників просторової та секторальної локалізації виробництва в
контексті логістики. Тому синергетичні ефекти взаємодії та взаємодоповнюваності
обов’язково мають враховуватися при логістичному підході до локалізації виробництва
в умовах глобалізації.
Список використаних джерел:
1.
Авхачев Ю.Б.
Международные слияния и поглощения компаний: новые возможности предприятий
России по интеграции в мировое хазяйство / Ю.Б. Авхачев. – М.: Научная книга,
2005. – 120 с.
2. Рудык Н. Б. Конгломератные слияния и
поглощения: Книга о пользе и вреде непрофильных активов: Учебное пособие. М.:
Дело, 2005. С. 11
3.
Дмитриев К.
Реструктуризация бизнеса // Финансовый директор. - 2004. - № 9. -
С. 18.