І.Б. Антонюк

старший викладач кафедри фінансів

Буковинського університету

Синергетичний ефект як чинник локалізації виробництва в умовах глобалізації

На сучасному етапі розвитку світового господарства практично всі промислово-розвинуті країни здійснюють активну політику щодо збільшення інвестицій у інфраструктуру з метою локалізації виробництва саме на території своїх країн. Дослідники відзначають, що найбільш активними в даному плані за останні десть років були Японія, Південна Корея, Сінгапур, а також країни північної Європи.

Синергетичні ефекти взаємодії та взаємодоповнюваності полягають в тому, що взаємодіючи в рамках мереж, ланцюгів поставок або кластерів з іншими суб’єктами підприємство отримує додаткові вигоди. Об’єднана діяльність декількох підприємств набуває нових властивостей (можливостей), які не можуть бути зведені до простої суми властивостей (можливостей) складових.

Синергетичний ефект взаємодії та взаємодоповнюваності в економіці є має ряд складових. Основу операційної синергії становить операційна економія, основними різновидами якої є економія на масштабі, що виявляється в зниженні витрат на одиницю продукції, як правило, за рахунок зниження частки постійних витрат в загальному об'ємі витрат, а також економія на широті асортименту, що виникає внаслідок можливості виробляти (надавати) більшу кількість найменувань товарів (послуг), використовуючи наявні основні фонди, сировину і матеріали [1]. Як правило, саме цю мету переслідують корпорації в горизонтальному і вертикальному злитті [2].

Суть ефекту агломерації в тому, що витрати на одиницю продукції при отриманні доданої вартості стосовно товару зменшуються на фіксований відсоток при кожному подвоєнні об'єму продукції (емпіричні дані показують, що темп зниження витрат на одиницю товару складає: для корпорацій автомобільної промисловості – 12%, сталеливарних і літакобудівних корпорацій – 20%, для корпорацій, що спеціалізуються на виробництві напівпровідників, - 40% [2]..

Інтеграційна синергія досягається за рахунок розширення номенклатури продукції, що випускається, в результаті об'єднання окремих виробництв в загальну систему і ефекту комбінування взаємодоповнюючих ресурсів. Невеликі підприємства достатньо часто виробляють продукцію, яку потребують крупніші корпорації або корпорації, які хотіли б розширити свій виробничий асортимент за рахунок цієї продукції, але створення аналогічних власних виробництв було б для подібних корпорацій економічно не вигідним проектом. З іншого боку, невеликі корпорації часто стикаються з проблемою недостатності фінансових ресурсів для фінансування своїх нових та існуючих проектів [2]. Таким чином, в результаті інтеграції компанії отримують необхідні їм ресурси і активи. Причому вони є дешевшими, ніж у випадку самостійного їх створення кожною компанією.

Підвищення ефективності роботи з постачальниками досягається за рахунок можливості застосування додаткового важеля зниження закупівельних цін при збільшенні сукупного об'єму закупівель. Додатково в ряді випадків компанії отримують доступ до додаткових знижок шляхом прямої загрози зміни постачальника. Зниження витрат на постачання на 10% адекватно збільшенню прибутковості компанії на 10 – 20% [3].

Отже, синргетичні ефекти є досить вагомими для того, щоб бути одним з значимих чинників просторової та секторальної локалізації виробництва в контексті логістики. Тому синергетичні ефекти взаємодії та взаємодоповнюваності обов’язково мають враховуватися при логістичному підході до локалізації виробництва в умовах глобалізації.

Список використаних джерел:

1. Авхачев Ю.Б. Международные слияния и поглощения компаний: новые возможности предприятий России по интеграции в мировое хазяйство / Ю.Б. Авхачев. – М.: Научная книга, 2005. – 120 с.

2. Рудык Н. Б. Конгломератные слияния и поглощения: Книга о пользе и вреде непрофильных активов: Учебное пособие. М.: Дело, 2005. С. 11

3. Дмитриев К. Реструктуризация бизнеса // Финансовый директор. - 2004. - № 9. - С. 18.