СТРАХУВАННЯ ЯК ВАЖЛИВИЙ ВАЖІЛЬ СТАБІЛЬНОСТІ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Головчак І.В.,Євка О.М.

Буковинська державна фінансова академія

м.Чернівці

 

Науковий керівник: Мінасян В.Л.

 

Постановка проблеми. Сучасний український ринок страхування життя почав свій розвиток на початку 90-х років, але до сьогоднішнього дня так і продовжує перебувати на стадії формування: триває постійне удосконалення законодавчо-нормативної бази, відбуваються зміни в діяльності органів державного регулювання та нагляду за страховою діяльністю. Тому питання дослідження становлення українського ринку страхування та виявлення основних проблем його розвитку й досі не втрачає своєї актуальності.

Діяльність в умовах ринку супроводжується різного роду ризиками. Тому принципово міняються характер і функції страхування в Україні, зростає його значення як ефективного, раціонального, економічного і доступного засобу захисту майнових інтересів суб’єктів, що господарюють, виробників товарів і послуг, а також громадян. Однак зрозуміло, що необхідні також зміни у процесі регулювання страхового ринку України.

Ринок страхових послуг є одним з необхідних елементів ринкової інфраструктури, тісно пов’язаним з ринком засобів виробництва, споживчих товарів, ринком капіталу і цінних паперів, праці і робочої сили. У країнах розвиненої економіки страхова справа має найширший розмах і забезпечує підприємцям надійну охорону їхніх інтересів від несприятливих наслідків різного роду техногенних аварій, фінансових ризиків, криміногенних факторів, стихійних і інших нещасть.

Аналіз досліджень та публікацій з проблеми. Дослідження питань розвитку ринку страхування вже тривалий час здійснюється вітчизняними науковцями, серед яких можна відзначити В. Бакана, С.В. Васильчака, Я.П. Романківа, Г.Г. Козоріга , М.В Мниха, О.М. Музику, Т.Є. Терещенка, В.Я. Олійника та багато інших. Проте, у даних наукових публікаціях недостатньо уваги приділено галузі страхування життя. Більшість авторів торкалися даного питання лише поверхнево, а тому цілісної картини становлення та розвитку страхування життя не простежується в жодній науковій праці. Тим не менш саме проблемні питання розвитку ринку страхування України, а також причини, що гальмують його розвиток, ще вивчені недостатньо і потребують поглибленого дослідження та аналізу.

Виклад основного матеріалу. В перекладі з латинської термін «страхування» означає «безтурботний». Суть цього терміна повинна реалізовуватись на практиці – клієнт застрахував свої ризики і не повинен мати ніяких турбот [4, с.182].

Страхова галузь розвинених країн забезпечує дієву систему захисту майнових прав та інтересів усіх громадян і підприємств, підтримання соціальної стабільності суспільства, економічної безпеки держави, а також є важливим фінансовим інструментом регулювання національної економіки й потужним джерелом акумулювання коштів для їх подальшого довготермінового інвестування в народне господарство.

На сьогодні страховий ринок України характеризується зростанням основних показників його діяльності та перебуває на етапі поступового інтегрування у світовий. З кожним роком зростає кількість страхових компаній. Перші комерційні страхові компанії почали створюватися у 1990 р., коли значно розширилося законодавство щодо розвитку ринкових відносин. Однак велика кількість новостворених страхових організацій, ще не означала створення повноцінного страхового ринку, значна частина цих страхових компаній одержувала доходи від діяльності «фінансових пірамід», або інфляційних коливань [6, c.245].

У сучасних економічних умовах страхування – чи не єдина галузь економіки України, яка протягом останніх років має стабільний значний щорічний приріст обсягів наданих послуг. Водночас, незважаючи на номінальне зростання обсягів страхового ринку, ця галузь забезпечує сьогодні перерозподіл незначної частини внутрішнього валового продукту. Українські страхові компанії ще не акумулювали вагомий обсяг інвестиційних ресурсів, тому їх частина у вітчизняній економіці ще доволі мала і відповідно страховий ринок ще молодий і перебуває у стадії формування. Але уже сьогодні появляються ознаки того, що страхування стає важливішим сегментом ринкових економічних відносин. Саме страхування в змозі забезпечити не тільки безпеку, стабільність, соціальні гарантії в суспільстві через механізм страхового захисту, але у перспективі може стати серйозним механізмом перерозподілу інвестиційних ресурсів і механізмом вирішення питання занятості населення.

Страхування в ринковій економіці виступає як важіль її стабільності:

1. Страхування дає змогу оптимізувати ресурси, спрямовані на організацію економічної безпеки. Страхування, маючи великі можливості маневрування резервами, є важливою ланкою формування всієї системи економічної безпеки. Така роль стає реальною тільки за належного рівня розвитку страхової справи.

2. Страхування забезпечує раціональне формування й використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм. Сформовані цим методом ресурси застосовуються як доповнення до державних ресурсів, спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров'я, пенсійне забезпечення та деякі, інші соціальні заходи.

3. У страхуванні створюються значні резерви грошових ресурсів, які стають джерелом зростання інвестицій в економіку. Грошові резерви тим відрізняються від натуральних, що вони навіть і тоді, коли тимчасово виходять із обігу коштів конкретного підприємства-власника, не перестають «працювати» на нього та економіку країни в цілому. Страхові компанії, отримуючи прибуток від інвестиційної діяльності, дістають змогу знижувати тарифи на страхові послуги, збільшувати власні резерви, здійснювати відрахування до бюджету, стимулювати персонал, збільшувати дивіденди своїх акціонерів.

Акумульовані у страхових компаніях ресурси через систему інвестування сприяють розширенню виробництва або прискоренню виконання інших програм. Це вигідно страхувальникам, страховим компаніям, банкам та іншим підприємницьким структурам і державі в цілому.

Розвиток ринку страхування України перебуває під дедалі наростаючим тиском процесів глобалізації та міжнародної інтеграції. У теперішній час не існує у чистому вигляді національних страхових ринків, усі вони через експансію іноземного капіталу, через систему перестрахування ризиків на зарубіжних страхових ринках, створення спільних страхових компаній злилися в єдиний страховий простір та зазнали суттєвих змін. При цьому загострились проблеми, пов’язані із забезпеченням економічної і фінансової стійкості страхових компаній, забезпечення їх конкурентоспроможності в новому економічному середовищі. Розв’язання таких проблем в Україні потребує поглиблених досліджень у напрямах визначення позитивних і негативних факторів, які приносять в український страховий ринок зарубіжні страхові компанії, а також причин, що гальмують розвиток страхового ринку [6, с.247].

Одним із негативних явищ, привнесених у практику страхування процесами глобалізації, є наростання різних видів шахрайств та тіньових економічних операцій, кримінальних протиправних дій. Ці негативні процеси набули у теперішній ситуації світового масштабу.

Основним фактором, який гальмує розвиток страхування в країнах з розвиненою ринковою економікою є різні форми шахрайства, які виникають в результаті не контрольованості страхових операцій світового масштабу, низький рівень страхової культури, недосконалість захисту прав споживачів страхових послуг, нерозвиненість довгострокового страхування, недостатній рівень кадрового та наукового забезпечення страхового ринку, велика кількість страхових компаній з низьким рівнем капіталізації, а також слабкий розвиток національного перестрахового ринку, використання страхового ринку суб’єктами господарювання для оптимізації оподаткування та витоку коштів за кордон та ін. [7, с.66].

Вирішення частини цих проблем лежить у політичній площині. Разом з тим суттєвий вплив на розвиток страхування здійснює система оподаткування. Значна частина сплачених страхових платежів припадає на фінансове перестрахування, схеми оптимізації оподаткування та короткострокові поліси, придбані для зменшення бази оподаткування. Страхові компанії, які діють у складі фінансово-промислових груп, використовуються для оптимізації податкових зобов’язань, де страховик може подати своєму акціонеру страховий поліс на велику суму страхових платежів для страхування неіснуючого ризику. Страховик може надати пільгове фінансування своїм акціонерам або використати перестрахування для експорту капіталу в офшор–зони з метою уникнення оподаткування. Викладена схема є типовою для здійснення псевдо страхування і немає нічого спільного з класичним ринком страхування.

За оцінками окремих експертів, в Україні лише третя частина коштів ринку страхування працює на економіку України, а решта коштів припадає на тіньовий капітал. Тому на даному історичному етапі розвитку економіки України гостро стоїть проблема повернення довіри до страхової галузі, створення таких умов, за яких страховим компаніям буде не вигідно займатися псевдо страхуванням. Цю проблему можна вирішити лише комплексною системою заходів, серед яких головна роль відводиться посиленню нагляду за страховою діяльністю, змінами законодавства, в тому числі податкового законодавства [5, с.23].

Становлення страхового ринку в Україні, подальший його успішний розвиток залежить від розширення переліку страхових послуг, підвищення їхньої конкурентоспроможності, розширення інфраструктури, удосконалення порядку оподаткування страхової діяльності страхових організацій, подальшої інтеграції України у міжнародні структури співвідношення між обов’язковим і добровільним страхуванням, залучення ринок страхування до вирішення найважливіших питань соціального страхування.

З метою підвищення фінансової надійності страховиків, усунення проблемних питань розвитку страхової справи необхідно:

– розробити та прийняти концепції розвитку ринку страхування України, яка передбачала б урахування принципів та стандартів, рекомендованих Міжнародною асоціацією нагляду за страховою діяльністю, стандартів СОТ, а також законодавства ЄС у сфері страхування;

– удосконалити системи оподаткування та державного нагляду в сфері операцій перестрахування у нерезидентів;

– розробити Страховий кодекс, який би вмістив у себе весь комплекс законодавчих актів у сфері страхування і визначав взаємовідносини між усіма учасниками ринку страхування;

– створити незалежний інститут експертизи договорів страхування і страхових випадків;

– розробити більш дієві заходи, що запобігають зростанню злочинності в сфері страхового бізнесу;

– розробити пропозиції щодо вилучення з оподаткування засобів, що спрямовуються на розширення клієнтської бази, а також підвищення фахового рівня страхової діяльності і страхової культури населення:

– перейти на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, розширити обсяг, підвищити якість, точність і прискорити публікацію зведень про стан ринку страхування;

– підвищити фінансову надійність вітчизняних страхових компаній на основі збільшення їх капіталізації.

Стосовно страхових компаній, страхових посередників та держави, то необхідно:

– страхові компанії, здійснюючи страхову діяльність, повинні мати достатній запас платоспроможності і працювати на адекватних тарифах;

– страхові посередники, які працюють на ринку, повинні бути зареєстровані за відповідними вимогами (за рівнем кваліфікації, рівнем капіталу і т.п.);

– обов’язкове страхування повинно здійснюватися в галузях, і в першу чергу в соціальній сфері, де страхові ризики мають масовий характер, а страхові фонди формуються достатньо великою кількістю страхувальників;

– на ринку страхування і перестрахування повинно бути чесне конкурентне середовище;

– страховики повинні допускатися на ринок, згідно із суворими ліцензійними критеріями;

– страхування є виключним видом діяльності страхового товариства;

– держава не повинна перешкоджати виходу на національний ринок іноземних страховиків;

– держава повинна установити чіткі межі правового поля для заключення страхових контрактів та всебічно розширяти міжнародне співробітництво у сфері обміну інформацією про діяльність страхових компаній.

        Висновок. Отже, страхування має величезні можливості сприяти економічному й соціальному розвитку країни, задовольняти інтереси щодо захисту майна та доходів як юридичних, так і фізичних осіб для підтримки життєдіяльності суб'єкта, повернення його до попередньо визначеної виробничої програми.

Розвиток страхового ринку стримує дія наступних факторів: відсутність державної політики розвитку як економіки в цілому, так і програми розвитку ринків фінансових послуг, неузгодженість господарського і страхового законодавства, недосконалість податкового законодавства, нестабільність фінансового середовища господарюючих суб’єктів і населення, слабкість стимулів у розвитку страхування.

Задля покращення діяльності страхового ринку необхідно здійснити ряд заходів і змін в державній політиці ефективного розвитку страхування, а саме: подальшого розвитку законодавчої та удосконалення нормативної бази та визначення основних напрямів формування механізму страхових послуг для забезпечення соціального захисту. Зокрема: страхування майна, страхування відповідальності, страхування фінансових ризиків, а також медичне страхування, страхування життя від нещасних випадків на виробництві. Необхідно передбачити розширення переліку страхових послуг, інфраструктури, удосконалення порядку оподаткування страхової діяльності, подальшу інтеграцію України в міжнародні структури.

Список використаних джерел

1. Бакан В. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України / В. Бакан // ІІІ Всеукраїнська студентська науково-технічна конференція «Природничі та гуманітарні науки. Актуальні питання». – 2010. – №2. С. 3.

2. Васильчак С.В. Фінансова безпека у страховому секторі / С.В. Васильчак, Я.П. Романків // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. − Вип. 21.1. – С.135-140.

3. Козоріг Г.Г. Проблеми розвитку страхового ринку в Україні / Г.Г. Козоріг // Регіональна економіка. – 2009 – №2. – С.182-191.

4. Мних М.В. Страхові компанії, їх роль та значення в системі ефективного забезпечення страхової діяльності / М.В. Мних // Економіка та держава. – 2009. – №4 – С.22-23.

5. Музика О.М. Стан та тенденції розвитку страхового ринку в Україні / О.М. Музика // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.2. – С. 246-255.

6. Пікус Р.В. Ринок страхування життя в Україні: тенденції та європейський досвід / Р.В. Пікус, А.С. Криклій // Економіка та держава. – 2009. – №4. – С. 65-71.

7. Терещенко Т.Є. Соціально-економічна категорія страхування: еволюційно-інституціальний аспект / Т.Є. Терещенко, В.Я Олійник // Науково-теоретичний журнал Дніпропетровської державної фінансової академії. – 2010. – №2. – С.119-125.

8. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. – http://dfp.gov.ua.