Шевченко Н. С.

Лебедєва І. Б.

Донбаський Державний Технічний Університет

М. Алчевськ

Виробничий потенціал вуглевидобувного підприємства, його структура

    Вугільна промисловість є дуже важливою ланкою в соціально-економічній системі держави. Стосовно вугледобувних підприємств Донбаського регіону, можна сказати, що діючий шахтний фонд має достатньо  несприятливу структуру та  складається з великої кількості шахт в основному малої потужності, які знаходяться в експлуатації  довгий час, у наслідку - ускладнення підземного господарства і шахтної поверхні. Тривалі терміни експлуатації шахт призвели до зростання глибини розробки, наслідком чого є висока загазованість, підвищена температура порід, небезпека раптових викидів вугілля, газу й гірничих ударів. Одним із недоліків  є глибоке залягання пластів(понад 1000 м) та часто незначна їх потужність(від 0,45 м до 1,0 м). Зольність вугілля протягом 50 років зросла більше  ніж  у двічі  й наближається до 35-40 %, що негативно впливає на економічні показники роботи шахт. Тобто складні гірничо-геологічні умови сприяють зниженню ефективності роботи вугледобувних підприємств. Отже в умовах української держави з обмеженим фінансуванням вугільної промисловості, а також світової економічної кризи,  тема удосконалення оцінки виробничого потенціалу вугледобувного підприємства актуальна [1, с. 5].

      Цій проблемі, а саме, оцінці виробничого потенціалу промислового підприємства з урахуванням нинішніх тенденцій в економіці  присвячена значна кількість наукових робіт таких вчених, як І. А. Фесенко, О. С. Чафранова, О. І. Амоши, Є. А. Плужникової, Н. В. Лазаренко, Т. Г. Логутової та інших. Тим не менш, деякі питання потребують  своєї подальшої розробки та уточнення.

    Вугільна промисловість України характеризується рядом специфічних особливостей, залежно від яких  ключові фактори, що впливають на формування, управління й використання виробничого потенціалу вугледобувного підприємства, можна умовно розділити на п’ять груп:

·       природні та гірничо-геологічні фактори, що характеризують корисні копалини і природні умови їх розробки;

·       технічні й технологічні фактори, пов’язані з підготовкою шахтного поля, механізацією й автоматизацією процесів виробництва, концентрацією виробництва, впровадженням нової техніки й технології тощо;

·       організаційні фактори, які охоплюють комплекс питань, пов’язаних з використанням техніки , застосуванням прогресивних методів організації виробництва і праці, установленням раціональних режимів роботи;

·       структурні фактори, пов’язані з географічним розміщенням підприємств з видобутку вугілля, а також питомою вагою різних способів видобутку вугілля;

·       соціально - економічні фактори, які охоплюють системи і форми заробітної плати, підвищення кваліфікації робітників тощо [2, с. 100].

     Традиційно виробничий потенціал визначається як сукупність виробничих  (матеріальних і трудових) ресурсів фірми, які можуть бути використані  для реалізації цілей виробничого підприємства. Але відносно вугільного підприємства це визначення не досить повне  і не зовсім підходить. Тому, з нашої точки зору, найбільш доречним буде інше визначення виробничого потенціалу вугледобувного підприємства  як сукупності  різних ресурсів , наявності і ступінь використання яких  забезпечує ефективне функціонування вугледобувної техніки, необхідні обсяги вуглевидобутку при фактичному організаційному рівні управління й наявних потенційних можливостях. Тобто це комплексна характеристика , яка визначає ефективність функціонування підприємства, враховує наявність і якість його промислових запасів, технічний стан, технологію основних і допоміжних процесів, продуктивність праці, кваліфікаційний склад працівників, фінансово-економічний стан підприємства  та його позиціювання  на ринку.

     З урахуванням вищенаведеного визначення структура  формування потенціалу вугледобувного підприємства, яка дозволяє більш точно врахувати всі його складові, буде наступна:

    Перший рівень — це виробничий потенціал, що відбиває можливості функціонування вуглевидобувного підприємства в напрямку поставленої мети та включає:

1.     Природний потенціал, тобто наявність і якість при­родних ресурсів і умов їхнього використання.

2.            Технологічний потенціал, тобто наявність умов і ресурсів, що дозволяють з мінімальними втратами витяг­ти корисні копалини з надр і переробити їх до стадії гото­вої продукції. Технологічний потенціал прямо залежить від природних факторів, тому що технологія проведення робіт визначається гірничо-геологічними умовами заля­гання корисної копалини.

3.            Технічний потенціал, тобто технічне забезпечен­ня виробничого процесу найбільш прогресивними засо­бами праці, комплексна механізація й автоматизація ви­робництва, впровадження нового й модернізація діючо­го устаткування. Визначається через застосовану техно­логію ведення робіт.

4.            Організаційний потенціал, тобто наявність про­сторових, тимчасових умов для забезпечення взаємодії елементів виробничого процесу. Значною мірою зале­жить від параметрів і рівня використання природного, тех­нологічного й технічного потенціалів підприємства.

5.            Соціально-економічний потенціал підприємства, тобто наявність соціальних і економічних умов для одер­жання максимального ефекту від використання природ­них, трудових, матеріальних, інформаційних ресурсів. Також є під впливом багатьох факторів — внутрішніх, виз­начених виробничим, організаційним, технологічним потенціалами, але значною мірою зовнішніх факторів — демографічної структури, рівня безробіття, умов праці і відпочинку.

Другий рівень формується фінансовим потенціалом, тобто наявністю фінансових можливостей підприємства для інвестування засобів у поточну діяльність, і перспектив­ний розвиток, нарощування виробничого потенціалу підприємства. Фінансовий потенціал підприємства визна­чається і внутрівиробничими пропорціями підприємства, і чинниками зовнішнього впливу з боку національної, ре­гіональної й світової економічної політики, державної пол­ітики ціноутворення, політики кредитування [3, с. 27].

Таким чином функціональна структура виробничого потенціалу являє собою визначений взаємозв'язок його складових, раціональне сполучення яких забезпечує ефективну реалізацію довгострокових цілей і стратегіч­них напрямків розвитку підприємства.

Література

1.     Є. А. Плужникова Показники ефективності видобутку регіональних ресурсів Донецької області // Економічний вісник Донбасу. -  2010. - № 1(19). – С. 4-7.

2.     Лазаренко Н. В. Економічна оцінка потенціалу промислового підприємства: фактори формування та напрями розвитку // Менеджер. – 2007. - № 1 (39). – С. 98-105.

3.     І. А. Фесенко Формування ресурсного потенціалу вугледобувних підприємств // Економічний вісник Донбасу. -  2009. - № 4(18). – С. 24-28.

4.     Логутова Т.Г., Шевченко О.М. Системный подход к моделированию элементов потенциала промышленного предприятия // Менеджер. – 2009. - № 3 (49). – С. 82-87.

5.     Амоша О.І. Проблеми вибору концепції розвитку вугільної промисловості України / О. І. Амоша, В. Г. Гріньов, А. Р. Вовченко // Економіка промисло­вості.—2005.—№2.—С. 32—39.