История / 2. Общая история

Савчук О.В.

Нововолинський факультет Тернопільського національного економічного університету

РЕЛІГІЙНА ПРИНАЛЕЖНІСТЬ РУСИНІВ НА БАЛКАНАХ

Воеводвинські (бачвансько-сремські) русини, тобто русини, що вже більше 250 років живуть на Балканському півострові, завжди зберігали релігійну самосвідомість і конфесіональну ідентичність. Як і по всьому Балканському півострові, релігійна приналежність русинів була одним із ключових факторів етнічної ідентифікації. Вплив релігії на національну самосвідомість русинів Балкан становить великий інтерес, тому що з ним пов’язані різні аспекти культури, суспільного розвитку русинів і взаємин народів усього Балканського регіону в цілому.

Незважаючи на актуальність дослідження, через відсутність необхідного фактичного матеріалу тема релігії та вплив конфесіональної приналежності русинів Балкан у вітчизняній історичній літературі практично не вивчена. Дану проблему у своїх роботах піднімало ряд вітчизняних та зарубіжних учених, серед яких варто відзначити такі імена: М.Жирош [3], З.Злоді [4], Є.Кузнєцов, О.Румянцев, М.Нагірний [6], І.Удварі та інші. Однак у їхніх роботах порушені лише окремі сторони цього питання.

Перші поселення українців у Хорватії датовано 1745 роком, з моменту переселення русинів-українців у Бачку, пізніше у Срієм, Славонію та Боснію. Наприкінці XIX ст. - на початку ХХ ст. відбувся другий етап переселень, тоді в основному з Галичини, які поселилися на сучасній території Славонії, а саме Бродсько-Посавської та Сісачко-Мославачкої жупанії. Всі переселенці обох періодів були греко-католиками [5].

На сьогодні більша половина русинів на Балканському півострові по релігійній приналежності відносяться до греко-католиків. Є маленький відсоток і православних. Донедавна усі належали до Крижевецької греко-католицької єпархії (до якої входяли й хорватські католики, т.зв. жумберчани), а нині існує окремий Екзархат для українців і русинів Воєводини – Сербії. Єпархія поділена на три вікаріати: Босанський, Жумберацький і Славонсько – Сріємський. Нині у Хорватії майже всюди, де в більшості проживають українці і русини, існують греко-католицькі церкви: у Петровцях, Вуковарі, Міклушевцях, Вінковцях, Осієку, Раєвому селі, Пішкуревцях, Славонському Броді, Шумечі, Каніжі, Сібіні, Буковлі, Липовлянах і Загребі [2].

Релігія справляє значний вплив на на русинську самосвідомість. Це у своїх роботах доводив дослідник М.Жирош, що вивчав історію греко-католицтва серед русинів. Матеріали про вплив греко-католицького священства на русинську громаду Воєводіни приводить у своїх роботах ще один русинський учений – доктор Янко Рамач. Автор докладно представляє дані, які яскраво свідчать про вплив церкви на громадське життя русинів. Певні свідчення про вплив конфесіональної приналежності на національну самоідентифікацію русинів на Балканах розглядаються в роботі Д.Дрляча. Ряд цінних суджень про становлення церковного життя в русинських селах висловив і М.Режак у своїй статті „Грекокатолїцки парохиї апостолского еґзархата СЧГ”.

Останні десятиліття XX століття були одними з найважчих періодів у житті русинської громади Воєводіни. Крім того, що була припинена підтримка культурних заходів з боку держави, на русинський народ негативним чином вплинула Громадянська війна на території колишньої Югославії (1991р.-1995р.). Ця позиція чітко простежується в працях М.Нагірного [6]. Русини виявилися в самому центрі тих подій. Роль релігії в конфлікті виявилася доволі значною. Частина підтримала у війні хорватів, а частина – сербів. У результаті бойових дій, багато русинських родин були змушені емігрувати за кордон.

Сьогодні греко-католицька церква намагається активно впливати на громадське життя русинської меншості, вона бере участь у русі экуменізма. Для молодих людей організуються зустрічі, духовні збори. Починаючи з 1994 року, русинською мовою виходить щомісячний журнал „Zvona”. Нещодавно був переведений на русинську мову Новий Завіт. Греко-католики до цього часу ревно зберігають свої традиції.

Виходячи з викладеного, можна зробити висновок, що конфесіональна приналежність вплинула на розвиток русинської ідентичності на Балканському півострові. Збереження власної релігії, східного обряду для русинів був особливо важливим, саме його вважали сутністю релігійної та національної ідентичності. Своєрідна „унікальність” релігійного сповідання не давала асимілюватися основній масі русинського населення із сербською православною або хорватською католицькою слов’янською більшістю. Церква не дозволяла міжнаціональні та межрелігійні шлюби, а якщо такі і були, те прагнула зберегти такий союз у русинській церковній спільноті. Греко-католицтво впливало майже на всі події громадського життя русинів, діючи в інтересах усієї громади, воно зберігало релігійнута національну русинську самосвідомість [1].

Релігійний фактор у житті русинів на Балканах зіграв значну роль у самоідентифікації їх як частини української нації.

Література:

1. Григорий Миронов. Влияние конфессиональной принадлежности на национальную идентификацию русинов Воеводины. . [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://webcache.googleusercontent.com/

2. Діаспора. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.chasipodii.net/

3. М.Жирош: Ґаздованє и орґанизованє Руснакох по 1928. рок, Нар. Календар за 1977. рок, бок 67.

4. Zlodi, Zdravka. Rusini/Ukrajinci u Hrvatskoj - etape doseljavnaja i problem imena. // Scrinia Slavonica. 5 (2005) , 1; s. 408-431

5. Українська діаспора в Хорватії. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/

6. Нагірний М.З. Становлення та розвиток республіки Хорватія: державно-політичний аспект / М.З. Нагірний – Нововолинськ : Мінотавр, 2008 – С. 182