История / 1. Отечественная История

Фрондзей Я.Р.

Черкаський державний технологічний університет, Україна

Жіночі організації, як складова жіночого руху в Україні: типологізація

В сучасному світі жіночий рух стає невід’ємною частиною життя українського суспільства, процес його відродження і формування в Україні має багато різних проявів. Одним з таких проявів є створення та діяльність жіночих організацій, товариств, які об’єднують жінок з метою здійснення різноманітних заходів, спрямованих на сприяння покращення становища жінки в українському суспільстві, так як в основі жіночого руху лежить принцип розгляду будь-якої колективної проблеми передусім з точки зору жінок, які ставлять під сумнів і критикують соціальні дискримінаційні умови, з якими вони стикаються.

Аналізуючи жіночі організації, дослідники, з-поміж яких можемо виділити О. Ярош, Н. Дармограй, Л. Смоляр, класифікують їх діяльність за різними напрямками, формами діяльності, проте виділяють спільні принципи, на яких ці організації базуються:

– добровільної участі людей, спроможних реально впливати на загальну справу;

– наявності організації з розробленою власною концепцією діяльності і наявністю матеріальних коштів;

– спільного поля діяльності, спільних цінностей та інтересів;

– автономії;

– вільного волевиявлення.

Громадські організації незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо), серед яких чільне місце почали займати і жіночі, своєю головною метою мали задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Ознаками громадських організацій виступають: добровільність, вільне волевиявлення, наявність програми, організованої структури, ієрархічність відносин, статутні норми, які регламентують методи та форми діяльності. Жіночим об’єднанням притаманні такі принципи діяльності як самоврядування, поєднання особистих та суспільних інтересів, рівноправність, гласність, законність, наближеність до конкретної жіночої особистості. Жіночий рух в Україні розгорнув широку діяльність у різних напрямках згідно зі своїми статутними положеннями, серед яких – суспільна, політична, економічна, культурно-освітня, підприємницька, благодійна діяльність, соціальний захист жінок, робота з молоддю, правова просвіта. Сюди можна віднести також охорону материнства і дитинства, проблеми зайнятості жінок та їх професійного росту, оздоровлення дітей і підлітків, шефство над дитячими будинками, збереження та примноження національної культурної спадщини, підтримка молодих сімей, культурне дозвілля тощо.

Якщо зазначати різновиди жіночих організацій, виходячи при цьому з структурних елементів, можна навести наступну класифікацію, яка вперше була розроблена О. Ярош. Ми можемо виділити наступне структурування жіночих організацій:

- за масштабами діяльності: міжнародні, всеукраїнські, регіональні та місцеві. Якщо говорити про даний поділ, слід зауважити, що українське жіноцтво в основному представлене трьома останніми типами організацій. Так як українське жіноцтво лише починає інтегруватися в міжнародний жіночий рух, тому про масовість міжнародних організацій та їх представництва в нашій країні говорити поки що рано.

- за відношенням до влади: громадські, громадсько-політичні, політичні. Юридично громадські організації за своєю природою і характером діяльності не можуть бути політичними. Це виявляється насамперед у тому, що в їхніх програмних документах відсутня мета оволодіти державною владою. Однак сама по собі їхня діяльність носить політичний характер, оскільки вони об’єднують людей, що входять до тих чи інших політичних сил (політичні рухи, національно орієнтовані групи, прихильники реформування суспільства тощо), і, крім того, вони становлять політичну базу для виникнення нових політичних партій.

Далі структуризуючи жіночі організації, можна поділити їх за:

- інтегрованістю у політичну систему: формальні та неформальні.

- масовістю: численні та нечисленні.

- рівнем самоорганізації: високоорганізовані та слабо організовані.

- структурованістю: централізовані та дифузні.

- ціннісною орієнтацією: державницькі, анти державницькі, індиферентні.

- професійною орієнтацією: освітянські, культурологічні, аграрні, економічні, екологічні тощо.

- конфесійною приналежністю: православні, католицькі, мусульманські.

- етнічною ідентифікацією: однонаціональні, представництво національних меншин, багатонаціональні.

Тому коло питань, які вирішувалися активістками жіночого руху як регіонального, так і всеукраїнського рівня, торкається найрізноманітніших напрямків, серед них: розбудова громадянського суспільства ; правозахист, людські права; соціальна робота; благодійність; екологія; економіка, фінанси, підприємництво; освіта і наука; культура і мистецтво; міжнародний розвиток і міжнародні відносини; охорона здоров’я; сільське господарство і фермерство; зацікавлення, хобі, об’єднання за інтересами; спорт і фізична культура.

Форми діяльності неурядових жіночих організацій також є досить різноманітними. Серед них можна виділити наступні: адвокатська діяльність; бізнес-інкубатор; сприяння професійній підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації жінок; виховна діяльність, зокрема сприяння розвитку та формуванню дівчини як соціально зрілої особистості та її активної участі у всіх сферах життя суспільства; волонтерський рух; допомога в організації дозвілля молоді; медична консультативна допомога, а саме: заходи з охорони здоров’я жінки, надання психологічних консультацій, консультативні центри для жінок; надання інформаційних послуг; соціологічні дослідження; консультування; видання і поширення літератури, інформаційних бюлетенів; „гаряча лінія”; гуманітарна допомога; догляд за хворими; допомога в реєстрації та юридичному забезпеченні діяльності громадських організацій; збір інформації (моніторинг), кредитування, культурно-просвітницька діяльність, лекторії, концертна діяльність, матеріальна допомога; навчально-тренувальні заняття; оздоровча діяльність, організація благодійних акцій, відпочинку і дозвілля, працевлаштування, проведення круглих столів, навчальних семінарів, психологічна допомога, соціальний догляд, тренінги, інформаційна просвіта через засоби масової інформації, телебачення і радіо.

Напрями і форми діяльності жіночих організацій спрямовані на різні групи населення, серед яких жінки, багатодітні, безробітні, вдови, сироти, жертви політичних репресій, жертви насильства, жертви екологічних катастроф, малозабезпечені, молодь, самотні, об’єднання громадян і благодійні фонди, пенсіонери, науковці, підприємці, студенти, етнічні групи і національні меншини.

Цілі, напрямки і форми діяльності як всеукраїнських, так і регіональних організацій зумовлені тим, до якої групи належить дане об’єднання.

Таким чином, жіночі організації в Україні мають різний характер діяльності, однак є чимало спільних напрямів, які їх об’єднують.

Література:

1. Дармограй Н.М. Жіночі об’єднання в Україні та їх громадсько-культурницька діяльність (90-ті роки ХХ ст.): Дис.канд. іст. наук / Київський державний університет культури і мистецтв. – К., 1998. – 153 с.

2. Ярош О.Б. Жіночі об’єднання України як суб’єкти державотворення кінця ХХ століття / Дис. …канд. політ. наук / Волинський державний університет імені Л.Українки. – Луцьк, 2000. – 195 с.