Педагогіка

Войткевич Н.І.

Буковинський державний медичний університет

Кафедра іноземних мов

ДО ПИТАННЯ ТЕСТУВАННЯ ЯК ОДНІЄЇ ІЗ МЕТОДИК ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ

Надзвичайно популярне сьогодні тестування знань усіх без винятку вікових категорій, починаючи від дошкільнят, закінчуючи зрілими фахівцями на курсах підвищення кваліфікації, опирається на таке вихідне поняття як «тест», термін, вперше введений у 90-х роках ХІХ століття відомим американським психологом Дж. М. Кеттелем, який досліджував цілісність особистості. На сьогодні існують різні трактування цьго поняття як з психологічної, так і педагогічної точок зору. Однак, захоплюючись тестами різного рівня і мети, не слід забувати про те, що це слово англійського походження в перекладі українською мовою означає «випробування, перевірка». Великий тлумачний словник сучасної української мови трактує поняття наступним чином: «Тест – коротке стандартне завдання, метод випробовування, що застосовується в різних галузях науки для одержання об’єктивної кількісної характеристики певних явищ» [2]. Тому, виходячи зі змісту самого поняття, перед укладанням тестів та їх проведенням слід чітко уявляти собі, кого ми випробовуємо та як перевіряємо. Те, що століття тому використовувалось лише для вимірювання певних інтелектуальних та фізіологічних показників у психології, сьогодні розглядається, в першу чергу, як навчальне, педагогічне тестування.

Тести в педагогіці – це система формалізованих завдань, призначених для визначення рівня знань, умінь і навичок та встановлення відповідності освітнього рівня особи до вимог освітніх характеристик [5].

З переходом вузів України на кредитно-модульну систему у 2005 році змінилась і система освіти, і вимоги освітніх характеристик. Педагоги вищої школи почали перебудову навчального процесу в напрямку наближення його до європейських стандартів, де ключовим у методиці викладання є тестування, а не усний чи письмовий іспит з предмету, що в традиційній вітчизняній системі освіти передбачав перевірку загальних та спеціальних здібностей, інтелекту, творчості, пам’яті, швидкості реакції, комунікабельності, культури мовлення тощо. Головною метою найпоширеніших тестових завдань з вибором однієї правильної відповіді із кількох запропонованих є визначення категоричності знань тестованого, тобто взнати, чи вміє він відрізняти правильну відповідь від неправильної, істину від неправди [3]. Доцільність використання тестів множинного вибору слід розглядати на початковому етапі для експрес-діагностики або визначення загального рівня підготовки студентів з навчальної дисципліни (Entry Test), а також для самоконтролю у процесі підготовки позааудиторно. Для рубіжного чи підсумкового етапу вибір цього типу завдань буде недоцільним, оскільки існує велика ймовірність вгадування правильної відповіді, про що зазначають і самі студенти-медики, які готові дати правильну відповідь вже по першим словам тестового завдання бази ліцензійного державного тестового екзамену КРОК 1, КРОК 2 з загальної лікарської підготовки. База цих ліцензійних екзаменів створювалась солідним авторським колективом медичних вузів України та пройшла апробацію на великій кількості студентів того контингенту, що перебуває в центрі уваги тестування, тобто, студентів-медиків 3 та 6 курсів відповідно. Саме тому такий тест має право називатись державним стандартизованим.

З переходом на кредитно-модульну систему задача створення бази тестових завдань постала майже перед кожним фахівцем окремого предмету, що виявилось не так легко. Конструювання тестів є досить складною справою. Педагог повинен розрізняти професійно розроблений якісний тест від популярно-розважального журнального опитування, яке і тестом важко назвати. Приходиться звертатись до методик створення тестів, вивчати їхні різні класифікації [1, 4, 5], принципи та етапи розробки змісту тестів. Вміння самостійно розробити необхідні тестові завдання та ефективно застосовувати тестування у навчальному процесі під силу лише висококваліфікованим, грамотним, методично підкованим спеціалістам. Насправді ж, у створенні фахових тестів різного рівня, від початкових до підсумкових, брали і беруть участь сотні фахівців. При чому кожен автор прагне підібрати свою систему завдань, в результаті чого з одного і того ж навчального курсу, дисципліни, тематичного модуля чи конкретної теми з’являється кілька десятків або сотень різних тестів з неоднаковим охопленням навчальних тем, обсягом знань, якість яких необхідно перевірити, різною кількістю тестових завдань, різними балами, методиками оцінювання та інтерпретації результатів тестування. В такому хаосі нерідко можна зустріти некоректно сформульовану констатуючу частину тесту, в якій описується ситуація та умови виконання тесту; переобтяжливу процедурну частину, що містить пропозиції для тестованого виконати певні конкретні дії; неточну частину власне вибору, що може пропонувати близькі або ідентичні за змістом варіанти відповідей. Усе це, безумовно, впливає на результати виконання тесту, а також об’єктивність його оцінювання.

Хто ж насправді повинен створювати тести та який із тестів найкраще визначає якість навчальних досягнень? Як якісно зконструювати структуру та ефективно визначити рівень знань, умінь та навичок? На нашу думку, це справа не лише педагога, котрий володіє базовими знаннями та вміннями щодо методики розробки та проведення тестування. Відповідь на ці запитання покликані дати експерти-тестологи, про існування яких більшість із нас має досить нечітке уявлення.

Хоча перші наукові праці, що досліджували теорію тестування, з’явились ще на початку ХХ століття на стику психології, соціології, педагогіки та інших так званих поведінкових наук (Behavioral Sciences), у педагогіці й досі немає єдиного терміна на визначення галузі людського пізнання, що займається не соціально-психологічним, а саме педагогічним тестуванням. Одні називають цю науку педагогічною діагностикою, інші – тестологією, і вважають, що вона може існувати саме на межі біхейвіористичних наук, залежно від того, де застосовується і розвивається. «Тестологія покликана займатись проблемами розробки тестів для об’єктивного контролю підготовленості учнів чи студентів, у структурі якої велике місце повинні займати знання, вміння і навички, а також інтелектуальний, фізичний і культурний розвиток особистості, творчі здібності, вихованість та рівень розвитку емоційно-відчуттєвої сфери. Педагогічна тестологія –це прикладна методична теорія наукової педагогіки, а ключовими її поняттями є вимірювання, тест, зміст і форма завдань, інтерпретація результатів вимірювання» [4].

У сучасній вітчизняній системі освіти, що характеризується достатньо високою насиченістю засобів інформаційних технологій у більшості вищих навчальних закладів, створенням справжніх, дієвих, валідних та ефективно функціонуючих тестів повинні займатись виключно педагоги-тестологи, які науково і методично грамотно для цього підготовлені. Адже тест – це не завдання з однозначною відповіддю «так» чи «ні». Тест – це завершений елемент, що має певні властивості та ознаки, відповідає сучасним методичним вимогам, володіє певною структурою, цілісністю, а змістове наповнення узгоджене із відповідними дидактико-методичними принципами розробки змісту тесту.

Література:

1. Аванесов В.С. Композиция тестовых заданий: Учебная книга. – М.: Адепт, 1998. – 217 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – Київ – Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.

3. Войткевич Н. І. Струтктуризація банку тестових стандартів з іноземних мов. Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції «Наука и технологии: шаг в будущее - 2006». – Т.17. Філолгічні науки. – Бєлгород: Руснаучкнига, 2006. – С.45-48.

· Майоров А.Н. Тесты школьных достижений: конструирование, проведение, использование. – Спб.: Образование и культура, 1997. – 304 с.

· Морська Л.І. Інформаційні технології у навчанні іноземних мов: Навчальний посібник. – Тернопіль: Астон, 2008. – 256 с.