СПОСОБИ СЕМАНТИЗАЦІЇ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ НА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЯХ З ЛАТИНСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН

Філологія, 4

Войткевич Ніна Іванівна, Синиця Валентина Григорівна

Буковинський державний медичний університет

СПОСОБИ СЕМАНТИЗАЦІЇ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ НА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЯХ З ЛАТИНСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН

З року в рік зростає кількість іноземних громадян, які здобувають освіту в вищих навчальних закладах України. Лише в Буковинському державному медичному університеті вчаться представники з понад 30 країн Європи, Азії, Африки та Америки. Дипломи більшості українських вузів є не лише престижними для студентів з тих країн, де здобуття медичної освіти неможливе через цілий ряд об’єктивних причин. Вища освіта, отримана в Україні, стає фактором реалізації соціального захисту окремих категорій населення, неспроможних проплатити освіту у відомих європейських університетах. Та порівняно невисока плата за навчання зовсім не означає низьку якість здобутих знань.

Щоб залучити більшу кількість іноземних студентів, багато українських вищих навчальних закладів практикують англомовне навчання, тобто використання англійської мови як мови викладання [2]. Це не лише ставить професійну майстерність професорсько-викладацького складу на вищий щабель, але й вимагає від усіх учасників навчально-виховного процесу нових підходів для забезпечення різних видів педагогічної діяльності: від читання лекцій та проведення практичних і семінарських занять до простого щоденного спілкування. Досконале знання мови – безперечна умова успіху. Викладачі та куратори з багаторічним досвідом роботи в англомовних групах однозначно погодяться, що така широка комунікаційна сфера від професійно-ділової до буденної – це двосторонній процес, коли не лише ми навчаємо, але й самі вчимося.

Знання іноземної мови невід’ємне від знання слів – вокабуляру, який саме і забезпечує функціонування лексики у спілкуванні. Лексичний аспект має свої особливості, які можуть як полегшувати, так і ускладнювати його засвоєння. Кращому засвоєнню сприяють чітке визначення теми/змісту комунікації, концентрація уваги комунікантів на предметі обговорення. З іншого боку, практично невичерпний запас лексики англійської мови, складнощі, що пов’язані із звуковою, графічною, граматичною формою слова, його значенням/значеннями, зважаючи на багатозначність англійських слів, характером поєднання з іншими словами, невідповідністю зі словами рідної мови, зумовлють цілу низку труднощів, особливо для контингенту іноземних студентів з різних країн з різним рівнем володіння англійською мовою. У цьому випадку використання International English (IE), зрозумілої усім, є найбільш прийнятним.

У зв’язку з вищесказаним, питання методики викладання різних дисциплін, зокрема, латинської мови англомовним студентам є предметом постійного обговорення на нарадах завідувачів кафедр вищих медичних навчальних закладів України та конференціях різного рівня [1, 2, 3]. Латинській мові як мові професійно орієнтованого навчання відводиться особлива роль, що зумовлює пошук інноваційних технологій, визначення перспективних напрямків активізації навчального процесу, вибору пріоритетних форм роботи. На наш погляд, таким ключовим моментом є формування базової термінологічної компетенції студента-медика. Тривала і трудомістка робота у цьому форматі передбачає безперервне накопичення і розширення словникового запасу для оперування ним при вивченні як фундаментальних предметів на молодших курсах (анатомія, гістологія, хімія, біологія), так і подальших клінічних дисциплін терапевтичного і хірургічного профілю. Принцип тісної міжпредметної інтеграції допомагає студентам краще зрозуміти природу анатомо-гістологічних, фармацевтичних та клінічних термінів. У зв’язку з цим, конкретні кількісні дані про активний і пасивний мінімуми для студентів різних курсів не слід вважати достатньо обгрунтованими та остаточними, оскільки вони пов’язані з програмою навчання, її метою і змістом. Термінологічне наповнення модулю № 1 з латинської мови, що включає анатомо-гістологічний вокабуляр, є активним для студентів 1-2 курсів, які вивчають анатомію та гістологію. Такий підхід цілком виправданий, оскільки дає можливість досягти максимальної інтеграції «анатомія ↔ латинська мова», «гістологія ↔ латинська мова». Для студентів старших курсів цей лексичний мінімум стає пасивним. Натомість, пасивний для студентів 1-2 курсів лексичний мінімум модулю № 2 щодо фармацевтичної та клінічної термінології активізується при вивченні студентами фармакології та клінічних предметів на 3 курсі, написанні історій хвороб з включенням назв діагнозів, лабораторних та інструментальних обстежень тощо. У цьому випадку йдеться про принцип раннього професійного спрямування навчання. Трансформація активного лексичного мінімуму в пасивний і навпаки зумовлена основним критерієм відбору – семантичною цінністю лексичної одиниці (ЛО) в різних сферах навчальної діяльності, в даному випадку тих ЛО, що визначені програмою і представлені в конкретному підручнику.

Процес ознайомлення з новим лексичним матеріалом починається, як правило, з семантизації, тобто, розкриття значень нових ЛО. Викладач і більшість студентів-іноземців користуються принципом білінгвізму: латинське слово/термін→англійський еквівалент. Хоча у студентів з Близького Сходу, арабських країн та інколи навіть Індії спрацьовує принцип трилінгвізму, коли недостатній рівень знань англійської мови спонукає їх поряд з парою «латинський термін-англійський відповідник» робити примітки своєю рідною мовою (арабською, хінді тощо) [3].

Існує дві групи способів семантизації ЛО: перекладні та безперекладні. Користуючись перекладними способами розкриття значень іншомовних (латинських) ЛО, ми застосовуємо:

- однослівний переклад (pulmo –lung; oculus – eye; unguentum – ointment; Natrium – sodium; Kalium – potassium; Plumbum – lead; costa – rib; dexter - right etc.);

- двослівний переклад з подачею калькованого перекладу медичного терміна та загальновживаного слова (cranium – cranium, skull; femur – femur, thigh-bone; superior – superior, upper; thorax – thorax, chest; trachea – trachea, windpipe; cervix – cervix, neck etc.);

- багатослівний переклад (digitus – finger, toe; os – bone, mouth; mater – cerebral membrane, mother; facies – face, surface; semen – seed, sperm; cortex – cortex, outer layer, bark etc.).

З безперекладних способів подачі ЛО ми використовуємо:

-наочну семантизацію – демонстрацію предметів, малюнків, фото, картин, жестів тощо; цей спосіб є дієвим, хоч і вимушеним, при вивченні назв лікарських рослин, оскільки їхній вибір обмежений цілою низкою національно-культурних чинників, традицій народної та вітчизняної медицини різних країн та врешті-решт різноманітними геокліматичними умовами;

-тлумачення значення ЛО за допомогою уже відомих слів англійською мовою (species – a mixture of dried and grinded parts of plants for making medicinal tea; suppositorium – a small piece of solid medicine that is placed in the rectum or vagina and left to dissolve gradually).

Названі способи семантизації мають свої переваги та недоліки. Переваги в тому, що все-таки більшість англійської лексики, а тим паче медичної термінології, має латинське та грецьке походження. Недоліки, про які вже зазначалось вище, в першу чергу зумовлені неоднаковим рівнем мовної підготовки контингенту іноземних студентів. Ось чому, усі спроби знайти оптимальний спосіб залишаються марними. Вибір способу семантизації залежить багатьох чинників, насамперед від особливостей самої ЛО: її форми, значення, сполучуваності, збігу або розбіжності зі словами англійської мови. Так, слова, що виражають абстрактні поняття, недоцільно та й неможливо семантизувати за допомогою унаочнення або ілюстрації, а слова, що виражають поняття, які відсутні в рідній мові студентів, за допомогою однослівного перекладу. Загалом формування мовно-професійної компетенції лікаря – справа не лише філологів, викладачів предметів соціально-гуманітарного профілю, але й усіх інших фахівців, учасників навчально-виховного процесу.

Література:

1.Актуальні проблеми підвищення ефективності практичних занять з латинської мови: Матеріали навчально-методичного семінару-наради завідувачів кафедр латинської мови та медичної термінології у вищих медичних навчальних закладах України/ [Ред. Голод Р.Б.] – Івано-Франківськ, 2010. – 80 c.

2. Войткевич Н.І. Підготовка вузу до англомовного викладання (з досвіду роботи Буковинського державного медичного університету)/ Ніна Войткевич// Динаміка наукових досліджень – 2010: Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції. – Перемишль, 2010. Т.5 – С.5-7.

3. Войткевич Н.І. Проблемні питання викладання латинської мови та основ медичної термінології англомовним студентам/ Н.І.Войткевич, В.Г.Синиця// Актуальні проблеми організації та методичного забезпечення навчально-виховного процесу на шляху до інтеграції у Європейський освітній простір: Матеріали 42-ої навчально-методичної конференції професорсько-викладацького складу Буковинського державного медичного університету. – Чернівці, 2008. – С.43-44.

4. Тітієвська Т.В., Бікулова М.Т. Особливості викладання латинської клінічної термінології англомовним студентам. / Тітієвська Т.В., Бікулова М.Т. // Концептуальні основи навчання іноземним мовам у вищих медичних навчальних закладах України у контексті Болонської декларації та проблеми навчання латинської фармацевтичної термінології у світі Болонського процесу. – Донецьк. – 2007. – С.102-105.