Dmitrienko I.V. (Дмитриенко И.В. Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды)
Dmitrienko Ju. N. (Дмитриенко Ю.Н., соискатель ученой степени доктора юридических наук Киевского национального университета имени Тараса Шевченко)
THE BEING WHICH HAS LEGAL
INTELLIGENCE, HAS NO RIGHT OF THE DISRESPECTFUL RELATION TO THOSE WHO HAS NO
IT, ALWAYS BEARS FOR SUCH RESPONSIBILITY AND SHOULD PROTECT THEM (СУЩЕСТВО, КОТОРОЕ
ИМЕЕТ ПРАВОВОЙ ИНТЕЛЛЕКТ, НЕ ИМЕЕТ ПРАВА НЕУВАЖИТЕЛЬНОГО ОТНОШЕНИЯ К ТЕМ, КТО
ЕГО НЕ ИМЕЕТ, ВСЕГДА НЕСЕТ ЗА ТАКИХ
ОТВЕТСТВЕННОСТЬ И ДОЛЖНО ИХ ЗАЩИЩАТЬ)
Правовий інтелект — істотна здатність свідомо виконувати розумові
правові дії та розумову правову діяльність, що не принижує правові вимоги,
потреби та здібності інших істот, такі як: ідейно-світоглядна та
нормативно-правова систематизація, зіставлення, виокремлення, формування
поняття, порівняння, поєднання, категоризація, організація, кількісний
розрахунок, з'ясування причин і наслідків, характеризація, моделювання, пошук
зв'язків та закономірностей, перебір варіантів, візуалізація, вербалізація,
узагальнення, структурування, розбір, осмислення, позбавлення, регуляція
фундаментальної та правової дільності
та ін. Та істота, людина, що має правовий інтелект, – не має права до
зневажливого ставлення до тих, хто такого правового інтелекту не має за силою
різних, в першу чергу об’єктивних обставин, та приречена таких захищати
якоможна.
Людина як первинний та/або
вторинний суб’єкт правової свідомості
застосовує правовий інтелект для високоякісної, тобто висококультурної (родова правова природа) та високоправової культури (видова правова
культура) обробки наявної та історичної, а також іншої інформації (родова
правова природа) та правової інформації (видова правова природа),
наприклад, з метою побудови або вдосконалення розуміння, позиції, стратегії,
методу, правила, комбінації, відношення, пояснення, рішення, плану чи цілі.
Правовий інтелект, щонайменш, за мінімальними ознаками родової
правової якості правосвідомості, правової культури та права характерно
прив’язаний до категоріального апарату правової свідомості та культури, як
типова генеральна якість некризових циклів соціальної активності
української правової свідомості та культури – як типово національних, та
щонайбільш, пов'язаний з усіма іншими,
ментально структурованими або опосередкованими внутрішніми властивостями
людини, в першу чергу – як первинного, правоіндивідуального суб’єкта правової
свідомості та культури, вдосконало володіючими такими складними
психолого-правовими поняттями, категоріями та вміннями як правове сприйняття,
правова пам'ять, правова мова, правова уява, правова самосвідомість, правовий
самоконтроль, правовий характер, правове володіння тілом, правова творчість,
правова інтуїція. Отже, правовий інтелект не завжди може бути у кожного суб’єкта правової свідомості та культури. Але він є типовою
належністю тих суб’єктів правової свідомості та культури, як первинних, так і
вторинних, котрі мають генетично сформовану (для первинних) та штучно виховану
модель типової правової культури (для вторинних), високий рівень правових і
законодавчих вмінь, навичок і дій, котрі властиві високоморальним вторинним
суб’єктам правосвідомості як
високоморальним суб’єктам статичного позитивного права (владна
державно-правова еліта, вчена правова еліта, науковці-правники,
фахівці-професіонали). Або говорячи по-іншому, правовий інтелект властивий тим
суб’єктам правової свідомості, котрі мають, щонайменш, некризовий цикл
соціальної активності правової свідомості, та
щонайбільш, високий та найвищий цикл її соціальної активності. Правовий
інтелект найчастіше спрямовується на облаштування високотворчого та
високоморального правового побуту і відпочинку, професійну правову та/або
законодавчу діяльність, високоморальні міжособистісні морально-правові стосунки
та самовдосконалення.
В повсякденному правовому
та/або законодавчому житті в сучасній розвиненій людині правовий інтелект також
проявляє себе у вигляді справедливих, високоморальних, прямозрозумілим іншим у
«живій» правовій і законодавчій реальності внутрішніх правових відчуттів. самодостатніх образів правового мислення, правових дій та
перспективного світоправобачення, таких як завчасне відчуття правової
реальності, правового часу, простору, себе, власного, суспільного,
державно-правового і світового
правового ритму, моральної відповідальності, правового гумору, тієї чи іншої
потрібної правової та/або законодавчої ситуації, правового прекрасного,
правової та/або законодавчої небезпеки, правової захищеності, правового такту,
законодавчого комфорту не тільки для себе,
а й для усіх громадян чи сусідів, правової та/або законодавчої
справедливості, довіри, свободи, поваги, власної гідності та інших, і у вигляді
аналітичного, образного, практичного, абстрактного, тактичного або
стратегічного образу правового мислення та правоусвідомлення. Це, перш за все,
такі правові дії або така правова діяльність, особливо законотворча та/або
законоініціативна, яку інші люди
розуміють, одобрюють та сприймають як рідну, що їх захищає, ніяк не принижує та
звеличуює, надає всім без виключення почувати себе справжнюю людиною, котру
право, закон та законодавці не принижують. За походженням інтелект (родова
правова природа) та правовий інтелект (видова правова природа) є
зконцентрованим правовим та/або законодавчим досвідом, надбаним людиною
впродовж життя і успадкованим від попередніх поколінь. Правовий інтелект
(правовий ро́зум) — сукупність
розумових правових та/або законодавчих (законотворчих) здібностей. За
допомогою розума (родова правова природа) та правового розуму (видова правова
природа) людина як первинний та/або вторинний суб’єкт
правової свідомості та культури має (повинен мати):
Дане поняття інколи
ототожнюється з правовою інтелігенцією як провідною одницею соціуму та
суспільства, особливо в таких словосполученнях як, наприклад, «правовий
інтелект нації», звідки виникає потреба в уточненні поняття «соціальний
правовий інтелект». Соціальний
правовий інтелект - здатність людини правильно розуміти свою правову
(неправову) поведінку і автентичну поведінку інших людей у суспільстві. Ця
здатність необхідна людині для ефективної міжособистісної правової взаємодії та
успішної соціальної адаптації. Соціальний правовий інтелект реалізує
пізнавальні правові та/або законодавчі процеси, пов'язані з відображенням
людини як правового або легального партнера з нормативно-регулятивного
спілкування та діяльності. Термін "соціальний правовий інтелект"
вперше вводимо у правову науку за ідеєю вже теоретично адаптованого поняття
«соцальний інтелект» (родова правова природа) у правовій психології Е.
Торндайком в 1920 році [3-15]. Ми розуміємо соціальний правовий інтелект як здатність
свідомо розуміти своє право та права інших людей, діяти чи вчиняти мудро щодо
прав інших. За провідними ідеями Е. Торндайка
розглядаємо соціальний правовий інтелект як специфічну пізнавальну
ідейно-світоглядного та нормативно-правового плану одразу здатність, яка
забезпечує успішну моральну, правову та законодавчу (законотворчу) взаємодію з
людьми як типовими суб’єктами правової свідомості та культури, та вважаємо за
ідеями Торндайка [1-15] соціальний правовий
інтелект підвидом (або підструктурою-підсистемою правової природи як другою
видовою правовою природою) загального (родова правова природа) і правового
(перша видова правова природа) інтелекту,
законодавчо типово не визначивших традиційні та нетрадиційні суспільні
відносини у правовому механізмі їх звичайного регулювання як відносини між ним та іншими видами
(різновидами) правового (у тому числі й неправового, маргінально-правового і
делінквентного правового та неправового інтелекту. Основна функція соціального
правового інтелекту за деями Торндайка -
прогнозування правової (правомірної) поведінки. За домінанти у
конкретно-історичному соціумі (суспільстві, етносі, нації, державі тощо)
суб’єктів, маючих типовий правовий інтелект, ми можемо говорити про
інтелектуальне правове суспільство або інтелектуальну правову державу. Додамо
лише, що інколи провадиться ідея нетотожності термінів «правовий розум» та
«правовий інтелект» в тому аспекті, що правовий розум (як вважають прибічники
такої концепції) є ши́ршим, ніж правовий інтелект, бо передбачає як здібності,
так і високий рівень (правовий дух)
правових досягнень (теоретичних, наукових, практичних досліджень) у духовній
правовій культурі. Тобто типово нормативну здатність засвоювати ши́рший спектр абстрактних
правових ідей (відповідно, «правову мову» мистецтва, створюючего архетипи
правової культури, філософії, культурології та оперувати ними. Очевидним чином
така антитеза є дуже близькою до антитези
правовий інтелігент-правовий інтелектуал, але це вже тема для наступной
наукової статті.
Список використаних джерел:
1. То́рндайк Э. Ум животных / «Animal intelligence» (1898);
2. То́рндайк Э. Образовательная психология / «Educational psychology»
v. 1—2 (1913);
3. То́рндайк Э. Психология желаний, интересов и предпочтений / «The
psychology of wants, interest and attitudes» (1935);
4. То́рндайк Э. Природа человека в социальных отношениях / «Human
nature and the social order» (1940);
5. То́рндайк Э. Психология и наука образования / «Psychology and the science of education:
selected frighting of Edward L. Thorndike» (1962).
6. То́рндайк Э. Принципы обучения, основанные на психологии.
С предисловием Л.С. Выготского (с. 5-23). М.: Работник просвещения, 1926;
7. То́рндайк Э. Принципы обучения, основанные на психологии. Со
вступит. статьей Л. С. Выготского (с. 5-24). Изд. 2-е. М., Работник
просвещения, 1929
8. То́рндайк Э. Новые методы преподавания арифметики ( New methods in
arithmetic ). Перевод с английского А.С. Долговой; под редакцией и с
предисловием Д.Л. Волковского. М.: Работник просвещения, 1930. 296 с., 23 см.
9. То́рндайк Э. Принципы обучения, основанные на психологии. Пер. с
англ. Е. А. Герье. Со вступит. статьей Л. С. Выготского (с. 5-24). Изд. 3-е.
М., Работник просвещения, 1930
10. То́рндайк Э. «Психология обучения взрослых» (1931);
11. То́рндайк Э. Психология арифметики. Пер. с англ. А. С. Долговой. Под
ред. Д. Л. Волковского. М.-Л., Учпедгиз, 1932
12. То́рндайк Э. Новые методы преподавания алгебры. Пер. А. С. Долговой.
Под ред. Д. Л. Волковского. 2-е изд. М.-Л., Учпедгиз, 1932
13. То́рндайк Э. Вопросы преподавания алгебры. Пер. с англ. А. С.
Долговой. Под ред. проф. И. К. Андронова и Д. Д. Вопковского. М., 1934
14. То́рндайк Э. Процесс учения у человека. Пер. с англ. Под ред. проф.
С. Е. Гайсиновича. М., Учпедгиз, 1935;
15.Торндайк Э., Уотсон Дж.Б. Бихевиоризм. Принципы
обучения, основанные на психологии. Психология как наука о поведении. М.:
АСТ-ЛТД 1998г. 704 с.