Право/ 2. Адміністративне
і фінансове право
К.ю.н. Городецька І.А.
Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя,
Україна
Адміністративна відповідальність за самовільне
відхилення від проектів землеустрою
Стаття 55 Кодексу України про
адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність
за самовільне
відхилення від проектів землеустрою, а саме за: “відхилення від
затверджених в установленому порядку проектів землеустрою”, що тягне за собою
накладення штрафу на громадян від п’яти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян і на посадових осіб – від п’ятнадцяти до тридцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [1].
Об’єктом правопорушення
виступають суспільні відносини у сфері забезпечення раціонального використання
земель у процесі землеустрою.
Правову основу здійснення землеустрою становлять Конституція
України, ЗК України [2], закони України “Про землеустрій” [3], “Про охорону
земель”, “Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність”, “Про планування
і забудову територій” та інші нормативно-правові акти.
Главою 31 ЗК України визначаються
поняття, мета, завдання, зміст, організація та порядок здійснення землеустрою,
розгляд і затвердження землевпорядної документації. Відповідно до ст. 181 ЗК
України, землеустрій – це сукупність соціально-економічних та екологічних
заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної
організації території адміністративно-територіальних утворень, суб’єктів
господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і
розвитку продуктивних сил.
Прийняття Верховною Радою України
у травні 2003 р. Закону України “Про землеустрій” суттєвим чином змінило статус
землеустрою у системі заходів держави щодо управління у галузі використання та
охорони земельного фонду. Важливим у законі є новий поділ землеустрою за
рівнями його здійснення. Замість міжгосподарського, міжселенного,
внутрішньогосподарського, кадастрового та інших видів землеустрою запроваджено
поділ землеустрою на загальнодержавному, регіональному, місцевому рівнях з
віднесенням до кожного із рівнів тієї чи іншої документації із землеустрою.
Відповідно до ст. 1 Закону
України “Про землеустрій”, заходи із землеустрою – це передбачені документацією
із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель,
формування та організації території об’єкта землеустрою з урахуванням їх
цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами
інших осіб (земельних сервітутів), збереження і підвищення родючості ґрунтів.
Ці заходи є обов’язковими для виконання органами державної влади та органами
місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами. Документація із
землеустрою – затверджені в установленому порядку текстові та графічні
матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної,
комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування
земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо. Проект землеустрою –
сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо
обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається
здійснити протягом 5-10 і більше років [3].
Проведення землеустрою на
загальнодержавному та регіональному рівнях передбачає розробку проектів
землеустрою щодо: встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних
утворень; організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду
та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та
історико-культурного призначення.
Проведення землеустрою на
місцевому рівні передбачає розробку проектів землеустрою щодо: формування
земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування
земель державної та комунальної власності населених пунктів; відведення
земельних ділянок; створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і
землекористувань; забезпечення еколого-економічного обґрунтування сівозміни та
впорядкування угідь; впорядкування території населених пунктів.
Об’єктивна сторона правопорушення
полягає у відхиленні без належного дозволу від затверджених у встановленому
порядку проектів землеустрою. Здійснення таких дій порушує вимоги раціонального
й ефективного використання земель, що має наслідком відповідальність за цією
статтею.
Суб’єктами
правопорушення можуть бути громадяни та посадові особи.
Суб’єктивна сторона характеризується виною як у формі умислу, так і у формі необережності.
Література:
1. Кодекс України про адміністративні правопорушення : Верховна Рада УРСР; Кодекс України,
Закон, Кодекс від 07.12.1984 № 8073-X. (Відомості Верховної Ради
УРСР від 18.12.1984 - 1984 р., № 51, стор. 1122). Редакція від 16.02.2010 [Електронний ресурс] : Верховна Рада
України. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу до джерела :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=80731-10
2. Земельний
кодекс України : Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон
від 25.10.2001 № 2768-III.
(Відомості Верховної Ради України від 25.01.2002 – 2002 р., № 3, ст.
27). Редакція від 01.01.2010 [Електронний ресурс] : Верховна Рада України.
Офіційний веб-сайт. – Режим доступу до джерела :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2768-14
3. Про землеустрій : Верховна Рада України; Закон від
22.05.2003 № 858-IV. (Голос України від 08.07.2003 - № 124). Редакція від 10.12.2009 [Електронний
ресурс] : Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу до джерела
: