Біологічні науки / Структурна ботаніка і біохімія рослин

Студент ОКР спеціаліст Авксентюк Ж.А., студент IV курсу Сьомак О.В., студент IV курсу Шевчук О.П. к.б.н. Рогач В.В., .к.с-г.н. Рогач Т.І.

Вінницький державний педагогічний університет, Україна

Вплив ретардантів на динаміку накопичення різних форм азоту у рослин баклажанів

Останнім часом у рослинництві з метою оптимізації продукційного процесу все частіше застосовуються різноманітні біологічно активні речовини. Серед них, досить часто застосовуваною групою є ретарданти та етиленпродуценти. [4]. Вони впливають на характер донорно-акцепторних відносин у рослині, а від так і на перерозподіл пластичних речовин [4].

Надзвичайно корисною низькокалорійною дієтичною овочевою культурою є баклажани. Плоди баклажана багаті на кальцій, що сприяє нормалізації водно-сольовий обмін, звільняє організм від надлишку води та кухонної солі. Окрім цього плоди баклажана багаті на пектинові речовини, які мають радіопротекторну та антихолестеринову дію [2].

У вегетаційний період 2014 року дослідження проводили на насадженнях баклажанів СФГ «Бержан» с. Гобанівка Вінницької області. Рослини сорту Алмаз обробляли за допомогою ранцевого оприскувача ОП-2 ретардантами: 2-ХЕФК, EW-250 і ССС-750. Площа дослідних ділянок 33 м², повторність п’ятикратна [1]. Вміст різних форм азоту визначали методом К’єльдаля [3]. Статистичну обробку даних проводили за допомогою комп’ютерної програми “STATISTICA – 6,1” [1].

Результати наших досліджень свідчать, що регуляція росту баклажанів під впливом ретардантів супроводжувалася змінами в накопиченні і перерозподілі різних форм азоту у органах дослідних рослин (рис.).

За результатами наших досліджень встановлено, що застосування антигіберелінових препаратів зумовлювало відтік азотовмісних сполук із коренів рослин перців за рахунок, як білкової так і небілкової форми.

Одночасно у контролі спостерігалося зростання усіх форм азоту в тканинах кореня. На кінець досліджуваного періоду препарати 2-ХЕФК, EW-250 та ССС-750 зменшували вміст білкового та небілкового азоту у підземному вегетативному органі відповідно на 12 і 29, 19 і 53 та 29 і 69%.

Нами встановлено, що протягом вегетації спостерігався зменшення вмісту усіх форм азоту, як у контролі, так і у досліді.

Досліджено, що ретарданти зменшували вміст, як білкового так і не білкового азоту у осьовому вегетативному органі рослин баклажанів. Зокрема за дії EW-250 та ССС-750 вміст білкового і небілкового азоту у фазу активного карпогенезу був меншим ніж у контролі відповідно на 6 і 14% та 7 і 27%. При цьому, за дії 2-ХЕФК відбувалося зростання вмісту обох форма азоту (10 і 16%).

Таким чином, відтік азотовмісних сполук із стебел може свідчити про направлення їх потоків до листків та плодів, що може мати позитивний вплив на продуктивність культури баклажана.

Дослідивши динаміку накопичення різних форм азоту у листках рослин баклажанів сорту Алмаз, вважаємо за необхідне зазначити, що у період бутонізації та цвітіння в контролі вміст загального азоту суттєво перевищував відповідний показник у рослин, що зазнали дії ретардантів за рахунок переважно небілкової форми.

У фазу активного формування плодів ретарданти EW-250 та ССС-750 зумовлювали збільшення вмісту білкового азоту в листках рослин баклажанів у порівнянні з контролем відповідно на 7 та 3%. При цьому вміст небілкового азоту зменшувався (EW-250 – 12%) або не змінювався (ССС-750 – 1%).

За дії 2-ХЕФК відбувалося суттєве зростання (20%) білкового азоту у листках рослин баклажанів протягом усього вегетаційного періоду.

На нашу думку, накопичення білків у листках дослідних рослин і як наслідок уповільнення їх відтоку до плодів може мати негативний вплив на продуктивність культури.

Провівши аналіз вмісту різних форм азоту в процесі формування плодів нами встановлено, що під час вегетації відбувається зменшення вмісту усіх форм азоту, як у контролі так і у досліді.

Найбільш інтенсивне зменшення вмісту білкового азоту у фазу початку карпогенезу відбувалося після обробки рослин баклажанів сорту Алмаз 2-ХЕФК (7%) та EW-250 (4%). За дії ССС-750 вміст білкового азоту був меншим ніж у контролі та у варіантах з іншими регуляторам практично протягом усього вегетаційного періоду.

Разом з тим, у фазу активного карпогенезу показник вмісту білкового азоту у плодах рослин, що зазнали впливу ССС-750 збільшувався на 8%.

За результатами наших досліджень встановлено, що внаслідок обробки рослин баклажанів сорту Алмаз ретардантами відбувалася підвищення продуктивності культури.

На 40-й день після обробки тебуконазолом і хлормекватхлоридом кількість плодів збільшилася у порівнянні з контролем на 29 і 16%.

Таким чином, посилене навантаження рослин урожаєм під впливом і інгібіторів інтенсифікувало гідроліз білків та відтік азотмістких сполук з вегетативних органів рослини до плодів, що формуються. Найбільш ефективним в даному випадку виявилося застосування EW-250.

Література

1. Казаков Є. О. Методологічні основи постановки експерименту з фізіології рослин / Є. О. Казаков. – К. : Фітосоціоцентр, 2000. – 272 с.

2. Кружилин A.C. Помидоры, перцы, баклажаны. Кружилин A.C., Шведская З.М. – М.: Россельхозиздат, 1972. С.144.

3. Починок Х. Н. Методы биохимического анализа растений / Починок Х. Н. – К. : Наук. думка, 1976. – 334 с.

4. Прусакова Л. Д. Регуляторы роста растений / Л. Д. Прусакова, С. И. Чижова, В. Г. Головатый. – 1989. – С. 27-33.