Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Аспірант Пеньковський В.С.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ В ОРГАНІЗАЦІЇ ТА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

Циклічність соціально-економічного розвитку, невизначеність та недостатня послідовність і обґрунтованість реформ і господарських рішень супроводжуються ресурсними, виробничо-економічними, фінансовими, соціально-економічними ризиками функціонування аграрних підприємств. Виснаження ресурсного потенціалу довкілля і виникнення кризової екологічної ситуації як в окремих регіонах, так і в світі загалом, дає підстави говорити про зростання попиту на екологічно чистий продукт у всіх формах його вираження – від продовольчої продукції до умов виробництва та послуг відпочинку. Тому сільський зелений туризм є тим видом діяльності, що дає змогу здійснювати м’які впливи на довкілля, диверсифікувати економіку сільських територій; підвищити рівень життя населення за умови мінімальних інвестицій, сприяє збереженню національних традицій та культурно-історичних надбань нашого народу.

Сучасна ситуація на селі, виходячи із соціально-економічних показників рівня добробуту сільського населення, є досить критичною. Пов’язано це, головним чином, із скороченням аграрного виробництва, згортанням соціальної інфраструктури, загостренням демографічної ситуації та зменшенням зайнятості сільського населення [3]. Тому диверсифікація підприємництва, розвиток альтернативних видів діяльності, розбудова соціальної, виробничої та екологічної інфраструктури на селі сприятиме збільшенню доходів сільського населення, привабливості сільських територій у цілому. Виконання вказаних завдань втілює розвиток сільського зеленого туризму, про що свідчить практика більшості країн світу, де він набув широкого поширення, зокрема, країн Центральної та Східної Європи.

В організації сільського зеленого туризму в Україні простежується тенденція тяжіння туристичних потоків до зон та маршрутів з найбільш цінними елементами екологічного каркасу України – рік, озер, лісових та гірських масивів, степових та лісостепових агроландшафтів, приморських територій, до архітектурних комплексів малих міст та сільських поселень. Позитивний вплив сільського зеленого туризму на вирішення соціально-економічних проблем села полягає у тому, що він розширює сферу зайнятості сільського населення, особливо жінок та молоді, забезпечує додатковий заробіток, розширює можливості зайнятості не тільки у виробничій сфері, але й у сфері обслуговування.

Варто відмітити, що у туристично-рекреаційній галузі зайнятість має двоякий характер, оскільки багато робочих місць є сезонними або з неповним робочими днем. Оскільки це явище на ринку праці є негативним, то зайнятість у туристичній галузі характеризується великою кількістю працівників з неповним робочим днем, а тому значні кошти спрямовуються на створення передумов для продовження сезонного періоду та розширення зайнятості до цілорічної [1]. У випадку ж сільського зеленого туризму дана проблема не настільки актуальна, оскільки сільський господар диверсифікує джерела фінансових надходжень і продовжує жити звичайним сільськогосподарським життям (у даному випадку мова не йде про власників сільських садиб, що мають спеціалізовану орієнтацію на туристів і є міні-турбазами або будинками відпочинку).

Якщо розглядати середньостатистичну сільську родину з наявним у неї житловим фондом, яка може приймати поселенців-туристів, то проблема сезонності в туристично-рекреаційній сфері впливатиме на життя селянина опосередковано, оскільки зайнятість в аграрному виробництві зберігається. Більше того, при збільшенні кількості відпочиваючих з'являється потреба в задоволенні їх різноманітних запитів, що стимулює розвиток зв’язку, транспорту, торгівлі, служби побуту, відпочинково-розважальної індустрії та інших. Особливо сприятливі умови для розвитку сільського зеленого туризму створюються на територіях національних і ландшафтних парків [2].

Основним суб’єктом туристичної діяльності у забезпеченні відпочинку на селі виступає сільська родина, яка надає туристові житло, забезпечує харчування екологічно чистими продуктами, переважно виробленими у домогосподарстві, допомагає організувати дозвілля, забезпечує безпеку відпочинку тощо. Кожна родина, що працює у сфері сільського туризму, є міні-туроператором, оскільки формує власний туристичний продукт. Для того, щоб привабити туристів, необхідно мати кілька варіантів організації змістовного дозвілля відпочиваючих, бути готовим показати своє господарство, розповісти про його особливості, своє село, край, його природу, історію, пам’ятки, звичаї тощо, надати необхідний інвентар, виконувати роль провідника й екскурсовода [5].

Розвиток сільського зеленого туризму та його видів спонукає до покращення благоустрою сільських садиб, вулиць, сіл в цілому; стимулює розвиток соціальної інфраструктури [4]. На перших порах приймання і обслуговування відпочиваючих відбувається на базі існуючого житлового фонду з використанням місцевих рекреаційних та інфраструктурних ресурсів. Але з певним надходженням коштів від цієї діяльності ті, хто нею займається, починають робити вкладення у поліпшення комунального облаштування житла, вулиць і т.д.

Отже, сільський зелений туризм здійснює позитивний вплив на відродження, збереження і розвиток місцевих народних звичаїв, промислів, пам’яток історико-культурної спадщини, а також розширює канали реалізації продукції домашнього господарства. Він є корисним для селян, сільських громад, сільських територій, регіонів і держави в цілому, сприяє розвитку багатьох пов’язаних з ним галузей економіки, збереженню української духовності, популяризації української культури, поширенню знань та інформації про історичні, природні, етнографічні особливості країни, що заслуговує на всіляку підтримку з боку держави.

В подальшому для забезпечення розвитку сільського зеленого туризму в Україні вбачається доцільним:

- розробляти та удосконалювати його нормативно-правову базу на державному, регіональному та місцевому рівнях управління;

- постійно проводити моніторинг показників розвитку сільського зеленого туризму та потреб ринку туристичних послуг;

- створити механізми фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки розвитку сільського зеленого туризму.

Література:

1. Березін О. В. Економічні аспекти розвитку туристичного бізнесу: погляд з позицій продовольчого ринку // Вісник ДІТБ. Серія “Підприємництво, менеджмент та маркетинг (в туристичній сфері)”. – 2002. - № 6. – С. 176-178.

2. Биркович В.І. Сільський зелений туризм – пріоритет розвитку туристичної галузі України / В.І.Биркович // Стратегічні пріоритети. Науково-аналітичний щоквартальний збірник. – 2008. – №1 (6). – С.138-143.

3. Всесвітня туристична організація. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www2.unwto.org/.

4. Горішевський П.В. Сільський зелений туризм: Організація діяльності. [посібник] / П.В. Горішевський, В. Васильєв, Ю. Зінько, Т. Коберніченко – Київ: НМЦ «Освіта», 2005. – 128 с.

5. Лужанська Т.Ю. Сільський туризм: історія, сьогодення та перспективи: [навч. посібник] / Т.Ю. Лужанська, С.С. Махлинець, Л.І. Тебляшкіна; за ред. д.г.н., проф. Волошина І. М. – К.: Кондор, 2008. – 385 с.