ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Кобюк Олексій

Національний університет харчових технологій

В даний час інноваційний рівень підприємств України вкрай низький. Питома вага підприємств, що впроваджували інновації у 2013 році, становить 13,6%, що на 1% менше ніж у 2000 році. Потреби в капіталі для прискорення інноваційного процесу досить великі. Це вимагає систематизації можливих джерел фінансування та вивчення їх перспектив.

Фінансування інноваційного розвитку є комплексним процесом, який включає не лише визначення можливих джерел фінансування, але й вибір зручних, економічно вигідних та безпечних фінансових джерел ведення інноваційної діяльності для конкретного підприємства під конкретний інноваційний проект. Саме тому актуальним є визначення переваг та недоліків різних форм фінансування інновацій.

В умовах економіки України розраховувати на значне бюджетне фінансування інноваційної діяльності неможливо. Тому для більшості вітчизняних підприємств основним джерелом стимулювання нововведень є і мають бути власні кошти та іноземні інвестиції.

Власні кошти підприємства - прибуток та амортизація є сьогодні реальним джерелом фінансування інноваційної діяльності. За рахунок цих коштів фінансується близько 65-70% усіх інноваційних інвестицій, в тому числі прибуток забезпечує фінансування 20% усіх інноваційних вкладень. Великим резервом для акумулювання коштів для реалізації інноваційно-інвестиційних проектів є також вивільнення від зайвого морально та фізично застарілого обладнання.

Такі науковці як Міщук О.В., Башкатова С.В., Юшко С.В. переконують, що власні ресурси мають ряд переваг порівняно з іншими джерелами. Це зокрема:

· Простота, швидкість залучення, підприємство не несе додаткових витрат (сплати позикового процента), управління зберігається в руках керівників підприємства.

· Фінансування інноваційних проектів за рахунок власних коштів допомагає оперативно приймати інвестиційні рішення, зменшує вартість проекту на величину відсотку по кредитах, забезпечує високу мобільність обертання грошових коштів, дозволяє успішно долати залежність від бюрократичних державних інстанцій.

· Ресурси амортизаційного фонду є безкоштовним джерелом фінансування інноваційної діяльності, надходження до якого легко спланувати, оскільки вони мають постійний характер. Нарахування амортизаційних відрахувань як статті витрат не супроводжується реальним витоком коштів з підприємства.

Крім цього власні кошти, у порівнянні із банківським кредитуванням, вкладаються на безстроковій основі, без забезпечення. Також інвестування власних фінансових ресурсів у інноваційну діяльність, забезпечує підприємству економічну самостійність, в результаті підвищення фінансової стійкості та незалежності від кредиторів.

Однак, самофінансування має ряд недоліків. Це по-перше, обмеженість власних фінансових ресурсів. По-друге, фонди підприємства під впливом інфляції з часом знецінюються. Крім цього, втрачається можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок використання позикового капіталу.

Іноземні інвестиції є одним із найперспективніших шляхів інвестування. Вони здатні допомогти Україні у вирішенні проблем структурних галузевих і міжгалузевих змін економіки країни з меншими інвестиційними (насамперед інвалютними) витратами, у значно коротші терміни, ніж це вдалося б зробити, спираючись тільки на фінансові ресурси країни. Але всі форми співпраці з іноземними інвесторами залежать від дій уряду у сфері підтримки іноземного інвестування.

До іноземного фінансування можна віднести:

Ø міжнародну кооперацію виробництва, що супроводжує передачею технології, а іноді й створенням спільної власності;

Ø отримання закордонних кредитів;

Ø отримання іноземного устаткування на основі лізингу;

Ø отримання кредитів на компенсаційній основі;

Ø залучення іноземного капіталу у підприємницькій формі шляхом створення спільних підприємств із різною часткою іноземної участі, у тому числі шляхом продажу іноземним інвестором акцій;

Ø створення підприємств, що цілком належать іноземному капіталу;

Ø співпраця з іноземними компаніями в розвитку виробництва на базі договору (контракту) без створення юридичної особи;

Ø залучення іноземного капіталу на основі концесій або договору про розділ продукції;

Ø створення вільних економічних зон, спрямованих на більш активне залучення іноземних капіталів на певній території.

Усі наведені форми залучення іноземних інвестицій мають довгостроковий стратегічний характер та можуть сприяти прискоренню скорочення технологічного розриву з провідними індустріальними країнами.

Однак обсяги залучення іноземних інвестицій в Україні нині недостатні, тому що на жаль в країні зараз погане економічне становище пов’язане з високим курсом долара і тим що країна на сході покрита війною і з цього випливає що більшість вітчизняних підприємств для іноземних інвесторів мають не високу привабливість.

Ці дві форми добре підтримують фінансування інноваційної діяльності але все ж таки краще коли більше всього підтримки йде з бюджетних коштів країни, так як це робиться в країнах ЄС.

Отже, нашій владі необхідно розробити та запровадити комплексну систему фінансової підтримки інноваційної діяльності, зокрема щодо механізмів здешевлення кредитів і заохочення банків до кредитування інноваційних проектів.

Одночасно політика стимулювання інноваційної діяльності забезпечить динамічний розвиток всієї економіки та буде фундаментальною основою для покращення рівня життя населення.

Література:

1. Міщук О.В. Фінансове забезпечення економічного зростання в умовах реалізації інвестиційно-інноваційної політики/О.В. Міщук//Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 2. – С.25-30

2.Башкатова С.В. Фінансове забезпечення інноваційної діяльності суб‘єктів господарювання за рахунок власних фінансових ресурсів/С.В. Башкатова //Наукові праці КНТУ: Економічні науки. – 2009 . – вип.15. – С.210-215