Прокопець Л.В.

асистент кафедри економіки підприємства та управління персоналом

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Колесник В.Ю.

студентка

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ЗАСАДИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Сучасні умови господарювання сільськогосподарських підприємств характеризуються нестабільністю економічного та політичного середовища, зниженням рівня платоспроможного попиту, скороченням посівних площ, високим рівнем розораності ґрунтів, недоцільним використанням хімічних добрив, що у свою чергу веде до зниження родючості ґрунтів, їх деградації, призводить до зниження рівня прибутковості та необхідності перегляду моделі господарювання.

Застосування інноваційних моделей розвитку сільськогосподарських підприємств є одним із важливих напрямків діяльності. Оскільки підприємництво та інновації між собою тісно пов'язані, то використання нової техніки і технології є однією з основних вимог підприємницької діяльності [1, с.110].

У сільському господарстві та в галузі рослинництва, зокрема, інноваційні технології являють собою економічні моделі, що на основі використання елементів біологічного землеробства та оптимізації виробничих процесів дозволяють досягнути високого ступеня керованості, прогнозованості та ефективності. На відміну від традиційних технологій, інноваційні технології виробництва продукції рослинництва базуються на використанні енерго- і ресурсозберігаючих систем землеробства, елементами яких є: відповідність біологічним і зональним особливостям вирощування сільськогосподарських культур з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов; відмова від виконання оранки; мінімізація основного обробітку ґрунту в напрямку зменшення кількості агротехнічних операцій та поєднання кількох операцій в одному технологічному процесі, що зумовлює скорочення часу обробітку посівних площ [2, с. 107].

В основі інноваційного розвитку аграрних підприємств повинен реалізовуватись принцип комплексності, що означає охоплення всіх підрозділів підприємства та його напрямів розвитку: впровадження нових технологій і підвищення якості виробленої продукції, комплексної механізації та автоматизації виробництва, удосконалення організації виробництва, праці і управління тощо. Інноваційний розвиток передбачає узгодженість у часі та просторі всіх стадій процесу – науки, виробництва та збуту.

Основним завданням інноваційного розвитку є забезпечення прискорення впровадження у виробництво перерахованих вище елементів у рамках стратегічних та поточних планів. Комплексне планування розвитку й підвищення ефективності діяльності повинні знаходити висвітлення в бізнес-плані розвитку підприємства, показниках ефективності виробництва та планах капітальних вкладень і капітального будівництва.

Проте, впровадженню сучасних технологій має передувати формування сприятливого середовища, а для цього кожному підприємству необхідно розробити цілеспрямовану програму технологічного розвитку, яка б охоплювала усю економіку, включаючи продуктивні сили і виробничі відносини.

Інноваційний розвиток підприємств передбачає впровадження прогресивної організації праці, яка включає заходи щодо вдосконалення її поділу та кооперації, організацію й обслуговування робочих місць, впровадження передових методів та прийомів, вдосконалення нормування й оплати праці.

Однак, на даний момент інноваційна діяльність у сільському господарстві малопоширена та низько результативна. Серед причин, які сповільнюють інноваційний розвиток сільськогосподарських підприємств виділяють: низький рівень показників соціально-економічного розвитку; недосконалість економіко-правової бази регулювання інноваційно-інвестиційних процесів; відсутність внутрішніх вільних фінансових ресурсів; недостатнє державне фінансування; недосконала система економічного стимулювання та мотивації до інноваційної діяльності; високий рівень корупції; недостатній доступ до кредитів й інших фінансових ресурсів.

Розвиток інноваційного підприємництва також залежить від розвиненості інноваційної інфраструктури, що включає сукупність організацій та інституцій, які, використовуючи новітні досягнення науки, техніки й інформаційних технологій, продукують нові ідеї, забезпечують організаційні, економічні та інформаційні умови освоєння інновацій, сприяють структурній перебудові економіки, оновленню номенклатури продукції, що випускається, створенню нових робочих місць, примноженню науково-технічного потенціалу. Саме тому, необхідно активніше фінансувати створення технопарків та заохочувати їх діяльність шляхом надання податкових і кредитних пільг, привернення уваги до їх розвитку венчурного капіталу [3].

Удосконалення організації поширення інновацій у сільськогосподарських підприємствах можна забезпечити зміцненням зв’язків науки з виробництвом шляхом реформування дослідних господарств, надання їм більшої самостійності й переведення на договірні принципи співпраці з наукою; створенням у структурі наукових установ підрозділу інноваційного маркетингу, створенням нової посередницької структури – регіональної інноваційної служби, яка б виконувала функції наукового забезпечення розвитку сільськогосподарських підприємств області, надавала послуги в підготовці інноваційних проектів та консультації при їх практичній реалізації у господарствах.

Прискорений перехід на нові інтенсивні технології сільськогосподарського виробництва має здійснюватись на основі програми розвитку агросфери, підготовки і реалізації інноваційних проектів у сільськогосподарських підприємствах, що дозволить забезпечити ефективне використання наявного наукового потенціалу галузі, тісну взаємодію й співпрацю органів державної влади, науки і сільськогосподарських підприємств [4].

Отже, формування сприятливих умов інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств є необхідним кроком для забезпечення сталого та стабільного функціонування сфери аграрного виробництва. Для забезпечення сталого інноваційного розвитку необхідно забезпечити державну підтримку шляхом створення належної нормативно-правової бази, що регулюватиме інноваційні процеси; забезпечити високий рівень професійної підготовки фахівців сфери сільського господарства; створити розвинену інноваційну інфраструктуру; налагодити зв’язки з науково-освітніми закладами; здійснити комплекс заходів по нарощуванню внутрішніх фінансових ресурсів

Література:

1. Довженко В.А. Інноваційна складова розвитку фермерського підприємства / В.А. Довженко// Вісник Житомирського національного агроекологічного університету. – 2012. – №2. – С. 109–117.

2. Грановська В.Г. Інноваційний розвиток аграрних підприємств як складова їх конкурентоспроможності / В.Г. Грановська // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. – 2012. –Вип. 1(4). – Т. 2. – С. 105–109.

3. Сіренко Н.М. Інноваційне підприємництво як складова стратегії розвитку аграрного сектора економіки [Електронний ресурс] / Н.М. Сіренко, О.І. Мельник. – Режим доступу: http://www.sworld.com.ua/simpoz2/105.pdf

4. Правдюк М.В. Економічна оцінка інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств [Електронний ресурс ]/ М.В. Правдюк // Ефективна економіка. – 2012. – №12. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1637