К.е.н., доц. Прокопець О.В.

Конотопський iнститут Сумського державного унiверситу

Проблеми та перспективи застосування інфляційного таргетування в Україні

 

За умов погіршення економічного стану в сучасних умовах значної популярності набуває політика інфляційного тергетування як основного інструменту грошово-кредитної політики.

Інфляційне таргетування можна характеризувати як тип грошово-кредитної політики, за якої центральний банк країни визначає цільові рівні інфляції, публічно оголошує їх, після чого намагається привести реальну інфляцію до цільових показників, використовуючи зміну відсоткових ставок та інші монетарні інструменти [3].

Таким чином чином, центральний банк забезпечує стабільність цін у довгостроковій перспективі, при одночасному врахуванні таких цілей, як відносна стабільність обмінного курсу та підвищення показників зайнятості. Звернемо увагу на те, що дотримання виконавчою владою режиму таргетування інфляції у кінцевому підсумку веде до зниження інфляційних очікувань [3].

У звязку з тим, що політика таргетування інфляції є довгостроковою і відносно гнучкою, вона набуває наступних рис:

1.     Дотримання стабільності цін визнається як головна мета грошово-кредитної політики держави.

2.     Прогнозний рівень інфляції (кількісний таргет) оголошується публічно, а також оприлюднюється інформація щодо основних показників грошово-кредитної політики, що забезпечує прозорість економічних відносин в період таргетування інфляції.

3.     Створюються та оприлюднюються механізми звітності (як в межах країни, так і у сфері межнародних відносин). [3]

Режим таргетування інфляції є відносно новітнім методом, проте в його основі лежить політка «дорогих грошей», що вимагає особливої уваги уряду до інвестиційного сектору. У зв’язку з публічністю даного режиму, практичної реалізації він набув в країнах з розвиненою економікою: Нова Зеландія, Канада, Великобританія, Швеція, Фінляндія, Австрія, Іспанія, Ізраїль, Чехія. З кінця 90-х років країни з перехідною економікою також почали застосовувати даний режим. Як показав досвід використання режиму таргетування інфляції, до його практичного впровадження уряди попередньо знижували рівень інфляції, а першим заходом після початку таргетування  було фіксування обмінного курсу [4].

Отже, режим інфляційного таргетування не слід розглядати як ефективний антиінфляційний метод, проте він дає стійкий позитивний результат при стримуванні інфляційних очікувань, та виступає як дієвий антиажіотажний захід. Зауважимо, що при невдалому застосуванні даного режиму центральний банк країни ризикує втратити довіру суб’єктів економічної діяльності та дисбалансувати банківську систему.

У звязку з вказаними проблемами окреслимо наступні інституціональні вимоги для успішного застосування режиму таргетування інфляції:

1.     Центральний банк повинен мати операційну незалежність, щоб мати можливість використовувати інструменти монетарної політики, в першу чергу з метою досягнення цільового рівня інфляції.

2.     Фіскальні проблеми не можуть бути більш важливими, ніж монетарні, оскільки стримання фіскального тиску дозволяє забезпечити суспільну підтримку даного режиму монетарної політики.

3.     Центральний банк має нести відповідальність за дотримання встановлених темпів інфляції, з цього слідує доступність інформації про діяльність центрального банку для моніторингу з боку суспільства та прозорість монетарних заходів уряду [1].

Реалізація вказаних вимог в Україні може привести до стримання інфляції.

Особливої в уваги в Україні потребує валютне регулювання. Відзначимо, що до жовтня 2014 року НБУ утримував курс на рівні 12,95 грн./$, але потім припинив політику інтервенцій і оголосив про перехід на ринковий курс. Повернення до практики голандських аукціонів, коли середньозважений курс гривні до долара формувався виходячи із заявок фінансових установ, призвів до неконтрольованого обвалу курсу гривні.

Цілком логічним є зниження Міжнародною рейтинговою агенцією Standard & Poor's (S&P) рейтингу України з міжнародних зобов’язань в іноземній валюті з ССС до ССС- [5].

В умовах стагфляції, що характерна для України на поточий момент застосування режиму таргетування може надати наступні переваги:

1.     Національний банк може зосередити увагу на ціновій стабільності, тобто на поступовому зниженні і закріпленні на прогнозному рівні інфляції.

2.     Гнучке реагування на зміну макроекономічної систуації в умовах таргетування інфляції дозволяє ефективно вирішувати економічні проблеми країни.

3.     Застосування даного режиму є прозорим і цілком зрозумілим для суспільства та субєктів економіки, що підвищує довіру до центрального банку.

4.     Застосування інфляційного таргетування знижує інфляційні очікування.

Зауважимо, що інфляційне таргетування супроводжується наступними проблемами:

1.     Динаміка інфляції залежить від системної дії багатьох факторів, частина яких не може контролюватися центральним банком, що ускладнює процес реалізації режиму таргетування.

2.     Досягнення цільового параметру інфляції може привести до ігнорування інших важливих показників, що в короткостроковому періоді приведе до повільного зростання фізичних обсягів виробництва, а в довгостроковому – може обернутися проблемами зайнятості та коливаннями ВВП.

Висновки. Отже, монетарна політика України в умовах інфляції зводиться до реалізації політики «дорогих грошей». Враховуючи залежність рівня інфляції в Україні від валютних коливань, відзначимо необхідність сполучення політики підтримання валютного курсу з світовим досвідом таргетування інфляції.

Лiтература                                 

1.                                       Кирхнер Р., Крук Д. Переход к таргетированию инфляции: обзор предпосылок и институциональных ограничений. Режим доступу: http://www.research.by/webroot/delivery/files/pp2007r06.pdf

2.                                       Сомова И. А.  Таргетирование инфляции в России: проблемы и перспектиивы. Режим доступу: http://www.nsu.ru/exp/ref/Media:4fdad80963c12cce3a00039401.pdf

3.                                       Улюкаев А., Дробышевский С., Трункин П., Перспективы перехода к режиму таргетирования мнфляции в  РФ. Режим доступу:  http://institutiones.com/general/256-2008-06-18-12-49-21.html

4.                                       Хемонд Дж. Практика инфляционного таргетирования. Режим доступу: http://www.cbr.ru/dkp/ccbshb29r.pdf

5.                                       Rating Actions/ Режим доступу: http://www.standardandpoors.com/en_US/web/guest/ratings/ratings-actions