Економічні науки/2. Державне регулювання економіки

Сокальська Є. С., Шабала А. В., студентки

Науковий керівник – Чубак А. Ю., ст. викладач кафедри фінансів

Дніпропетровська державна фінансова академія, Україна

НЕОБХІДНІСТЬ І ОБГРУНТУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ РЕФОРМИ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я

Згідно зі статтею 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування [5].

Сучасний стан системи охорони здоров’я та існуючий рівень фінансування галузі не дозволяють повною мірою забезпечити право громадян на безоплатну медичну допомогу на рівні, передбаченому міжнародними стандартами та законодавством України.

Протягом 2013-2015 років державні витрати на охорону здоров’я коливаються у межах 3,2 – 3,4 % від ВВП. При цьому, за рекомендаціями ВООЗ, витрати на систему охорони здоров’я повинні становити приблизно 6% від ВВП [4].

Обсяг видатків зведеного бюджету України на охорону здоров’я у 2015 році становить 3,4% до ВВП. Збільшення видатків України у 2–2,5 раза забезпечить розширення охоплення населення послугами ПМСД практично у 2 рази [3].

Законом України “Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у пілотних регіонах” передбачає, що у чотирьох пілотних регіонах (Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві) впродовж 3,5 років (починаючи з 2011 р.) будуть відпрацьовані елементи нової організації медичної допомоги, а саме: формування нової моделі системи охорони здоров’я, запровадження нових організаційно-правових та фінансово-економічних механізмів, необхідних для підвищення ефективності та доступності медичного обслуговування населення.

За період реалізації зазначеного закону у пілотних регіонах втілено: сформована мережа закладів, які надають первинну медичну допомогу (ПМД) шляхом розмежування первинної медичної допомоги і вторинної медичної допомоги (ВМД); створення і налагодження функціонування центрів первинної медичної допомоги (ЦПМД) зі статусом юридичних осіб.

Варто зазначити, що залишилася низка невирішених проблем: недостатність фінансової підтримки реформи; доступність первинної медичної допомоги лишається нерівною; недостатня забезпеченість транспортними засобами; на рівні місцевого самоврядування спостерігається недостатній рівень координації діяльності закладів ПМД і ВМД [1]. Термін дії даного закону повинен був закінчитися 31 грудня 2014 року, але з урахуванням невирішених проблем термін дії закону було продовжено до 31 грудня 2016 року.

З урахуванням нової моделі фінансового забезпечення у проекті Державного бюджету України на 2015 рік передбачено видатки на охорону здоров’я у зведеному бюджеті на суму 51,2 млрд грн., відповідно у державному бюджеті видатки становлять 6,8 млрд грн. або 13,3% від загального розміру фінансування, у місцевому бюджеті – 2,9 млрд грн. або 5,6% [6].

Важливим напрямом впровадження фінансового забезпечення охорони здоров’я є загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування.

Розподіл коштів на охорону здоров’я за умови запровадження системи медичного страхування за джерелами надходження виглядатиме наступним чином: за рахунок бюджетного фінансування – 38,7 млрд. грн., що становить 39,5% від загальної потреби галузі, за рахунок страхових внесків – 59,8 млрд. грн. (60,5% від загальної потреби галузі) та 6,2% до ВВП [4].

Запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування як окремого виду соціального страхування, оскільки медичне страхування охоплюватиме практично все населення, а не лише працюючих або пенсіонерів, передбачає організацію надання кваліфікованої медичної допомоги, а не здійснення грошових виплат, як за іншими видами соціального страхування [4].

Необхідність економічної реформи у сфері охорони здоров’я України і, водночас, підтримка подальшого вдосконалення підходів та порядку здійснення реформи, запобігання можливому погіршенню стану справ у галузі охорони здоров’я у процесі реформування зумовило впровадження медичної субвенції, яка є елементом нової моделі фінансування і міжбюджетних відносин. Субвенція спрямовується до місцевих бюджетів із метою фінансування медичних закладів, зокрема, на виплату заробітних плат лікарів, харчування пацієнтів, нагальних потреб в оперативному управлінні медичних закладів. На 2015 рік передбачено медичну субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на функціонування закладів охорони здоров’я обсягом 44,4 млрд грн, що на 1,3 млрд грн. (2,9%) більше від видатків місцевих бюджетів на охорону здоров’я у 2014 р. (43,1 млрд грн.) та на 29,3 млн грн. (39,7%) менше від потреби, яка на поточний рік становить 73,7 млрд грн. [2].

Отже, головною метою медичної реформи є поліпшення здоров’я населення, забезпечення рівного й справедливого доступу усіх громадян до медичних послуг належної якості. Тому необхідність економічної реформи у сфері охорони здоров’я на сьогодні є однією з важливих передумов здорової нації та показників успішності держави.

Література:

1. “Про реформу охорони здоров’я в Україні” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rada.gov.ua/news/Novyny/Povidomlennya/102245.html 2. Проект рекомендацій парламентських слухань на тему: “Сучасний стан, шляхи і перспективи реформи у сфері охорони здоров’я України” - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.apteka.ua/article/235648 3. Трансформація системи охорони здоров’я України: стан та перспективи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.umj.com.ua/article/63259/transformaciya-sistemi-oxoroni-zdorov-ya-ukraini-stan-ta-perspektivi 4. Проект Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.apteka.ua/article/324118 5. Конституція України. Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show 6. Ціна здоров’я [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://medsvit.org/articles/1/410/ts-na-zdorov-ya/