Копотун М. А., Проценко І. С.

наук. керівник Вірбулевська О.В.

Кременчуцький національний університет

імені М. Остроградського, Україна

Інтеграція України у світову економіку

Економічна інтеграція являє собою об'єктивний процес розвитку стійких економічних зв'язків і поділу праці національних господарств, що близькі за економічним рівнем.

Ставши учасником міжнародного поділу праці, Україна прагне зайняти в ньому гідне місце, розвивати з іншими країнами взаємовигідні партнерські стосунки, активніше інтегруватися у світове господарство. Одним з основних завдань зовнішньоекономічної діяльності країни є входження у глобальні та регіональні валютно-фінансові й торговельно-економічнІ організації. Україна вже на початку свого незалежного існування стала членом Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, Світової організації торгівлі (СОТ).

За останні роки відбулись позитивні зміни щодо посилення економічних інтеграційних процесів між Україною та Європейським Союзом, який надає гранти, економічну та фінансову допомогу у формі позик для підтримки платіжного балансу, а також виступає найбільшим інвестором в Україні.

У червні 1994 року між ЄС та Україною підписана Угода про Партнерство і Співробітництво, яка набрала чинності з березня 1998 року. Мета цієї Угоди - сприяння розвитку політичних, торгових, економічних та культурних відносин. Цією угодою передбачена допомога Співтовариства у справі поступового зближення валютної політики України з політикою Європейської валютної системи.

Україною підписана Угода про торгівлю з країнами ЄС, але для повної її реалізації потрібно укласти цілу низку домовленостей, зокрема у сфері стандартизації і сертифікації товарів. Україна ще не досягла такого рівня конвергенції з економікою країн Західної Європи і не може відповідати висунутим критеріям необхідним для майбутньої валютної інтеграції на найближчий період.

Незважаючи на значні потенційні можливості, ефективність інтегрування економіки України в світове господарство на сучасному етапі досить низька. Це зумовлено рядом як суб'єктивних так і об'єктивних причин, серед яких передусім слід зазначити:

1. Катастрофічне падіння обсягів виробництва, що є наслідком загальної кризи, яка охопила соціально-економічну систему країни. ВНП порівняно з 1990р. скоротився майже на 70%. Отже, забезпечення країни власною продукцією значно впало, а залежність від інших країн почала загрожувати існуванню держави взагалі.

2. Різка й непродумана переорієнтація України на інтеграцію з країнами Європи й розрив об'єктивно зумовлених економічних зв'язків з країнами СНД, внаслідок чого були втрачені традиційні ринки на Сході, а доступ на західні ринки так і залишився проблематичним.

3. Низька якість і висока собівартість продукції, що випускається вітчизняним виробником, і в результаті її низька конкурентоспроможність. Отже, на західні ринки доступ для неї закритий.

4. Недосконалість системи управління зовнішньоекономічними відносинами.

В теперішній час діалог між Україною та Європейським Союзом ведеться за такими напрямами:

- Угода про асоціацію між Україною та ЄС;

- створення поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі;

- лібералізація візового режиму між Україною та ЄС.

Окремим важливим напрямом співробітництва є енергетична сфера.Угода про асоціацію – це саме той інструмент співпраці, який дозволить практично втілювати реформи та відійти від зайвої риторики про «європейськість» України. Крім того, між Україною та ЄС не існує гострих конфліктних проблем (наприклад, як у відносинах з РФ), так як обидва партнери мають спільне бачення й інтереси.

Реалізація Україною Угоди про асоціацію (включно з частиною про зону вільної торгівлі) та реформування енергетичної сфери є саме тим процесом, який дозволяє говорити про фактичну інтеграцію до простору ЄС. Це є особливо важливим з безпекової точки зору для енергетичної сфери. Саме енергетика є майданчиком, де Україна має пройти «тест» на реформи, зробивши прозорою роботу цього сектору.

Запровадження безвізового режиму України з Європейським Союзом наразі потребує руху назустріч з обох сторін. У цьому контексті надання Україні Дорожньої карти з боку ЄС до кінця 2010 р. було б виправданим кроком.

Кінцевою стратегічною метою України є її приєднання до Європейського Союзу. Це сприятиме повній інтеграції України у світову економіку, основою якої є урядом підписана угода про співробітництво з ЄС.

Членами СОТ є понад 150 країн світу, в її рамках проходить понад 95% усієї світової торгівлі. Серед країн-сусідів України учасниками СОТ є Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія і Молдова. Росія і Білорусь також прагнуть ввійти в цю організацію.

Таким чином, інтеграція України в світове господарство - один з пріоритетів її державної політики з моменту проголошення незалежності. Україна вже на початку свого незалежного існування стала членом Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, Світової організації торгівлі. Приєднання України до ЄС сприятиме повній інтеграції України у світову економіку.

Список літератури:

1. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С., Ч.1; Ч.2: Загальна економічна теорія; Спеціальна економічна теорія. - К.: Ніка-Центр; Ельга, 2002. – 527 с.

2. Європейська інтеграція України: поточна ситуація, завдання та пріоритети державної політики: мат. засідання «круглого столу» / за заг. ред. О. В. Снігир. – К.: НІСД, 2010. – 64 с.

3. Ключові напрями діалогу Україна – ЄС на сучасному етапі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rayon.novograd.com.ua/index.php/novaja-glavnaja/749- kljuchovi-naprjami-dialogu-ukrayinaes-na-suchasnomu-etapi