К.е.н Борданова Л.С.

Національний технічний університет України «КПІ», Україна

Основні функції сучасного ринку праці України

Сучасний ринок праці в Україні не в повній мірі виконує свої основні функції та потребує виваженого і гнучкого регулювання з метою усунення дисбалансу між потребою економіки в робочій силі та її пропозицією. Ринок праці є важливою ланкою в економічному механізмі будь-якої країни. За умов трансформації економіки виникає гостра необхідність впровадження нових інструментів його дослідження та регулювання.

Деякі вчені розглядають ринок праці як сферу формування попиту і пропозиції на робочу силу. Ринок праці виникає та розвивається лише за умови, що працівник є власником своїх здібностей до праці. Через ринок праці здійснюється продаж робочої сили на певний термін [1, c. 22]. Проте основним моментом ринку праці є купівля - продаж (обмін) робочої сили. Ця купівля - продаж, у свою чергу, здійснюється з врахуванням попиту і пропозиції робочої сили [1, c. 22].

У системі суспільно-економічних відносин ринок робочої сили виконує багато функції, основні з яких пов’язані перш за все із забезпеченням економіки необхідними ресурсами праці та наданням можливості носіям робочої сили реалізувати свої здатності до праці за відповідну винагороду.

Єдина для всіх ринків функція поєднання агентів у процесі купівлі-продажу на ринку праці набуває форми відносин власників засобів виробництва, грошей (роботодавців) та власників робочої сили (найманих працівників), які за певних обставин (потреба в роботі та працівниках, відповідні умови праці та заробітної плати) добровільно вступають у відносини найму робочої сили на основі трудової угоди [2]. У процесі відносин роботодавці та наймані працівники мають на меті свої вигоди та переваги, опосередкування яких через ринок праці сприяє їх узгодженню, а результатом є найм, зайнятість і доходи.

Кожен із дослідників ринку праці та його ролі в економічній системі акцентує увагу на певних функціях ринку праці, при тому що деякі з них визначаються науковцями як базові.

Так зокрема, А.Баланда, вважає, що важлива функція ринку праці полягає в тому, що через конкуренцію він забезпечує ефективне поєднання чинників виробництва, яке здатне забезпечити кращі результати за менших витратах на трудові ресурси. У цій функції ринок праці опосередковує перерозподіл робочої сили всередині підприємств, виробництв і галузей, а також між ними. Тим самим він забезпечує розподіл та перерозподіл робочої сили відповідно до структури суспільного виробництва, розвитку технічного базису, зміни співвідношення між попитом на послуги праці та пропозицією робочої сили, а до функціональних складових ринку праці входять організація та регулювання процесів залучення, вибуття і перерозподілу робочої сили [2].

Крім того, А.Баланда виділяє ще одну функцію – стимулюючу, яка зумовлюється конкуренцією на ринку праці. Існування конкуренції на ринку праці стимулює скорочення непродуктивних видів діяльності, перехід до нових спеціальностей і професій, форм зайнятості та трудових відносин. Зазначена функція впливає на зміну соціальної структури, структури зайнятості, підвищення зацікавленості працівників у зростанні професійної майстерності, соціального статусу тощо. Висуваючи вимоги до якості підготовки, знань і кваліфікації, ринок праці створює умови для розвитку системи підготовки та перепідготовки кадрів, а також зумовлює відповідну поведінку його суб'єктів [2].

Не менш важливою є інформаційна функція: у зв'язку зі змінами в попиті та пропозиції робочої сили, рівні заробітної плати ринок праці надає його учасникам інформацію про суспільно необхідну якість робочої сили, її професійно-кваліфікаційний склад, які є затребуваними ринком праці. Інформативної забезпеченості потребує прийняття рішень як для раціонального вибору суб'єктів, так і для регулювання ринку праці. Використання інформації у процесах сегментації найманих працівників та роботодавців (за якістю робочої сили, характеристиками надійності тощо) поряд з акумулюванням соціальних зв'язків і контактів стає важливим неекономічним чинником просування на ринку праці [3, c.22].

Отже, ринок праці є не лише одним зі способів залучення працівників до трудової діяльності, механізмом руху робочої сили, обміну інформацією, узгодження попиту і пропозиції, а й засобом формування та задоволення окремих суспільних потреб, стимулювання зростання якості робочої сили, у тому числі соціальної диференціації працівників. Інакше кажучи, ринок праці постає регулятором соціально-економічного становища працівника на виробництві та в суспільстві [3, c.23].

С.В. Мочерний виділяє такі функції ринку робочої сили [4, с. 249] :

остаточне визначення вартості робочої сили, вплив на відхилення ціни на певний специфічний товар від вартості (залежно від попиту і пропозиції);

регулювання попиту і пропозиції робочої сили;

зведення продавців робочої сили з її покупцями;

забезпечення конкуренції між найманими працівниками, яка спонукає їх до підвищення свого загальноосвітнього і кваліфікаційно-професійного рівнів, одночасно знижуючи ціну робочої сили;

забезпечення конкуренції між підприємцями, що спонукає їх до підвищення якості умов праці та рівня їх часткової оплати;

сприяння зростанню збалансованості між трудовими ресурсами і робочими місцями, досягненню ефективної зайнятості;

прискорення міграційних процесів у національному та інтернаціональному масштабах, вирівнювання умов відтворення робочої сили;

сприяння виявленню способів і заходів соціального захисту робочої сили.

Таким чином, можна зробити висновок, що в сучасних умовах ринок праці має виконувати такі основні функції як забезпечення економіки необхідними ресурсами праці, надання можливості носіям робочої сили гідно реалізувати свої здатності до праці, забезпечення конкуренції між учасниками ринку, регулювання попиту та пропозиції, а також інформаційну та стимулюючу функції. Ефективне виконання зазначених функцій не є можливим за відсутності дієвого регулювання ринку праці.

Литература:

1. Амоша А. И. Каноны рынка и законы экономики: монография. ‒ Кн.2. Процесс производства / А. И. Амоша, Е. Т. Иванов. ‒ Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999. ‒ 518 с.

2. Баланда А.Л. Соціальні детермінанти національної безпеки України: теорія, методологія, практика: дис... докт. екон. наук.: 08.00.07 / А.Л.Баланда. – Київ, 2008. – 425 с.

3. Баланда А. Ринок праці як економічна категорія / А.Баланда // Підприємство, господарство і право. Науково‒практичний господарсько‒правовий журнал. – 2006. ‒ №5. – С.21‒25.

4. Економічна енциклопедія: у трьох томах / Редкол.: С.В. Мочерний (відп.ред.) та ін. ‒ К.:Академія, 2002. –Т.3.‒ 952 с.