Берест В.С, Стусь В.О,

науковий керівник: Лаврик-Слісенко Л.П.

Кременчуцький національний університет імені М. Остроградського м. Кременчук

Сучасні тенденції розвитку менеджменту в Україні

"Менеджмент - це особливий вид діяльності, що перетворює неорганізований натовп в ефективну, цілеспрямовану і продуктивну групу." Пітер Ф. Друкер.

Впродовж багатьох років управлінська наука в Україні розвивалася виходячи з підходів, які були притаманні адміністративно-командній системі. І мала місце недооцінка теорії і практики менеджменту. Зараз наша країна знаходиться на шляху становлення ринкової економіки, тому особливого значення набувають питання управління підприємством. Щоб не допускати грубих помилок надалі, нам необхідно навчитися знаходити оптимальні рішення в умовах недостатньої стабільності й невизначеності соціально-економічного  життя, характерного для сьогоднішньої України. Тому дослідження в даному напрямку є досить актуальними.

В області осмислення проблем українського менеджменту та його організаційної культури достатньо продуктивно працюють українські вчені: Б.П. Будзан, Ф.І. Хміль, Г.В. Щокін, Г.А. Дмитренко, О.Є. Кузьмін, В.Г. Герасимчук, Г.О. Коваленко, Г.Л. Хаєт й інші.

Реальний стан українського менеджменту та його організаційної культури є недовершений, про що свідчить низький рівень продуктивності та якості праці на більшості вітчизняних підприємств і їх низька конкурентоспроможність. Найважливішим напрямком розвитку в Україні, що дозволяє різко підвищити продуктивність праці, є інноваційні процеси, що ґрунтуються на сучасній науково-технічній політиці відновлення виробництва. Головна сфера дій менеджменту в інноваційних процесах-інноваційне підприємство [1].

Ми вважаємо що головними проблемами українського менеджменту є:

· корумпованість сучасної економіки України;

· проблема якості управлінських кадрів;

· надлишкова численність державних керівників.

Одним із чинників, що може вплинути на швидкий розвиток управління та подолання неблагополучної економічної ситуації в Україні, є безкомпромісна відмова від старих звичок і умовностей та запровадження нової техніки і методів управління [2].

Модернізація управління має відбуватися  за такими основними пріоритетними напрямками управління:

· раціональне поєднання ринку і державного регулювання

· широке використання стратегічного планування та управління у господарській діяльності підприємств (організацій);

· постійне коректування цілей підприємств (організацій) як реакція на зміни зовнішнього середовища;

· досягнення стратегічних та оперативних цілей підприємств (організацій) за рахунок оптимального розподілу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів за основними напрямками господарської діяльності підприємств (організацій);

· суттєве підвищення рівня кваліфікації та мистецтва менеджерів в управлінні підприємствами (організаціями);

· постійна турбота про підвищення кваліфікації найманих працівників підприємств (організацій);

· залучення найманих працівників до управління підприємствами (організаціями);
максимальне використання інновацій, ЕОМ;

· розвиток інформаційних систем, широке використання глобальних інформаційних мереж (Інтернет тощо) .

Література:

1. Осовська Г.В. Основи менеджменту. Навч. посібник.- К.:Кондор, 2009.

2. Економічний аналіз: Навч. посіб./ За ред. Акад. НАНУ, проф.. М.Г.Чумаченка.-К.:КНЕУ,2007.

3. Армстронг М. Основи менеджменту. - Ростов-на-Дону. - 2008.