Інформаційно-аналітичне забезпечення: вимоги сучасності

к.е.н. Сапрун Г.Г.

Харківський національний економічний університет ім. Семене Кузнеця, Україна

Вступ Сучасний етап розвитку бізнесу можна впевнено назвати епохою інформації. Компанії все частіше звертаються за допомою до сучасних інформаційних систем і технологій, щоб стежити за збільшенням зовнішніх і внутрішніх потоків інформації, використовувати її для аналізу, прогнозування, прийняття управлінських рішень. Використання інформаційних систем та інформаційних технологій в умовах інтенсивного розвитку ринкових відносин стає одним з найбільш важливих елементів ефективного управління та маркетингу.

Актуальність Актуальність теми дослідження обумовлюється, з одного боку, усвідомленням керівників підприємств потреб у створенні і розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття управлінських рішень для того, щоб зайняти стійке положення на ринку і у свідомості споживачів, а з іншого - відсутністю необхідного методичного забезпечення цих потреб. Зазначене протиріччя повинно стати важливим мотивом активізації робіт з дослідження вимог до системи інформаційно-аналітичного забезпечення розвитку сучасного підприємства.

Основна частина Від якості інформаційно-аналітичного забезпечення залежить безпека не тільки таких загальних об'єктів захисту як держава, суспільство, народ, а й будь-якого іншого об'єкта захисту, меншого за масштабом значення - недержавна юридична особа, громадянин.

Аналізуючи інституціональне забезпечення розвитку інформаційного суспільства, а також інформатизації державного управління як одного з його основних напрямів, слід зазначити, що сьогодні відчувається необхідність наукової розробки теоре- тичних основ інформаційно-аналітичної діяльності інформаційної політики. По-перше, у науковому сенсі ця тема розроблена недостатньо. Аналітика як предмет наукового знання досліджена лише част- ково, а розвідки минулих років не можуть бути достатньою осно- вою для осмислення складних і багаторівневих інформаційних процесів, з якими нам доводиться стикатися сьогодні. По-друге, дослідники зазначають, що конфлікти кінця XX — початку XXI ст. стосуються інформаційної сфери суспіль- ства, де розгортаються справжні битви за можливість впливати на свідомість великих мас людей і контролювати найважливіші інформаційні системи. По-третє, перед Україною стоїть найважливіше стратегічне за- вдання — виробити ефективну інформаційну політику, основану на потужній державній ідеології. По-четверте, в Україні формуються нові структури державної служби, зокрема інформаційно-аналітичні підрозділи, які здій- снюють діагностику, прогнозування та моделювання інформацій- них подій і процесів різних типів і рівнів. Без знання основних методів діагностики, прогнозу та моделювання масових і спеці- алізованих інформаційних подій та процесів вироблення і кори- гування основних принципів державної інформаційної політики є неможливими. Якість роботи цих підрозділів багато в чому зу- мовлена рівнем теоретичної підготовки їх співробітників у сфері аналітики. Інформаційна аналітика має сприяти державному по- літичному будівництву в Україні. По-п’яте, належна підготовка фахівців інформаційно-аналі- тичного профілю можлива за умов, якщо майбутні фахівці Вісник. Випуск 36. 2012 опанують теорію й методологію інформаційно-аналітичної діяль- ності. Усе зазначене вище дозволяє припустити, що інформаційно- аналітичне забезпечення державної інформаційної політики за- слуговує на особливу увагу зі сторони теоретичних наук.

Головна мета ІАЗ (кінцевий результат) полягає у вирішенні інформаційно-аналітичними засобами не тільки проблем захисту від загроз які виникають, а в першу чергу, в завчасному виявленні та попередженні суб'єкта управління щодо причин і умов які можуть сприяти виникненню ранніх ознак цих загроз, а саме: ризиків, небезпек і викликів.

В епоху інформаційно-психологічної боротьби, акцій з дезінформації, здійснюваних конкурентами, на противагу інформаційної зброї, спрямованої на дестабілізацію і руйнування опорних елементів цілісної системи світогляду, існують засоби, які стабілізують і впорядковують мислення і надають цілеспрямованості процесу пізнання істини Саме таким ефективним засобом протидії інформаційній зброї є аналітичні технології Але для того, щоб інформаційно-аналітичні технології насправді змогли працювати як система заходів протидії інформаційній зброї, необхідно, щоб аналітик безперервно здійснював контроль за станом свого "модельного світу" Цей "модельний світ", в голові аналітика, є основою для реалізації всіх процесів цілеспрямованого пізнання істини.

Таким чином, завдяки соціально корисній діяльності у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення формується очікуваний суспільно значимий кінцевий результат - мета інформаційно-аналітичного забезпечення як елемента управлінської діяльності, яка полягає в тому щоб особа, яка приймає рішення, мала необхідний і достатній обсяг інформації у вигляді інформаційних одиниць (повідомлень, довідок, розрахунків, схем, діаграм і т.д.) і максимально можливих варіантів вирішення проблеми (пропозицій, порад або рекомендацій) з оцінкою реально прогнозованих як позитивних, так і негативних наслідків [].

Завдання реалізації мети ІАЗ на державному рівні покладено на інформаційно-аналітичні служби, управління, центри, а на рівні суб'єктів адміністративно-господарської та економічної діяльності - на інформаційно-аналітичні відділи, експертні групи, ради директорів та інші організаційні одиниці

У зв'язку з цим результати праці співробітників інформаційних підрозділів та фахівців-аналітиків складають основу для практичної повсякденної управлінської роботи осіб, які приймають відповідальні рішення в державних органах, господарських структурах [1].

Якщо розглядати інформаційно-аналітичну систему з позиції її змісту. Вона складається з чотирьох взаємопов'язаних підсистем: інформаційної, облікової, аналітичної та аудиторської. Базовою в інформаційно-аналітичній системі є облікова підсистема, оскільки саме на її інформаційній основі будується аналіз діяльності підприємства і аудит. Облікова підсистема забезпечує постійне формування, накопичення, класифікацію та узагальнення необхідної інформації. Ці процедури здійснюються відповідно до розробленої методології і технології обліку. Істотні відмінності в методологію обліку вносить фактор виділення видів обліку. Бухгалтерський облік подано фінансовим і виробничим обліком. Управлінський облік виступає в якості підсистеми виробничого обліку, і окремі його елементи включені в бухгалтерський та оперативний облік, економічний аналіз, маркетинг, і тісно пов'язані з функціями управління. Доцільним у бухгалтерському обліку є такі види, цілі кожного з яких чітко виражені:

- Управлінський облік охоплює ті види облікової інформації, які необхідні менеджерам підприємства з метою внутрішнього управління;

- Фінансовий облік визначається як процес формування фінансової звітності з метою надання достовірної інформації про підприємство всім зацікавленим користувачам;

- Податковий облік має на меті використання інформації для правильного розрахунку податкових платежів та податкового планування [2].

Аналітична система забезпечує кількісну та якісну оцінку змін, що відбуваються в керованому об'єкті. Вона дозволяє вчасно побачити тенденції розвитку як небажаних, так і прогресивних явищ. На основі різних методик аналізу розробляються варіанти управлінських рішень, які дозволяють загальмувати розвиток негативних тенденцій і створити сприятливі умови для прогресивного сталого розвитку. За допомогою аналізу виявляють невикористані внутрішні резерви, що дозволяє або прискорити розвиток підприємства, або перевести його на більш ефективне функціонування. Аналітична система - це основа для вироблення оптимальних управлінських рішень для управління сталим розвитком. Облікова та аналітична інформація забезпечує реалізацію основних функцій управління, в тому числі планування і контролю.

У відповідності з поставленою метою визначаються наступні завдання аналітичного забезпечення сталого розвитку підприємства:

- Вивчення економічних законів, закономірностей і тенденцій;

- Підвищення науково-економічної обгрунтованості стратегічних і тактичних планів і нормативів;

- Вивчення виконання планів і дотримання нормативів;

- Пошук резервів підвищення ефективності виробництва;

- Визначення економічної ефективності використання ресурсів;

- Прогнозування результатів; - Дослідження комерційного ризику;

- Порівняльний аналіз маркетингових заходів; підготовка аналітичних матеріалів. [3]

Однак, основою цих всіх структур є людина. Прийняття рішень в організаціях - це надзвичайно складний процес, який супроводжується психологічними, організаційними і технічними труднощами.

Задачі прийняття рішень рідко формулюються в «чистому» вигляді, коли чітко задано безліч альтернатив, що мають певні оцінки з відомими показниками. У цьому випадку залишається лише порівняти ці альтернативи між собою за допомогою будь-якого методу і вибрати серед них найкращу або задовільну. Однак у реальному житті все не так просто. Справа в тому, що перед тим, як зробити вибір, необхідно провести величезну роботу - провести діагноз вирішуваної проблеми, зібрати інформацію про альтернативи і фактори, що впливають на результати рішень, оцінити наслідки кожної альтернативи, організувати (якщо це необхідно) їх колективне обговорення і вирішити багато інших завдань. Виконати весь обсяг цієї роботи одній людині не під силу. Тому в прийнятті рішень зазвичай беруть участь різні люди або групи людей, які виконують в цьому процесі певні ролі.

Серед них виділяють п'ять основних ролей:

власник проблеми

особа, яка приймає рішення

активна група

експерт

аналітик

Власник проблеми. У будь-якої реальної задачі вибору існує людина, яка відповідає за вирішення виниклої проблеми. Він називається власником проблеми. Можна сказати, що власник проблеми - це людина, яка, на думку оточуючих або по своєму службовому становищу, повинен вирішувати проблему і нести відповідальність за прийняті рішення. Ці рішення зазвичай безпосередньо впливають на стан і добробут власника проблеми. Наприклад, власники всіх проблем в організаціях - це керівники організацій, які, однак, можуть доручити вирішення цих проблем іншим людям, делегуючи їм частину своїх повноважень [4].

Особа, яка приймає рішення. Ключова роль у процесі прийняття рішень - особа, яка приймає рішення (ОПР), яка далеко не завжди є власником проблеми, ОПР- це індивід або група людей, які реально здійснюють вибір і несуть відповідальність за прийняті рішення відповідно до своїх повноважень. Якщо рішення приймається групою людей, то в цьому випадку можна використовувати термін «група, яка приймає рішення» (ГПР).

Якщо говорити про співвідношення ролей власника проблеми і ОПР, то на практиці можливі три різних ситуації:

1. Власник проблеми і ОПР - один і той же чоловік. У цьому випадку власник проблеми нікому не довіряє її рішення, крім себе самого. Звичайно, при цьому він може збирати інформацію, спілкуючись зі своїми підлеглими, радитися з ними, вдаватися до послуг експертів та аналітиків, але остаточне рішення власник проблеми завжди приймає самостійно.

2. Власник проблеми входить до складу групи, яка приймає рішення. У цій ситуації власник проблеми є лише одним з кількох людей, які беруть участь у її вирішенні. Причому, незважаючи на більш високий статус і положення усередині групи, власник проблеми має рівні права з іншими учасниками обговорення. У цьому випадку він не може прийняти рішення одноосібно і погоджується з будь-яким рішенням, прийнятим усією групою.

3. Власник проблеми і ОПР - різні люди. Такі ситуації виникають, якщо власник проблеми, наприклад керівник організації, «перекладає» ухвалення рішень на інших людей (своїх підлеглих, консультантів, експертів) і дає їм для цього необхідні повноваження. У цьому випадку власник проблеми не знімає з себе відповідальності, але заздалегідь погоджується з будь-яким рішенням, яке буде прийнято іншою людиною або групою.

Активні групи. На прийняття рішень може сильно впливати позиція активних груп. Активна група-це група людей, що мають спільні інтереси стосовно розв'язуваної проблеми. Як правило, роль активної групи виконують інші організації, які так чи інакше зацікавлені у вирішенні виниклої проблеми. Наприклад, активною групою можна вважати громадську організацію по захисту навколишнього середовища, протестуючий проти рішення про будівництво нового промислового підприємства в екологічно чистому районі. Активною групою може бути конкуруюча організація, яка намагається перешкодити здійсненню ваших планів і пропонує «домовитися», тобто знайти компромісне рішення проблеми. Звичайно, теоретично ОПР може виходити тільки зі своїх інтересів і не зобов'язана враховувати думку активних груп, але практично така позиція може призвести до загострення конфлікту і небажаних наслідків у майбутньому. Тому ОПР завжди слід брати до уваги інтереси активних груп, враховуючи їх позиції та критерії вибору в процесі прийняття рішень.

Експерти. У процесі прийняття рішень важливу роль відіграють експерти - люди, які професійно краще, ніж ОПР, знають окремі аспекти проблеми і виступають у ролі джерела інформації, необхідної для прийняття рішення. До експертів зазвичай звертаються, щоб з'ясувати причини проблеми, розробити варіанти її вирішення, оцінити кожну альтернативу і зробити прогноз розвитку подій. Наприклад, приймаючи рішення про розробку нового товару, ОПР може звернутися за порадою до експертів-маркетологів, які краще знають ситуацію на ринку і можуть оцінити рівень попиту на цей товар. Приймаючи рішення про вкладення грошей у цінні папери, ОПР може звернутися за інформацією до фахівців фондового ринку, які оцінять очікуваний дохід і ризик інвестицій.

Надаючи необхідну інформацію, експерти висловлюють свою суб'єктивну думку. Однак якщо експерт, будучи професіоналом у своїй справі, неупереджено оцінює ситуацію, його оцінки близькі до об'єктивних. При цьому завжди слід пам'ятати, що експертна інформація - це не рішення, а лише корисна інформація, що допомагає прийняти рішення. Приймати рішення на основі своїх переваг може тільки ОПР. Експерти відповідають тільки за свої рекомендації. У загальному випадку думки експертів і ОПР можуть не збігатися.

Аналітики. Оскільки керівник будь-якого органу влади чи господарської структури і аналітик завжди поруч, аналітик своїми рекомендаціями суттєво, а часом і визначально впливає на процесс управління

Аналітик - це поняття ширше, ніж просто експерт у певній галузі знань, його інтелектуальний інструментарій та досвід практичної діяльності набагато ширше і не обмежується рамками однієї предметної області.

Аналітик має сукупність інтелектуальних технологій, що дозволяє йому:

1) адекватно відображати суть явищ і процесів,

2) виявляти основні тенденції їх розвитку,

3) прогнозувати і створювати наукову основу для прийняття управлінських рішень.

Сучасний аналітик професійно оперує широким спектром різноманітних знань і методик, багатьма іншими інтелектуальними якостями. Завдяки енциклопедичним знанням, він краще за інших розуміє суть процесів, які відбуваються в житті суспільства і в світі. Напрацьований життєвий досвід і знання дають йому можливість знаходити ефективні способи і варіанти виходу з кризових ситуацій і вирішувати проблемні питання реально прогнозованими ризиками [1].

Аналітики виконують такі основні функції:

надання допомоги ОПР і власникові проблеми в правильній постановці завдання;

виявлення ролей і позицій активних груп;

організація роботи з експертами;

виявлення переваг ОПР;

розробка і застосування методів прийняття рішень.

Аналітик, на відміну від експерта, зазвичай не дає ніяких особистих оцінок, а тільки допомагає ОПР усвідомити свої переваги, зважити всі «за» і «проти» і прийти до компромісу.

Висновки Найважливіше завдання і специфіка роботи аналітика полягає у вивченні та виявленні системи переваг ОПР. Досвідчений керівник, як правило, чітко уявляє свої цілі, відразу з'ясовує суть проблеми і виявляє основні варіанти її вирішення. Однак результати багатьох досліджень показують, що ОПР без додаткової аналітичної підтримки часто використовують спрощені або суперечливі правила та критерії вибору.

Виходячи з цього можна зробити висновок, що причина такої поведінки полягає не тільки в індивідуальній особливості ОПР, але і в тому, що існують об'єктивні обмеження людської системи переробки інформації. Саме тому виникають багато помилок і протиріч людини в процесі прийняття рішень. Щоб їх уникнути, слід звернутися до послуг аналітика, який зможе допомогти ОПР послідовно і логічно висловити свої вимоги і прийняти остаточне рішення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Петрик В. М. Щодо визначення інформаційної безпеки та її різновидів // Форми та методи забезпечення інформаційної безпеки держави: 36. матер, міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 13 березня 2008 р.). -К.: Видавець Захаренко В. О., 2008. - С. 160-164.

2. Райзберг, Б. А. Современный экономический словарь / Б. А. Райзберг, Л. Ш. Лозовский, Е. Б. Стародубцева. – 2-е изд., испр. – М. : ИНФРАМ, 1999.

3. Болодурина, И.П. Совершенствование технологии управления востребованности литературы в интегрированной библиотечно-информационной системе вуза / И.П. Болодурина, П.А. Болдырев, С.Т. Дусакаева // Актуальные проблемы автоматизации и управления: труды научно-практической конференции. – Челябинск: издательский дом УЮрГУ, 2013. – С. 258–261.

4. Заварыкина, И.П. Мониторинг востребованности литературы в образовательном процессе вуза на основе на основе интеграции и обработки данных учебных и библиотечно-библиографических процессов / И.П. Заварыкина, П.А. Болдырев // Библиотеки вузов Урала: проблемы и опыт работы, Екатеринбург, 2012. – №11. – С. 54–59.

5. Волкова ,Т.В. Методика расчета коэффициента книгообеспеченности учебного процесса в Оренбургском государственном университете / Т.В. Волкова, П.А. Болдырев // Вестник Оренбургского государственного университета, Оренбург, 2010. – №9. – С. 81–87.

6. Павлова, Л.П. Библиотека и новые информационные технологии / Л.П. Павлова // Научные и технические библиотеки.– 1999. – №6. – С. 15–21.

7. Болодурина, И.П. Востребованность учебной литературы как оценка эффективности средств финансирования библиотеки / И.П. Болодурина, П.А. Болдырев, С.Т. Дусакаева // Формирование основных направлений развития современной статистики и эконометрики: материалы I-ой Международной научной конференции. Том I (26-28 сентября 2013года). – Оренбург: ООО ИПК «Университет», 2013. – 459с. – С. 232–240

8. Степанов В. Ю. Інформаційно-аналітичне забезпечення інформаційної політики й управлінських рішень / В. Ю. Степанов // Культура України Випуск №36(Розділ 2), 2012. – 300 с. – С. 174-181

Анотації

Сапрун Г.Г.

Інформаційно-аналітичне забезпечення: вимоги сучасності

Метою статті є аналіз основних вимог до інформаційно-аналітичного забезпечення з точки зору складових елементів.

Надан аналіз основних учасників системи інформаційно-аналітичного забезпечення стиглого розвитку підприємства

Розглянуто питання підвищення якості інформаційно-аналітичного забезпечення інформаційної політики й ефективності управлінських рішень на підприємстві.

Ключові слова: інформаційно-аналітичне забезпечення, суспільство, інформаційна політика, інформаційна система, управління.

Сапрун Г.Г.

Информационно-аналитическое обеспечение: требования современности

Целью статьи является анализ основных требований к информационно-аналитического обеспечения с точки зрения составляющих элементов.

Предложен анализ основных участников системы информационно-аналитического обеспечения стабильного развития предприятия

Рассмотрены вопросы повышения качества информационно-ана литического обеспечения информационной политики и эффективности управленческих решений на предприятии.

Ключевые слова: информационно-аналитическое обеспечение, общество, информационная политика, информационная система, управление.

Відомості про авторів

Сапрун Галина Григорівна, доцент кафедри економічного аналізу Харківського національного економічного університету ім. С Кузнеця

Контактна інформація (095)3080564, 80505003790@mail.ru

Офіційне написання англійською мовою:

Saprun G.G.

Контактна особа – Сапрун Г.Г.

Поштова адреса для відправлення примірника журналу: м.Харків, вул. Леніна б 1 кв.124,61166

Наданий матеріал раніше не публікувався та в інші видання не надсилався.