Ніна Степаненко – кандидат філологічних наук, доцент кафедри філологічних дисциплін Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка;

Світлана Олійник – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри філологічних дисциплін Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка.

ДРАМАТИЗАЦІЯ ЯК ДІЄВА ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ КОМУНІКАТИВНОЇ НАПРАВЛЕНОСТІ У НАВЧАННІ РІДНОЇ МОВИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

У статті розглянуто можливості використання драматизації на уроках української мови у початковій школі.

Ключові слова: драматизація, гра-драматизація, інсценування.

Постановка проблеми. Початкове навчання мови передбачає пропедевтичну роботу з формування у школярів знань про одиниці різних мовних рівнів (текст, речення, слово в його лексичному і граматичному значеннях, звуки мовлення).

Основна увага має приділятися практичним аспектам: роботі над значенням слова і кількісному нарощуванню словникового запасу учнів, збагаченню їхнього мовлення різними граматичними формами, розвитку вміння користуватись мовними засобами відповідно до норм літературної мови; умінню аналізувати, оцінювати власну мовленнєву творчість, удосконалювати її.

Практична спрямованість початкового навчання виявляється і в тому, що навчальні досягнення молодших школярів з мови оцінюються не стільки за знанням про мову, скільки за мовними вміннями: будувати речення, різні за структурою (прості і складні, з однорідними членами речення, звертанням та ін.), за метою висловлювання та інтонацією; умінням правильно утворювати форми слова і будувати словосполучення; дотримуватися норм лексичної сполучуваності, норм вимови, наголошування слів [ 6,15 ].

Дослідження учених-методистів (М.С.Вашуленко, Л.О.Варзацька, В.І. Бадер, А.П.Каніщенко) процесу засвоєння різного за змістом навчального матеріалу переконують, що при наявності необхідних теоретичних знань учні нерідко переживають значні труднощі у застосуванні їх на практиці. Розрив між теорією і практикою має місце і у вивченні граматики рідної мови, зокрема тоді, коли знання потрібно застосовувати для правильного вживання слів, словосполучень, речень, правильного оформлення мовлення і письмового повідомлення. Адже досконале володіння мовою — одна з ознак високої культури і освіченості людини. Школа і покликана виховувати в учнів інтерес до рідного слова, навчити їх розуміти його красу і силу, практично користуватися невичерпною скарбницею. А досягти цього можна за допомогою використанні таких методів і форм навчання, які б давали учням можливість не тільки свідомо засвоювати, а й адекватно застосовувати набуті знання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемами дослідження гри і драматизації займалися такі відомі вчені, як Н.І.Гез, Т.І.Іжогіна, А.В.Конишева, Ю.Я.Пучкова, Н.В.Іванова, О.Я.Ремез, А.В.Запорожець, М.П.Лещенко, Л.В.Зімакова та ін. Вони вважали, що гра-драматизація – це засіб розвитку розумових і творчих здібностей школярів.

Основний виклад матеріалу. Дієвою формою реалізації комунікативної направленості у навчальному процесі є драматизація, яка дозволяє учням глибше збагнути зовнішньо-мовні фактори, тонше відчути мовне багатство, дає можливість розглянути мовний матеріал, враховуючи його реальне функціонування у мовленні, дозволяє інтерпретувати мовні факти в галузі граматики, стилістики, екстралінгвістики, умов контексту. Характеристика мовних одиниць здійснюється, виходячи з їх формальної організації та функцій у різних умовах спілкування, що дозволяє формувати уміння і навички доцільного використання мовних засобів у конкретній сфері і ситуації спілкування; вивчати граматичні явища в руслі мовленнєвої діяльності; тісніше з‘єднувати граматичні категорії з ситуацією спілкування і краще враховувати екстралінгвістичний аспект у навчанні мови; повніше осмислювати структуру речення, складові його компоненти і граматичні форми; об‘єднувати різнорівневі одиниці мови, ілюструючи, як функціонують ті чи інші граматичні категорії у мовленні.

У ході навчальної драматизації інтегруються усі процеси самовираження особистості, стимулюється творча уява школярів. На думку М.П.Лещенко [ 3 ], заняття драмою вчать дітей виражати свої думки, почуття, емоції за допомогою словесних та пантомімічних засобів експресії, сприяють кращому розумінню інших людей, допомагають глибоко проникнути у внутрішній світ зображувальних персонажів. Драматизація різних ситуацій формує в учнів уміння інтонаційно правильно застосовувати один і той же фразеологічний зворот у залежності від умов спілкування. Використовуючи драматизацію, педагог органічно вводить школярів у світ різноманітних людських стосунків, вчить спілкуватись з іншими людьми адекватно їх віку, професійним заняттям, соціальному статусу, конкретній обстановці – іншими словами, саме через драматизацію учні можуть органічно засвоїти різні типи взаємовідносин у процесі мовлення. Підкреслимо, що погляди про важливу роль театрального мистецтва розвитку мовленнєвої творчості дітей молодшого шкільного віку висловив відомий психолог Л.С. Виготський : „ця словесна творчість дітей, потрібна і зрозуміла самим дітям, тому, що вона набуває смислу як частина цілого, це є підготовкою або природною частиною цілої і цікавої гри” [1,62]. Проте у вітчизняній педагогічній практиці метод драматизації не знайшов належного застосування. У той час заслуговує на увагу цікавий зарубіжний досвід з використання драматизації як форми та методу навчання мовознавчим дисциплінам. Зарубіжні педагоги Дж. Дулітл, Г. Осоні, З. Варніч та інші розглядають театральне мистецтво як важливу форму організації навчального процесу.

У контексті даного дослідження заслуговують на увагу концепції зарубіжних педагогів про співвідношення мовленнєвої діяльності та театрального мистецтва на основі їх комунікативної направленості.

З точки зору зарубіжних дослідників навчання мови буде більш успішним, якщо проводиться в синтезі з театральним мистецтвом, яке забезпечує лексичне збагачення учнів, чуттєве сприймання мовного матеріалу, органічне поєднання усного та писемного мовлення, виступає своєрідним індикатором засвоєння школярами навчального матеріалу, створює умови для експресивного словесного вираження унікальної особистості кожної дитини. Цікаво, що формування навичок писемної грамотності, яке відбувається в ході написання, читання рольових текстів, розглядається в прямій залежності від рівня сформованості вмінь правильно говорити та інтонаційно адекватно виражати написане.

У ході навчання доцільно використовувати три види драматизації: тренувально-репродуктивні, драматизації з попереднім створенням ходу інсценізації та імпровізаційні.

Тренувально-репродуктивні драматизації здійснюються за моделлю розробленою вчителем, яка включає чіткий перелік і опис фраз, жестів, дій необхідних для інсценування. Завдання дитини полягає в якомога точнішому відтворенні заданої мовно-пантомімічної діяльності.

Драматизації з попереднім обговоренням ходу інсценізації передбачають вільну словесно-пантомімічну інтерпретацію сюжетної лінії.

Імпровізаційна драматизація націлена на творче самовираження дитини, яка самостійно підбирає словесні та пантомімічні засоби експресії згідно заданого сюжету.

Зазначимо, що якщо перші два види драматизацій носять в основному навчальний характер, то імпровізаційна драматизація може використовуватися як засіб контролю вчителя та формування в учнів умінь спонтанно підбирати мовний матеріал адекватно ситуації спілкування.

Специфікою драматичних уроків є те, що в ході оволодіння елементами театрального мистецтва, школярі одночасно засвоюють зміст інших навчальних предметів, зокрема мовознавчого циклу.

Не дивлячись на певні відмінності, існують універсальні вимоги до організації уроків-драматизацій. Як правила, виділяють чотири етапи драматичного уроку. На першому-підготовчому етапі створюється необхідна для заняття атмосфера шляхом проведення релаксаційних і тренувальних вправ, після яких учні повинні відчути себе готовими експресивно рухатись і говорити. На другому етапі проводиться мотивація діяльності учнів з допомогою використання різних, форм стимулювання, визначаються цілі, завдання уроку, здійснюється планування діяльності школярів. На третьому етапі діти залучаються до різноманітних видів театральної діяльності: ритмічні драматизації, пантоміми, словесні інтерпретації, імпровізації, інсценізації літературних творів. Завдання вчителя полягає в наданні школярам необхідної допомоги у вигляді порад, інструктажів. Постановка вчителем нових навчальних завдань і питань відіграє роль додаткових стимулів, які забезпечують подальшу діяльність дітей, змушує всіх учнів включатись в роботу. На четвертому (підсумковому етапі уроку) проводиться оцінювання результатів навчальної діяльності школярів. Учитель організовує дискусію про те, наскільки вдалою була драматизація, що можна зробити з метою покращення отриманих результатів.

У разі використання драматизації з метою розв'язування часткових завдань уроку, театральна діяльність трактується як метод навчання, реалізація якого повністю або частково відображає вимоги, поставлені до проведення драматичних занять.

Отже, важливим принципом навчання мови в аспекті функціонально-комунікативного підходу поряд з моделюванням мовленнєвих ситуацій є використання навчальних драматизацій.

Реалізація цих принципів потребує мовленнєвого матеріалу, побудови системи вправ і розробки спеціальної методики проведення уроків, що в цілому забезпечує практичне здійснення технології моделювання комунікативної направленості мовлення у навчальному процесі.

Наведемо приклад використання драматизації на уроці української мови у процесі вивчення теми "Іменник".

Тема: Розрізнення відмінків іменників за роллю у реченні (називний і знахідний)

Мета: Навчити учнів розрізняти відмінки іменників, що є назвами неістот, за роллю в реченні (називний і знахідний), учити правильно вживати у мовленні.

Матеріали до уроку: Тексти художнього стилю, малюнки із зображенням предметів.

Хід уроку

Учитель звертає увагу учнів на малюнки, розташовані на дошці, і просить назвати предмети зображені на них.

Мал.1 Мал.2 Мал.3

Кімната Вулиця Парк

стіл магазин клен

стілець пошта береза

телевізор аптека ясен

диван метро дуб

шафа кафе ялина

Педагог записує слова, що є назвами предметів, на дошці.

Ставить запитання учням:

Що означають записані слова ? (назви предметів).

До якої частини мови належать ? (до іменника).

Ці іменники означають назви неістот чи істот ? (неістот).

Учитель записує слова в три стовпчики:

Чоловічій рід Жіночій рід Середній рід

Учні визначають, в якому відмінку стоять слова (в називному).

Класовод пропонує учням драматизувати мовленнєві ситуації :

(використовуються іменники, що є назвами предметів зображених на малюнках).

Ситуація 1 : “У кімнаті”.

Вчитель :

- Діти, уявіть собі, що до вас завітали гості. Ви запросили їх пройти до своєї кімнати, і описуєте кімнату.

(спочатку діти описують свою кімнату, використовуючи іменники, що означають предмети зображені на малюнку).

Наприклад. Проходьте, будь ласка. Ось моя кімната. У кутку кімнати, біля вікна розташований письмовий стіл, біля нього стілець. Праворуч від столу стоїть диван-ліжко, праворуч – піаніно. Ліворуч від вікна ви можете бачити шафу. На вікні вазон з квіткою. Мені дуже подобається ця кімната. Вона світла і досить зручна.

Опис кімнати проходить в такому порядку : спочатку описує кімнату перший учень, потім другий продовжує…

Учитель пропонує наступному учневі, включити в опис ті предмети, які не зображено на малюнку, але вони є в його особистій кімнаті. (Дитина описує свою кімнату з пам’яті, використовуючи іменники, що означають предмети).

Ситуація 2. “Вулиця”.

Уявіть, діти, що до вас приїхали гості з іншої країни. Вони погано знають місто і ви запропонували екскурсію по одній із вулиць міста. Йдучи по вулиці, ви розповідаєте. “Ми знаходимося на вулиці Жовтневій. На вулиці розміщені: магазин, пошта… Праворуч можна бачити палац дозвілля “Листопад”, праворуч розташована книгарня. Далі – аптека…

Ситуація 3.

Уявіть собі, що ви вирішили повести своїх маленьких друзів в парк, і познайомити їх з різними деревами.

Я люблю наш парк. У ньому ростуть: ялина, сосна, дуб… у центрі парку квітник…

Учитель пропонує учням скласти 3 речення, щоб у першому – вживався іменник жіночого роду називного відмінку, у другому – чоловічого, у третьому – середнього.

Підкреслити іменники, вжиті у називному відмінку.

Учитель ставить перед учнями запитання :

- що означає кожний іменник вжитий у називному відмінку? (об'єкт, що виконує дію).

- яким членом речення виступає ? (підметом).

Потім педагог звертає увагу учнів на закінчення іменників (чол. жін. сер. роду), що вжиті у називному відмінку.

У центрі парку височить пам’ятник.

Аптека розташована по Жовтневій вулиці.

Скоро в нашому місті побудують метро.

Учитель пропонує учням прочитати речення, записані на дошці.

Книжка лежала на столі.

На столі лежала книжка.

Лежала книжка на столі.

Учні читають речення, визначають, що означає іменник книжка, в якому відмінку стоїть, яким членом речення виступає.

Педагог пропонує учням придумати таку мовну життєву ситуацію, в якій доцільно було б вжити одне з речень.

Учитель читає перше речення, і запитує учнів :

- Як ви думаєте, в якій життєвій ситуації доцільно вжити це речення.

Багато предметів лежало на столі, серед яких і книжка. Потім всі предмети прибрали. Хлопчик, перелічуючи всі предмети, що лежали на столі, вказує, що серед них була і книжка.

Аналогічно педагог проводить роботу з другим і третім реченням. Потім робить висновок. Отже, підмет може займати будь-яке місце в реченні, але найчастіше вживається першим словом.

Порядок слів в реченні повинен бути таким, щоб слово, на яке звертається особлива увага, стояло першим.

Мовленнєва ситуація.

Хлопчик прийшов у свою кімнату, і побачив, що немає на столі книжки. Він запитує бабусю, чи не бачила вона книжки на столі? Бабуся відповідає: “Лежала книжка на столі”.

Учні драматизують ці ситуації.

Учитель звертає увагу учнів на малюнки, розташовані на дошці, і просить сказати, що в магазинах можна купити.

Мал. 1 Мал.2 Мал.3

ручка газета молоко

лінійка журнал кефір

гумка конверт масло

пенал листівка сир

блокнот словник ковбаса

Вчитель пропонує скласти діалог, за даною мовленнєвою ситуацією, здійснити драматизацію.

Мовленнєві ситуації :

1. Між покупцем і продавцем.

Ви прийшли в магазин “канцтовари”, щоб купити певну річ.

Складіть діалог, що міг би відбутися між продавцем і покупцем, використовуючи іменники, що означають іменники предмети, зображені на малюнку, і вживаються у знахідному відмінку.

Драматизуйте.

- Добрий день.

- Добрий день.

- Я б хотіла придбати у вашому магазині блокнот.

- Який саме?

- Будьте ласкаві, покажіть отой блокнот, з алфавітом.

- Будь ласка.

- Дякую.

- Скільки він коштує?

- 14 гривень 95 копійок. (покупець пропонує продавцю гроші)

- Дякую за покупку.

- До побачення.

- До побачення.

2. Між читачем і бібліотекарем.

- Добрий день.

- Добрий день.

- Я б хотів подивитися останній номер журналу “Барвінок”.

- Будь ласка. (бібліотекар пропонує журнал).

- Дякую.

3. Між школярем і касиром в кінотеатрі.

- Добрий день.

- Добрий день.

- Я б хотів, якщо це можливо, придбати квиток на третій сеанс.

- Будь ласка.

Даруйте.

- А о котрій годині початок сеансу.

- О 14 годині 30 хвилин.

- Дуже добре, це мене влаштовує.

- Скільки мені потрібно заплатити?

- 15 гривень.

- Гаразд, будь ласка (школяр подає гроші).

- Прошу (касир видає квиток).

- Дякую.

Учитель.

Назвіть, які іменники, що стоять у знахідному відмінку, вживалися в діалогах. (діти називають).

Потім педагог пропонує скласти 3 речення (перше – з іменниками жін. роду знахідного відмінка, 2 – чол. роду, 3 – серед. роду).

В магазині я придбала блокнот.

Хотілося б мати таку лінійку, як у Лариси.

Я дуже люблю читати дитячий журнал “Барвінок”.

Діти читають складені речення, вказують, що означають іменники, вжиті в знахідному відмінку (об’єкт, на який направлена дія, яким членом речення вони бувають, визначають закінчення іменників, порівнюють їх із закінченнями іменників, що вживаються в називному відмінку).

Педагог робить висновок. Іменники жіночого роду на –А /-Я/, що означають назви неістот в називному і знахідному відмінках, мають різні закінчення.

Н. книжка.

Р. книжку.

Називний і знахідний відмінки іменників чоловічого і середнього роду, що означають назви неістот, розрізняються за їх роллю в реченні. Іменники у називному відмінку – це підмет у реченні, а в знахідному відмінку – другорядний член речення.

Учитель пропонує прочитати тексти колискових пісень, записані на дошці, визначити відмінок іменників, довести правильність своєї думки. Визначити, в якому стилі написані тексти.

Потім класовод пропонує задати питання до незакінчених речень (зразок записаний на дошці).

Вчора я читав… Що ти читав? …

Я хочу купити … Що ти хочеш купити? …

Та скласти діалог, вживаючи словосполучення: читав книгу, газету, журнал, вчив урок, готував математику, дивився фільм, спектакль, концерт.

Домашнє завдання: Придумати речення, або колискову пісню, в якій один і той же іменник вживався у називному та знахідному відмінках (м’яч, сон, вітер, місяць).

Висновки. Отже, для організації способів мовленнєвої діяльності доцільно використовувати різноманітні форми, методи, прийоми навчання: ігри, драматизації, образотворчу й музичну діяльність. Перед учнями ставляться творчі завдання: складання текстів-розповідей, текстів-описів. текстів-міркувань у науковому та художньому стилях з використанням різних опор (початку або варіанту початку, кінця, запитання до головної частини тексту, слів та словосполучень); власних творчих висловлювань (самостійний добір заголовків, складання казок).

З метою активізації навчальної діяльності учнів необхідно реалізувати проблемний підхід у створенні мовленнєвих ситуацій і постановці завдань творчого характеру, які спонукають учнів порівнювати мовні факти, встановлювати закономірності в побудові цілісного висловлювання і на цій основі тренують школярів у конструюванні словосполучень, речень, текстів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Выготский Л.С. Избранные психологические исследования.-М.: Просвещение,1976.-С.62.

2. Истомина Л.М. Использование форм театрализации в обучении младших школьников /Л.М.Истомина //Начальная школа.-2011.-№7.-С.116-119.

3. Лещенко М.П. Технології підготовки вчителів до естетичного виховання за рубежем ( на матеріалах Великобританії, Канади, США): дис…д-ра пед. наук: спец.13.00.04 / Лещенко Марія Петрівна; ІПППО АПН України. - К., 1996. - 382с.

4. Михайленко Г.І. Драматизація на уроках англійської мови /Г.І.Михайленко //Англійська мова в початковій школі.-2010.-№6.-С.11-12.

5. Методика навчання української мови в початковій школі: навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів /За наук. ред. М. С. Вашуленка. - К.: Літера ЛТД, 2010. – С.190-194.

6. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою. 1-4 класи. - К.: Видавничий дім "Освіта", 2012. - С.15.

7. Олійник С.П. Аналіз дидактичних можливостей вивчення граматичних категорій і форм на функціонально-комунікативній основі. — В книзі: Професійно-педагогічна підготовка вчителя початкових класів. Збірник доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції м.Полтава, 1-3 березня 2000 року. — Полтава: ПДПУ, 2000. — С.170-173.

SUMMARY

The article considers the possibilities and usage of dramatization while teaching in primary school.

Key words: dramatization, dramatization-game, staging.