Кандидат педагогічних наук, Коханко О. Г., студент, Бойко Р.Р.

Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, Україна

АКТИВІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

Постановка проблеми. У час реформування початкової школи актуального значення набула проблема розвитку пізнавальної діяльності учнів. саме у початковій школі закладаються основи світосприймання дитини, формується позитивне ставлення до навчання, активізується пізнавальний інтерес, поглиблюється внутрішня потреба до здобуття й усвідомлення знань.

Тому потрібно під час навчання надавати перевагу тим методам, що передбачають залучення учнів до активного здобування знань. Дослід чи проблемне навчання не можна протиставляти інформаційним методам або репродуктивному засвоєнню знань. Тільки вміле їх поєднання дає можливість підвищити ефективність навчання.

Актуальність теми обумовлена необхідністю використання у навчально-виховному процесі формування активного діяльнісного підходу до розвитку пізнання учнів. Навчання – основна форма розвитку пізнавальної діяльності молодших школярів. З одного боку, під час учіння школярі здобувають нові знання, які розширюють їхній кругозір, і з іншого боку - у процесі активної пізнавальної діяльності розвиваються когнітивні можливості учня, завдяки яким він може самостійно і творчо не лише використовувати запас знань, а й шукати нове, задовольняючи свої потреби в пізнанні. Аналіз стану навчально-виховного процесу в школі говорить про те, що вчителі на уроках недостатньо використовують засоби розвитку пізнавальної діяльності, що приводить до зниження ефективності сприйняття вивченого програмового матеріалу, а це, в свою чергу, призводить до зниження якості освіти в цілому.

Мета статті полягає у вплив інтерактивних технологій на пізнавальну діяльність молодших школярів.

Виклад основного матеріалу. Психологічний аспект досліджуваної проблеми глибоко розроблений у працях Л.С. Виготського, В.В. Давидова, О.М. Леонтьєва, Н.В. Менчинської, О.Г. Мороза, Л.Г. Подоляк, С.Л. Рубінштейна, В.І. Юрченка та інших.

Дидактичні та методичні основи активізації пізнавальної діяльності учнів загальноосвітніх навчальних закладів наведені у працях Л.П. Арістової, Ю.К. Бабанського, В.П. Безпалька, М.А. Данилова, Л.В. Занкова, І.Лернера, В.І. Лозової, М.І. Махмутова, О.М. Матюшкіна, Д.Ф. Ніколенко, В. Оконя, І.Огороднікова, П.І. Підкасистого, О.М. Пєхоти, О.Я. Савченко, М.Н. Скаткіна, Н.Ф. Тализіної, Т.Шамової, Г.І. Щукіної, І.Ф. Харламова, І.С. Якіманської. Результати та висновки цих досліджень використовуються і в умовах вищої школи.

Різноманітні засоби активізації пізнавальної діяльності учнів були обґрунтовані у працях багатьох українських педагогів, таких як О.І. Білецький, О.Ф. Музиченко, Б.Г. Грінченко, С.Ф. Русова, О.П. Потебня, В.І. Помогайба. Суттєві положення і висновки з проблеми активізації діяльності учнів містяться і в працях С.Т. Шацького, А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського.

У психолого-педагогічній літературі поняття "активізація пізнавальної діяльності" трактується по-різному. У довідковій літературі найчастіше використовується поняття "активне навчання" або "активізація процесу навчання" і визначається як удосконалення методів і організаційних форм навчально-пізнавальної роботи учнів, яке забезпечує активну й самостійну теоретичну і практичну діяльність учнів на всіх етапах навчального процесу.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми пізнавальної діяльності показав існування різноманітних підходів щодо визначення природи даного явища. У психології досі ще немає єдиного підходу до визначення поняття "пізнавальна діяльність". У працях багатьох вчених воно розглядається у тісному взаємозв’язку з поняттям "самостійність". Деякі науковці вважають, пізнавальну діяльність формою виявлення самостійності (М.І. Махмутов, Р.Г. Лемберг, Н.О. Половнікова).

Самостійність пов’язана з ініціативою, з пошуком різних шляхів вирішення навчально-пізнавальних задач без участі дорослих та допомоги з боку. Від розвитку самостійності з раннього дитинства залежить діяльність дитини, його орієнтування в навколишньому середовищі.

„ Я сам" - прекрасний стимул молодшого школяра, який потрібно підтримувати і розвивати. Тим більше потрібно формувати навчально-пізнавальну самостійність в школі при розв’язанні різних навчальних задач з різноманітним предметним змістом в процесі навчання. Розуміння школярами своїх можливостей приходить при активному підключенні його до самостійної діяльності. Це дозволяє йому ставити перед собою нові вимоги, здійснювати саморегуляцію.

Вияви пізнавальної діяльності та самостійності різноманітні, їх важко обмежити. Вони виражаються:

в цілеспрямованості пізнавальних дій;

в характері знань, умінь, способів діяльності, в мобільності їх використання, в змісті запитань, звернених до вчителя;

в бажанні розширити поглибити пізнавальну діяльність через широке коло читання, телебачення, радіо.

З цим пов’язано бажання школярів внести в навчальну діяльність знання, вміння, набуті ними за межами навчального процесу.[1]

Зв’язки між різними видами діяльності активізують пізнавальну діяльність, створюють реальні умови для виконання та реалізації можливостей учнів, сприяють більш конкретному прогнозуванню їх особистості. В умовах їх взаємозв’язку пізнання школярів з працею, грою, спілкуванням, художньою, суспільною, діяльністю відбувається інтенсивна активізація пізнавальних процесів, взаємне збагачення учнів досвідом.

Інтерактивні технології – це порівняно новий, творчий, цікавий підхід до організації навчальної діяльності учнів.

Слово “інтерактив” походить від англійського слова “interact”. “Inter” – це взаємний, “act” – діяти. Інтерактивний – здатний взаємодіяти або перебувати в режимі бесіди, діалогу з будь-чим (наприклад, комп’ютером) або з будь-ким (людиною). Сутність інтерактивного навчання полягає в активному залученні всіх учнів до процесу пізнання.[5]

При активному навчанні передбачається застосування методів, що стимулюють пізнавальну діяльність і самостійність учнів. Учень виступає “суб’єктом” навчання, виконує творчі завдання, вступає у діалог з вчителем. Основними методами цього навчання є: самостійна робота, проблемні й творчі завдання, питання учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення.[2]

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером учнівського колективу.

Українські методисти й дидакти О.І. Пометун та Л.В. Пироженко зазначаюь, що “суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання”.

Отже, інтерактивні технології – це організація засвоєння знань і формування певних вмінь та навиків через сукупність особливим способом організованих навчально-пізнавальних дій, що полягають у активній взаємодії учнів між собою та побудові міжособистісного спілкування з метою досягнення запланованого результату.[4]

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків. Як правило, структктура таких занять складається з п’яти елементів:

1. Мотивація.

2. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.

3. Надання необхідної інформації.

4. Інтерактивна вправа – центральна частина заняття.

5. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Під час проведення уроків застосовують парну і групову роботу (в малих та великих групах). Це спонукає учнів висловлювати свої думки, формує вміння переконувати, вести дискусію. З метою підвищення ефективності уроку як основної форми навчання проводять уроки-лекції, уроки-семінари, комбіновані уроки, уроки-заліки, уроки-консультації, використовуючи різні сучасні технології: “акваріум”, “мозковий штурм”, “коло ідей”, “метод прес”, “навчаючи, вчуся”, “мікрофон” тощо.

Робота в малих групах дає змогу набути навичок спілкування та співпраці. Інтерактивна взаємодія не заперечує домінування одного учасника навчального процесу над іншими, однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення. Інтерактивне навчання дає змогу різко збільшити відсоток засвоєння матеріалу, оскільки впливає не тільки на свідомість учня, а й на його почуття, волю.

Це дає нам багату поживу для роздумів про роль методів викладання, звертає увагу на важливість інтерактивних методів як методів, що мають високий потенціал, що дозволяють вести обговорення в групах, практикувати і відпрацьовувати уміння і навички на уроці і в реальному житті. І це не випадково, оскільки інтерактивні методи задіють не тільки свідомість учня, але і його почуття, а також волю (дію, практику), тобто включають у процес навчання «цілісної людини».[3]

Інтерактивних технологій є багато. Найпоширенішими є:

1. Технологія "Незакінчене речення”

(Я дякую своїй Батьківщині (родині, школі) за ..., бажаю їй ... .

2. Технологія "Мікрофон”

Завдання: поставити питання за своєю темою для іншої групи, але таке яке, сьогодні ще не звучало.

Діти беруть мікрофон і запитують

Частіше використовуючи ті питання які чули на попередніх уроках.

Учитель ставить питання – учні відповідають.

3. Технологія "Дерево рішень”

Проблема "Ознаки живого організму”, рішення - дихання, живлення, розмноження, народження, ріст, смерть тощо.

Проблема "Умови існування живого організму”, рішення – світло, тепло, повітря, вода, їжа, земля тощо.

4. Гра "Реклама на телеканалі”

Робота в групах. Кожна група вибирає картку, де вказана тема реклами.

Ми – пішоходи. Моя Батьківщина. Моя родина. Моя школа.

5. Гра "Ключовий момент”.

Тест –перевірка знань (тестування)

6. Технологія "Робота в групах”

Гра "Дослідники”:

дослідіть текст, порахуйте, скільки разів у ньому зустрічається слово "калина” і тому подібне.

7. Технологія "Мозкового штурму” – довести, пояснити

Мозковий штурм є прекрасний метод для використання досвіду учнів з метою розв’язання проблем та розробки ідей. Мозковий штурм спрацьовує найкраще в групах по 5 –7 осіб.

8. "Банани”

Вправа допомагає зламати стереотипи робити роботи лівої мозкової півкулі, логічного, раціонального мислення. Використовується як розминка. [4]

Висновки. Таким чином, беручи за основу вище сказане, можна говорити, що інтерактивні технології навчання стимулюють пізнавальну діяльність і самостійність учнів. Ця модель бачить спілкування в системі вчень-вчитель, наявність творчих (часто домашніх) завдань як обов'язкових. Інтерактивна модель своєю метою ставить організацію комфортних умов навчання, при яких всі учні активно взаємодіють між собою. Інтерактивна творчість вчителя й учня безмежна. Важливо тільки вміло направити її для досягнення поставлених навчальних цілей.

Література

1. Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте // Выготский Л. С. Психология развития ребенка. М.: Смысл, Эксмо, 2003. С. 235-326;

2. Голуб Н.М. Застосування пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесі навчання 6-річних дітей: Науково-методичні матеріали для студентів педагогічних навчальних закладів.– Харків: ХНПУ ім. Г.С.Сковороди, 2005.– Частина 2. – 23 с.;

3. Давыдов В.В. Психологические проблемы процесса обучения младших школьников. Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. М.: Просвещение, 1991;

4. Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи / Упоряд.: О. В.Стебна, А. О. Соценко. — X.: Основа, 2005.

5. Кобаль В.І. Дидактичні умови розвитку пізнавальних інтересів учнів // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Київський національний лінгвістичний університет, збірник наукових праць. Випуск 24. — К., 2003. - С.20-24;

Анотація

У статті пропонується теоретичне обґрунтування важливості активізації пізнавальної діяльності молодших школярів засобами інтерактивних технологій навчання в початкові школі, а також подані інтерактивні вправи та технології, їх застосування на уроці.

Ключові слова: інтерактивна технологія, інтерактивне навчання, активізація навчальної діяльності, пізнавальний інтерес, початкова школа.

Аннотация

В статье предлагается теоретическое обоснование важности активизации познавательной деятельности младших школьников средствами интерактивных технологий обучения в начальные школе, а также представлены интерактивные упражнения и технологии, их применение на уроке.

Ключевые слова: интерактивная технология, интерактивное обучение, активизация учебной деятельности, познавательный интерес, начальная школа.

Annotation

The theoretical justification of the importance of using the theoretical substantiation importance of cognitive activity of younger students means of interactive technology education in primary school and also provides interactive exercises and technologies, their use in the classroom.

Keywords: interactive technology, interactive learning, activation of educational activity, cognitive interest, elementary school.