Дубінська О.Б.

Національний технічний університет України «КПІ», Україна

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПЕРИФРАЗИ ЯК ФІГУРИ ЗАМІЩЕННЯ

Перифраза як комунікативний прийом зустрічається в різних сферах взаємодії людей. Щоб точніше та повніше донести свою думку ми часто надаємо пояснення того або іншого явища у формі перифрастичного звороту. Під час перекладу нових термінів і виразів поряд з транскрибованою назвою ми подаємо детальний або загальний опис основних ознак та властивостей назви предмета. У своєму дослідженні ми розглядаємо перифразу не просто як спосіб сказати по-іншому, а як стилістичну фігуру, що характеризується рядом як мовних, так і мовленнєвих властивостей.

Щоб зрозуміти функціональний потенціал перифрази необхідно звернутись до базових визначень перифрази та представити погляди на дослідження цього явища в лінгвістичних студіях. Перифраза визначається як стилістична фігура, що відноситься до фігур заміщення. Одна із ознак фігур заміщення полягає у заміні існуючої назви предмета найбільш вдалою залежно від властивостей позначуваного об’єкта, ситуативних і контекстуальних характеристик, а також індивідуального бачення мовця.

Фігури заміщення у свою чергу поділяються на фігури кількості, які базуються на зіставленні двох різних предметів або явищ чи їхніх властивостей зі спільними кількісними ознаками, при цьому кількісна ознака одного об’єкта переноситься на інший. Ще одна група фігур заміщення – фігури якості, що базуються на зіставленні різнорідних об’єктів на основі їхніх якісних ознак або властивостей [3, с.166].

Перифраза замінює назву об’єкта, описуючи найбільш суттєві його ознаки, та відноситься до фігур якості і характеризується як вид метонімічної конструкції. Перифраза також характеризується як троп, основна функція якого ґрунтується на заміні назви предмета описовим зворотом, звертаючи увагу на найбільш характерні ознаки позначуваного поняття [1, с.123].

Перифразою або перифразом також називається стилістичний прийом, що має форму вільного словосполучення або навіть речення та замінює вихідну назву конкретного предмета чи явища. Перифраз загалом виділяє одну з ознак явищ, яка у певному випадку (відповідно до ситуації та контексту) вважається характерною, суттєвою. На важливість вказаної ознаки впливає суб’єктивне ставлення автора до предмета, що описується [2, с. 158].

Функціональний потенціал перифрази реалізується через так зване явище вторинної номінації, яка базується на використанні існуючих в мові номінативних засобів у новій для них функції. Явище вторинної номінації може характеризуватися як мовними, так і мовленнєвими характеристиками. Щодо мовних властивостей, то результати вторинної номінації закріплюються в мові у вигляді значень словесних знаків. Мовленнєвий аспект вторинної номінації полягає у ситуативному використанні лексичних значень у незвичайній для них функції називання [4, с.129].

Варто охарактеризувати ті функції, які перифраза відіграє і в мові, і в мовленні. До основних функцій перифрази як стилістичної фігури можна віднести номінативну, комунікативну, прагматичну та стилістичну функції.

Основною функцією перифрази можна назвати номінативну, або точніше – функцію «називати по-новому». Базис перифрази – дати назву існуючому денотату, не змінюючи його сутність, а головне – підкреслюючи найбільш суттєві ознаки та властивості. Часто нова назва предмета або явища відображає одну або декілька ознак об’єкта залежно від того, яка саме характеристика є найбільш суттєвою для мовця у визначеній ситуації або комунікативних умовах. Функція «називати по-новому» реалізується не лише перифразою, але й іншими стилістичними фігурами, наприклад: метафора, евфемізм тощо [2, с. 158].

Ще одна функція перифрази – комунікативна – реалізується в мовленні, коли разом з вже існуючими назвами використовується і новостворена перифрастична назва. Тут варто відзначити існування так званих перифраз-синонімів або мовних перифраз, використання яких закріпленим в мові й обмежується сферою застосування та певною епохою [2, с.160].

Перифраза є стилістичною фігурою, що виконує певну стилістичну функцію, яка полягає в створенні додаткових образів. Застосування перифраз робить мовлення більш експресивним і піднесеним. Мовленнєва експресія є основою для вираження прагматичної функції перифрази. Прагматичний аспект використання перифраз характеризується існуванням традиційних та авторських перифраз. Авторські перифрази є результатом мовленнєвої та розумової діяльності мовця, що сприяє подальшому створенню нових образів. Авторські перифрази характеризуються оцінністю позначуваного об’єкта, враховуючи також емоційний стан мовця.

Питання дослідження перифрази відповідно до різних екстралінгвістичних та внутрішньомовних аспектів, залежно від сфери використання, різних стилів, і досі залишається актуальним. Перифраза є багатогранним явищем і може розглядатись як фігура, зворот, спосіб сказати по-іншому, кожен з яких має певну палітру ознак і підходів, що потрібно аналізувати.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Арнольд И.В. Стилистика. Современный английский язик. Учебник для вузов (7-е издание)/ И.В.Арнольд. – М.: Флинта-Наука, 2007. – 384 с.

2. Гальперин И.Р. Стилистика английского языка./ И.Р.Гальперин. – М.: Высшая школа, 1981. – 295 с.

3. Мороховский А. Н. Стилистика английского язика/ А.Н.Мороховський, О.П.Воробьева, Н.И.Лихошерст, З.В.Тимошенко. - К., 1991.- 248 с.

4. Серебренников Б.А. Языковая номинация: общие вопросы./ Б.А. Серебренников. – М., 1977. – 360 с.