Психологія/12. Соціальна психологія

К.п.н. Шукалова О.С.; Аргунова Н. А.

Комунальний заклад “Харківська гуманітарно — педагогічна академія” Харківської обласної ради, Україна

ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНІ ШЕДЕВРИ В СОЦІАЛЬНІЙ ПСИХОЛОГІЇ

У всі часи, як в глибоку давнину, так і в наш час, проблема особистості хвилювала людей, як одна з найважливіших. Людина, яка є частиною природи, вершиною розвитку органічного світу, виступає суб’єктом діяльності і спілкування, вона будує і перетворює соціальний і предметний світ, творить нові духовні і матеріальні цінності.

В умовах небаченого динамізму соціальних процесів, науково-технічної революції, зростання ролі суб’єктивного фактору в процесі суспільного розвитку, особистість стала посідати центральне місце. Соціальна психологія, як галузь психологічної науки займається вивченням закономірностей діяльності особистості в умовах взаємодії в соціальних групах. Безумовно, проблеми, які розглядаються в соціальній психології, надзвичайно хвилюють людей і оцінюються ними як практично значущі. Але які методи є кращими для вивчення діяльності особистості в соціумі? На даному етапі розвитку суспільства чинне місце у методах дослідженнях займає експеримент, результат якого має суб’єктивно-об’єктивний характер в є провідним у дослідженнях психіки, тому ця тема є актуальною для розглядання.

Показати кращі соціальні експерименти і їх вплив на розвиток особистості – ось мета цієї роботи.

Завданням роботи – є аналіз праць провідних науковців, які користувалися експериментальним методом дослідження.

Особливістю психологічного експерименту є його результат, який має суб’єктивно-об’єктивний характер, ось чим можні пояснити цю особливість – залишаючись об'єктивним у своїх основних характеристиках (характер подачі впливу, засоби реєстрації зовнішніх проявів психіки тощо), психологічний експеримент обов'язково містить суб'єктивний компонент — суб'єктивні переживання, стани, характеристики об'єкта дослідження, які необхідно пояснити і адекватно інтерпретувати, співвіднести з чинниками, що їх зумовили [3, с. 46].

Звичайно, експериментальні методи мають багато труднощів у впровадженні, але їх результати мають неабиякий ефект у суспільстві.

Найбільш яскраві експерименти можна виділити у таких науковців – Нормана Триплетта (ефект соціальної фасилітації); Дж.Хоманса, Е.Мейо, Ф.Ротлісбергер, У.Діксона – Хоторнські дослідження; Б. Зейгарник (ефект незавершеної дії).

Норман Триплетт психолог університету в США, цікавився велосипедними перегонами і він помітив цікаву особливість, що учасники показують кращі результати не коли проходять дистанцію за секундоміром, а коли змагаються з живими людьми. Тоді він вирішив провести експеримент на дітях зі скручуванню спінінга на швидкість. Діти, які змагалися один з одним показали кращі результати, ніж ті, які робили завдання за секундоміром. Цей феномен він назвав – соціальною фасилітацією [1, с. 244]. Значення цього експерименту величезне – це перше дослідження в соціальній психології, що встановило певною мірою те, що людям уже і так було відомо, однак те, що таку загальновідому істину було "доведено", мало важливе значення. І в сучасному суспільстві використовуючи цей метод можна було б досягти більшої продуктивності праці, здорового ентузіазму.

Група дослідників, до якої входили Дж. Хоманс, Е. Мейо, Ф. Ротлісбергер, У. Діксон та інші, вивчала вплив об'єктивних чинників (освітлення, оплата, перерви) на продуктивність праці в передмісті Чикаго Хоторні. В результаті експерименту дійшли висновку, що конкретні особливості графіку роботи та зміни, які вносились упродовж 13 періодів, не мали значення, а продуктивність праці зросла завдяки покращенню стосунків між працівниками в самій групі та їх безпосереднім керівником. Мейо та його колеги вважали, що особливий статус працівниць, їх окремість від інших робітників зміцнили корпоративний дух у групі, сприяли її згуртованості. Члени групи несподівано відчули, що керівник проявляє до них увагу, поводиться привітніше, хоче дізнатись їхню думку, цікавиться їхніми пропозиціями. До того ж нова система оплати, що прив'язувала заробіток до продуктивності групи, а не всієї фабрики, зумовили процес утворення нових групових норм, які полягали у підвищенні продуктивності праці, взаємодопомозі, більш позитивному ставленні до керівництва [1, с.256].

Блюма Зейгарник – радянський психолог, яка провела свій експеримент на основі гіпотези К.Левіна. Вона обстежуваним пропонувала серію завдань, частину яких вони мали повністю завершити, тоді як робота над рештою переривалася. Потім обстежуваним пропонували пригадати все, що вони робили під час дослідів [2, с. 312]. В результаті незавершені дії краще запам'ятовуються, тому що у разі перерваної дії мотив, не одержавши розрядки, зберігає актуальність.

Звичайно ці експериментальні дослідження мали неабиякий вплив на розвиток суспільства, їх використання у сучасності дало б змогу покращити деякі процеси, що відбуваються у взаємодії особистостей в соціумі.

Отже, проведення експериментів в галузі соціальної психології має позитивну динаміку, впливаючи на суспільство і на індивідів в цілому. Експеримент – це не лише метод, а й спосіб досягнення певної цілі в покращенні діяльності особистості в взаємодії з соціальними групами.

Список використаної літератури:

1. С.Д.Максименко, Е.Л.Носенко – «Експериментальна психологія», Центр учбової літератури, Київ, 2008р. – с.360

2. О.І.Галян, І.М.Галян – «Експериментальна психологія» (Академвидав), 2012р., – с.400

3. Е.С. Кузьмин – «Основні види експериментів в соціальній психології» ЛОЛГУ, 1967р. — 173 с.