Увага – одне з головних психологічних явищ, від характеристики якого залежить оцінка пізнавальної готовності дитини до навчанн

Увага – одне з головних психологічних явищ, від характеристики якого залежить оцінка пізнавальної готовності дитини до навчання в школі. Багато проблем, що виникають у навчанні, особливо в початковий його період, безпосередньо пов’язані з недоліками в розвитку уваги.

Дошкільні установи покликані створити умови для інтелектуально-творчого, емоційного, фізичного розвитку дитини і здійснити її підготовку до школи.

Однією з неодмінних умов успішного навчання в школі є розвиток довільної, навмисної уваги в дошкільному віці. Школа пред’являє вимоги до довільності дитячої уваги в плані уміння діяти без відволікань, слідувати інструкціям і контролювати одержуваний результат.

Увага дошкільника відображає його інтереси по відношенню до навколишніх предметів і виконуваних з ними дій. Дитина зосереджена на предметі або дії лише до тих пір, поки не угасає її інтерес до цього предмету або дії. Поява нового предмету викликає перемикання уваги, тому діти рідко тривалий час займаються однією справою.

Проблемам розвитку уваги присвячено дослідження О.О. Ухтомського, Д. Бродбента, І.П. Павлова, М.М. Ланге, Д.М. Узнадзе та інші вчені. Зокрема, П.Я. Гальперін вивчав роль уваги в регуляції інтелектуальної активності; формування психологічних механізмів довільної уваги досліджували С.Л. Рубінштейн, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьев, Д.Б. Ельконін, С.Г. Якобсон. Вивчаючи особливості довільної уваги, М.Ф. Добринін ввів у науковий обіг поняття післядовільної уваги. Н.Л. Агеносова, Т.В. Петухова досліджували розвиток стійкості уваги протягом дошкільного віку; О.П. Усова ряд робіт присвятила проблемам виховання уваги, розробила метод поетапної інструкції; О.В. Запорожцю належить роль у відкритті конкретних шляхів, механізмів впливу емоційної уяви дитини на формування і розвиток довільної уваги.

Дотепер продовжуються суперечки про природу уваги. Але практично всі дослідження підкреслюють індивідуальність уваги.

В наш час стали актуальними проблеми розвитку уваги і проведення психокорекційної роботи з дітьми, що мають порушення уваги. Проте рекомендації для практичних психологів за даними питанням відносяться в основному до початкової школи і не висвітлюють досвід організації відповідної роботи з дітьми дошкільного віку, хоча на сьогоднішній день для подальшого успішного навчання необхідне раніше виявлення і корекція порушень уваги вже у дітей старшого дошкільного віку.

Тому до теперішнього часу в дошкільній педагогіці відчувається потреба у розв’язанні такої важливої проблеми, як формування довільної уваги, виявлення нових методів та прийомів її розвитку.

Увага завжди є зосередженість на чому-небудь. Вибірковість уваги виявляється у виділенні одного об’єкту з маси інших. Увага саме по собі не є особливим пізнавальним процесом. Вона виступає як здатність до організації цього процесу і властива будь-якому пізнавальному процесу. На думку П.Я. Гальперіна, “увага ніде не виступає як самостійний процес, вона відкривається як спрямованість, настроєність і зосередженість будь-якої психічної діяльності на своєму об’єкті, лише як сторона або властивість цієї діяльності” [11, с. 217].

Увага не має свого окремого і специфічного продукту. Її результатом є поліпшення всякої діяльності, яку вона супроводжує. Отже, увага – це психічний стан, що характеризує інтенсивність пізнавальної діяльності і виражається в її зосередженості на порівняно вузькій ділянці (дії, предметі, явищі).

Увага пов’язана з інтересами, схильностями, покликанням людини, від її особливостей залежать і такі якості особистості, як спостережливість, здатність відзначати в предметах і явищах малопомітні, але істотні ознаки.

Увага дитини на початку дошкільного віку відображає її інтерес до оточуючих предметів і виконуваних з ними дій. Дитина зосереджена до тих пір, поки її інтерес не угасає. Поява нового предмету негайно ж викликає перемикання уваги на нього. Тому діти рідко тривалий час займаються однією і тією ж справою.

Розвиток уваги в старшому дошкільному віці пов’язаний з появою нових інтересів, розширенням кругозору, оволодінням новими видами діяльності. Старший дошкільник все більше звертає увагу на ті сторони дійсності, які раніше залишалися поза його увагою.

Впродовж дошкільного віку у зв’язку з ускладненням діяльності дітей та їх пересуванням в загальному розумовому розвитку увага придбаває більшу зосередженість і стійкість.

Аналізуючи розвиток уваги в онтогенезі, Л.С. Виготський писав, що “культура розвитку уваги полягає в тому, що за допомогою дорослого дитина засвоює ряд штучних стимулів – знаків, за допомогою яких вона далі спрямовує свою власну поведінку і увагу” [9, с. 79].

Процес вікового розвитку уваги, на думку О.М. Леонтьєва, – це поліпшення уваги з віком під впливом зовнішніх стимулів [22, с. 42]. Такими стимулами є оточуючі предмети, мова дорослих, окремі слова. З перших днів життя дитини увага в значній мірі виявляється тим, що спрямовується за допомогою слів-стимулів.

Обсяг уваги в значній мірі залежить від минулого досвіду і розвитку дитини. Старший дошкільник здатний утримувати в полі зору невелику кількість предметів або явищ.

Протягом дошкільного віку увага дитини стає не тільки стійкішою, ширшою за обсягом, але і ефективнішою. Особливо яскраво це виявляється у формуванні в дитини довільної дії.

До кінця дошкільного віку поступово з’являється досвід управління своєю увагою, уміння більш менш самостійно її організовувати, свідомо направляти на певні предмети, явища, утримуватися на них.

Основна зміна уваги в дошкільному віці полягає у тому, що діти вперше починають управляти своєю увагою, свідомо спрямовувати її на певні предмети, явища, утримуватися на них, використовуючи для цього деякі засоби. Витоки довільної уваги лежать зовні особистості дитини. Це значить, що сам по собі розвиток мимовільної уваги не приводить до виникнення довільної уваги. Остання формується завдяки тому, що дорослі включають дитину у нові види діяльності і за допомогою певних засобів спрямовують і організовують її увагу. Керуючи увагою дитини, дорослі дають їй ті ж засоби, за допомогою яких вона згодом починає сама управляти увагою.

Крім ситуативних засобів, організуючих увагу у зв’язку з конкретним завданням, існує універсальний засіб організації уваги – мова. У дошкільному віці довільна увага формується у зв’язку із загальним зростанням ролі мови в регуляції поведінки дитини. Чим краще розвинена мова дитини дошкільного віку, тим вище рівень розвитку сприйняття і тим раніше формується довільна увага.

Спочатку дорослі організовують увагу дитини за допомогою словесних вказівок. Їй нагадують про необхідність виконувати задану дію, враховуючи при цьому ті або інші обставини (Коли складаєш башточку, вибираєш найбільше колечко. Так, правильно. А де тепер більш найбільше? Пам’ятай! і т. д.). Пізніше дитина починає сама позначати словесно ті предмети і явища, на які необхідно звертати увагу, щоб добитися потрібного результату.

У міру розвитку плануючої функції мови дитина набуває здатність наперед організувати свою увагу на майбутню діяльність, сформулювати словесно, на що вона має орієнтуватися.

Впродовж дошкільного віку використовування мови для організації власної уваги різко зростає. Це виявляється, зокрема, у тому, що виконуючи завдання за інструкцією дорослого, діти старшого дошкільного віку промовляють інструкцію в десять – дванадцять разів частіше, ніж молодші дошкільники. Отже, довільна увага формується в дошкільному віці із загальним зростанням ролі мови в регуляції поведінки дитини.

Одне із завдань розвитку уваги – формування контрольної функції, тобто здібності контролювати свої дії і вчинки, перевіряти результати своєї діяльності. У цьому багато психологів бачать основний зміст уваги: становлення розумової дії контролю можна забезпечити при самостійній роботі дітей з програмованим навчальним матеріалом.

Дослідження психологів показують, що розвиток довільної уваги у разі грамотного управління цим процесом може відбуватися досить інтенсивно. Велике значення має розвиток у дітей уміння працювати цілеспрямовано. Спочатку мету перед дитиною ставить дорослий, надаючи допомоги в її досягненні. Розвиток довільної уваги у дітей йде в напрямі від виконання цілей, поставлених дорослим, до цілей, які дитина сама ставить і контролює їх досягнення.

увага в дошкільному дитинстві має переважно мимовільний характер. Вітчизняні психологи (Д.Б. Ельконін, Л.С. Виготський, О.В. Запорожець, М.Ф. Добринін і ін.) зв’язують переважання мимовільної уваги з віковими психологічними особливостями дітей дошкільного віку. Мимовільна увага розвивається протягом всього дошкільного дитинства. А.М. Бардіан, М.Ф. Добринін і Н.В. Лаврова [1; 14; 15] відзначають, що подальший розвиток мимовільної уваги пов’язаний із збагаченням інтересів. У міру того як розширяються інтереси дитини, її увага приковується до більш широкого кола предметів і явищ.

Слід зазначити, що, починаючи із старшого дошкільного віку діти стають здатними утримувати увагу на діях, які придбавають для них інтелектуально значущий інтерес (ігри-головоломки, загадки, завдання навчального типу). Стійкість уваги в інтелектуальній діяльності помітно зростає до семи років. До кінця дошкільного віку у дітей здатність до довільної уваги починає інтенсивно розвиватися. Надалі довільна увага стає неодмінною умовою організації навчальної діяльності в школі.

Дитині недостатньо розуміти, що вона повинна бути уважною, необхідно навчити її цьому. Основні механізми довільної уваги закладаються у дошкільному дитинстві.

Джерела довільної (навмисної) уваги цілком визначаються суб’єктивними чинниками. Довільна увага служить для досягнення поставленої і прийнятої до виконання мети. Залежно від характеру цих умов і від системи діяльності, в яку включені акти довільної уваги, виділяють наступні її різновиди.

1. Процеси навмисного обігу уваги можуть протікати легко і без перешкод. Таку увагу називають власне довільною, щоб відрізнити її від випадків звичної уваги, про яких мовилося раніше. Необхідність у вольовій увазі виникає в ситуації конфлікту між вибраним об’єктом або напрямом діяльності і об’єктами або тенденціями мимовільної уваги. Почуття напруги – характеристика процесу уваги даного виду. Боротьба з самим собою – суть будь-яких процесів вольової уваги.

2. Вольовий характер вичікувальної уваги особливо виявляється в ситуаціях рішення так званих задач на пильність.

Основна функція довільної уваги – активне регулювання протікання психічних процесів. В наш час довільна увага розуміється як діяльність, спрямована на контроль поведінки, підтримку стійкої вибіркової активності.

Характеристики довільної (навмисної) уваги:

- цілеспрямованість – визначається задачами, які людина ставить перед собою в тій або іншій діяльності:

- організований характер діяльності – людина готується бути уважною до того або іншого предмету, свідомо направляє свою увагу на нього, організовує необхідні для даної діяльності психічні процеси;

- стійкість – увага продовжується більш менш тривалий час і залежить від задач або плану роботи, в яких ми виражаємо наш намір.

Причини, що обумовлюють довільну увагу: інтереси людини, що спонукають її до заняття даним видом діяльності; усвідомлення обов’язку, що вимагає якнайкраще виконувати даний вид діяльності.

Довільна увага характеризується цілеспрямованістю. Проте в процесі навчання не можна все зробити настільки цікавим, щоб при засвоєнні знань не вимагалося зусилля волі. Довільна увага відрізняється від мимовільної тим, що вимагає від дитини значної напруги.

Одне із завдань розвитку уваги – формування контрольної функції, тобто здібності контролювати свої дії і вчинки, перевіряти результати своєї діяльності. Організація матеріалів в коректувально-розвиваючому занятті дозволяє:

1) планувати дії контролю;

2) діяти відповідно до наміченого плану;

3) постійно проводити операцію звірення з наявним образом.

Дуже важливий організаційний момент проведення заняття. Якщо він проходить спокійно і швидко, все необхідне приготовано наперед і у вихователя немає часу звернути особливу увагу на тих, у кого сповільнений перехід від гри до «робочого стану», то, як правило, спостерігається швидке зосередження дітей. Проте так буває не завжди. Іноді організаційний момент затягується до чотирьох і більше хвилин. За спостереженнями психологів [26; 27; 30], тривалість організаційного моменту не повинна перевищувати хвилини.

Включенню дітей в роботу сприяє перш за все спосіб розкриття цілі заняття, його зміст. Важливо щоб те, що повідомляється на занятті, викликало у дітей живий інтерес і допитливість, привертало їх увагу до слів вихователя.

Іноді доцільно і прямо вказати на труднощі в роботі. Можна сказати, що майбутнє заняття з підклеювання книг важке, його можуть виконати тільки старші діти, їм треба бути уважними і акуратними.

Настроєність на заняття створюється і за допомогою загадок, пропозицією пригадати прислів’я, приказки. Це активізує мислення дітей, розвиває у них мовлення, кмітливість.

Увагу дітей необхідно підтримувати протягом подальших етапів заняття. Пояснення, за даними О.П. Усової, не повинне затягуватися більше 5 хвилин, інакше наступає послаблення уваги. Пояснення завдання не повинне бути багатослівним, воно націлює дітей на головне. Діти виконують його самостійно або за допомогою вихователя.

Під час пояснення і протягом заняття необхідна відома емоційна розрядка, зміна прийомів. Вихователь приводить цікаві приклади, використовуючи ілюстрації, ставить питання в дещо незвичайній формі, нагадує окремим дітям, що запитає їх. Форми цього поєднання різні: використовувати зразок або замість нього картинку, малюнок, і не тільки на початку пояснень, але і в середині, наприкінці.

Важливе значення має і характер запитань, що ставить вихователь. На питання, незрозумілі дітям або ті, що мають дуже загальний характер, дитина не може відповісти правильно. Їй доводиться здогадуватися, що хоче запитати вихователь. Незадоволеність дитини своїми відповідями може послабити увагу.

В кінці заняття вихователь звичайно підводить підсумок діяльності, тому доцільно використовування різних форм вибору і оцінки робіт, відповідей: аналіз робіт вихователем, вибір і оцінка кращих робіт, ігрова форма аналізу (3 - 4 хвилини).