ФИЗИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА И
СПОРТ /
1. Физическая культура и
спорт: проблемы, исследования, предложения.
Смовженко А. М.
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут»
Завдання й засоби занять спортивною гімнастикою
Актуальність проблеми. Спортивна гімнастика є видом
спорту, проведення навчально-тренувальних занять з якого, вимагає від викладача
подбору таких засобів й тренувальних вправ, які б задовольнили рухову потребу
студентів й сприяли виконанню поставлених завдань на навчальне заняття (Лящук
Р. П., Огнистий А. В., 2000; Менхин Ю.
В., Волков А. В., 1980).
Гімнастика – одне з
найбільш масових і доступних засобів фізичного виховання людини. Її значення
обумовлене ефективністю дії на організм того, хто займається гімнастикою,
доступністю й розмаїтістю засобів.
Засвоєння методики
навчання гімнастичним вправам і проведення занять будуть сприяти більш
успішному веденню навчально-тренувального процесу в будь-якому виді спорту й
оптимальному керуванню навчальною групою студентів. Немає, мабуть, жодного виду
спорту, де б не застосовувалися гімнастичні вправи у різних цілях: для
загальної й спеціальної фізичної підготовки або у вигляді вправ, що допомагають
засвоїти техніку виконання основних вправ даного виду спорту [2].
Дослідження виконувалось
за планом науково-дослідної роботи
кафедри фізичного виховання НТУУ «Київський політехнічний інститут».
Мета, завдання роботи, матеріал і
методи.
Мета
дослідження – характеристика завдань заняття зі спортивної гімнастики й вправ, що
доцільно використовувати на занятті.
Методи дослідження включали
вивчення й аналіз літературних джерел.
Результати дослідження.
Завданнями заняття спортивною гімнастикою є [6]:
1.
Оздоровчі – зміцнення здоров'я, розвиток окремих м'язових груп й всієї м'язової
системи, усунення й попередження функціональних відхилень в окремих органах і
системах організму, формування правильної постави, ходи, загальний розвиток й
зміцнення органів дихання і серцево-судинної системи, покращення обміну речовин
й підвищення працездатності організму.
2.
Освітні – формування життєво важливих рухових навичок (у тому числі прикладних й
спортивних) і оволодіння спеціальними знаннями, що сприяють всесторонньому
фізичному розвитку, вихованню сили, гнучкості, координації й виразності рухів.
3.
Виховні – це розвиток морально-вольових й естетичних якостей. Виховання
дисциплінованості, колективізму, сміливості, рішучості, цілеспрямованості,
завзятості, витримки, ініціативності й інших якостей.
До засобів, що використовуються протягом навчально-тренувального
заняття зі спортивної гімнастики, відносяться наступні [1]:
1.
Стройові вправи – спільні дії, які сприяють
вихованню організованості й дисципліни, привчають студентів до спільних
організованих дій, формують правильну поставу, роблять його більш підтягнутим,
струнким. Вони мають велике педагогічне значення, тому що завдяки їм викладач
має можливість правильно організувати студентів, доцільно розмістити їх у залі
або на площадці для проведення спільних дій, а також вирішувати рухові завдання
на навчальному занятті.
2.
Загальнорозвиваючі вправи (ЗРВ) сприяють вдосконаленню опорно-рухового апарату й
всього організму в цілому, формують правильну поставу. Вони спрямовані на
загальний фізичний розвиток й підготовку до виконання більш складних рухових дій.
У цю групу входять найрізноманітніші вправи для розвитку сили, гнучкості,
швидкості, координації, здатності напружувати й розслаблювати м'язи. Загальнорозвиваючі
вправи, у залежності від поставлених завдань, можна виконувати без предметів й
з різними предметами (м'ячі, скакалки, гімнастичні палки, гантелі, гумові
амортизатори тощо). До цієї ж групи відносяться вправи у парах з опором
напарника. ЗРВ класифікуються за анатомічною ознакою:
·
вправи для рук і плечового поясу;
·
вправи для шиї й тулубу;
·
вправи для ніг;
·
вправи для всього тіла.
ЗРВ становлять основний
зміст занять корегуючої, гігієнічної, виробничої, основної, атлетичної й
спортивно-прикладної гімнастики.
3.
Прикладні вправи – біг, хода, метання, лазання, подолання перешкод. З
їхньою допомогою опановують основними життєво необхідними навичками й вміннями,
учаться застосовувати їх у різній обстановці. За допомогою прикладних вправ
вдосконалюється загальна координація рухів, розвивають й зміцнюють окремі
м'язові групи. Використання у навчальному занятті з гімнастики прикладних
вправи – один із діючих засобів різностороннього фізичного розвитку студента.
4.
Стрибки – гарний засіб вдосконалення координаційних здатностей студентів. Вони
впливають на серцево-судинну й дихальну системи, у зв'язку із чим займають важливе
місце у гімнастиці.
5.
Вправи на гімнастичних снарядах становлять основний зміст спортивної гімнастики.
Це вправи на поперечині, кільцях, паралельних брусах, коні, колоді,
різновисоких брусах – найбільш характерні засоби спортивної гімнастики. Основне
їхнє призначення – це вдосконалення координації рухів. Неодмінною умовою
успішного оволодіння вправами на даних гімнастичних снарядах – всестороння
фізична підготовленість, а також високий рівень розвитку сили, гнучкості,
вестибулярного апарату і вольових якостей.
Конструктивні особливості
самих снарядів й незвичайні умови опори (переважно на руках) спричиняють значну
інтенсивність виконання цих вправ.
Крім зазначених снарядів
у гімнастиці широко застосовуються снаряди масового типу (для одночасних занять
фронтальним, потоковим й іншим способами), до них відносяться гімнастичні
стінки й лавки, канати, сходи, а також снаряди,
що дозволяють виконувати різні вправи великими групами одночасно [3].
6.
Вільні вправи – комбінації різних гімнастичних вправ у поєднанні з елементами акробатики
й хореографії. Такі комбінації складаються відповідно до встановленого
спортивною класифікацією вимогами. Основна мета композиції – це вдосконалення
координаційних здатностей, виховання почуття ритму й краси рухів. Вільні вправи
– ефективний засіб формування «школи» рухів, вони можуть виконуватись без
предметів (у спортивній гімнастиці) й з різними предметами (у художній
гімнастиці, у масових гімнастичних виступах).
7.
Акробатичні вправи мають широкий діапазон труднощів – від найпростіших до
самих складних: простими за координацією й м'язовими зусиллями вправами можуть
займатись початківці, складні вправи, що вимагають дуже високого ступеню
розвитку всіх фізичних здатностей, доступні тільки висококваліфікованим
спортсменам. Акробатичні вправи є важливим засобом вдосконалення фізичних й
морально-вольових якостей, сили, швидкості, спритності, сміливості, рішучості
тощо. Вони виховують орієнтування у просторі при будь-якому положенні й
обертанні тіла, і є важливим засобом у тренуванні вестибулярного апарату.
Акробатичні вправи виконуються як на підлозі (індивідуально, удвох, утрьох
тощо), так і на спеціальних снарядах (трампліні, батуті, гімнастичній колоді).
Акробатичні вправи
діляться на дві групи:
·
динамічні (перекиди, перевороти, сальто);
·
статичні (рівновага на зменшеній площині опори, стійки, піраміди).
Багато статичних й
динамічних акробатичних вправ є основним змістом сучасних вільних вправ
спортивної гімнастики, а також використовуються у якості вправ, що підводять,
при вивченні вправ на снарядах [5]. У вільних вправах застосовуються одиночні акробатичні
вправи – стійки на лопатках, голові, на руках, мости, шпагати й акробатичні
стрибки. На снарядах – різні сальто, перевороти, зіскоки.
8.
Вправи художньої гімнастики містять у собі найрізноманітніші рухи, у тому числі й
танцювальні. Вони органічно пов'язані з музичним супроводом і сприяють
естетичному вихованню студентів.
Впродовж занять
спортивною гімнастикою широко застосовують різноманітні рухливі ігри й
спортивні естафети з метою вдосконалення й закріплення багатьох важливих
навичок, вмінь, а також підвищення емоційного тонусу студентів.
Перераховані вище основні
засоби гімнастики, з огляду на їхній переважний вплив, доцільно об'єднати у
такий спосіб:
·
вправи, що спрямовані на загальний розвиток фізичних якостей і рухових
здатностей (це – стройові вправи, ЗРВ, рухливі ігри й естафети);
·
вправи, які спрямовані на формування життєво необхідних рухових навичок й
вмінь (прикладні вправи, стрибки);
·
вправи, що спрямовані на інтенсивний розвиток й вдосконалення рухових
здатностей і вольових якостей (вільні вправи, опорні стрибки, вправи на
гімнастичних снарядах, акробатичні вправи й вправи художньої гімнастики).
Такий розподіл основних
гімнастичних вправ полегшує їхній підбор з метою вирішення тих або інших
педагогічних завдань.
Характерними методичними
рисами гімнастики є [4]:
1.
Різносторонній вплив на організм людини – за допомогою гімнастичних вправ
успішно вдосконалюються функції всіх органів, тому за допомогою гімнастики
можна успішно вирішувати завдання загального фізичного розвитку й різностороннього вдосконалення
рухових здатностей людини.
2.
Широке використання різних рухів, що забезпечують всесторонній і
гармонійний розвиток функціональних систем організму й фізичних якостей (сили,
швидкості, гнучкості, спритності, витривалості).
3.
Виборчий вплив на організм людини: великий діапазон вправ дозволяє впливати
на окремі м'язові групи, розвивати силу, гнучкість, координацію рухів,
стрибучість, швидкість тощо, вдосконалювати дихальну й інші системи організму,
відновлювати функції ушкоджених органів й виправляти недоліки фізичного
розвитку студентів.
4.
Строга регламентація навчального процесу й точне регулювання фізичного
навантаження. Організація навчального процесу навчання підлегла принципу
послідовного вирішення приватних завдань навчання із використанням, при цьому,
різноманітних методичних прийомів. Шляхом зміни темпу й амплітуди руху,
збільшення або зменшення кількості повторень, зміни вихідних й кінцевих положень,
використання обтяжень й амортизаційних пристроїв можна успішно регулювати
фізичне навантаження відповідно до рівню підготовленості студентів.
5.
Різна методика застосування вправ у залежності від поставлених завдань.
Наприклад: використовуючи певні методики за допомогою бігових вправ, можна
домогтися високих спортивних результатів, й у той же час при певних приписаннях
лікаря біг використовується як засіб зміцнення серцево-судинної системи.
Вправи на гімнастичній
стінці можуть бути використані як засоби загальнорозвиваючого характеру і як
засобу формування правильної постави.
6.
Можливість безперервного ускладнення й комбінування вправ.
7.
Наявність музичного супроводу.
Висновки.
1.
В спортивній гімнастиці застосовується різноманітний вибір вправ, але
використовувати їх протягом навчально-тренувального занять можна лише із
врахуванням індивідуальних особливостей фізичного стану й підготовленості
студентів.
2.
Виконання багатьох вправ спортивної гімнастики пов'язано із ризиком й
можливостями ушкоджень, тому кожен студент-гімнаст повинен мати поняття про
травму й травматизм взагалі, знати причини виникнення спортивних ушкоджень, щоб
свідомо й вміло вміти попереджати їх.
Потрібне
проведення аналізу щодо місць проведення занять зі спортивної гімнастики й
травматизму впродовж навчання гімнастичних прийомів і виконання вправ.
Література
1.
Гимнастика и методика
преподавания: Учебник для ин-тов физ. культ. Под ред. В. М. Смолевского. Издание 3-е, перераб., доп. – М., Физкультура и спорт, 1987. – 336 с.
2.
Лящук Р. П., Огнистий А. В. Гімнастика (навчальний посібник у двох
частинах) . – Тернопіль: ТДПУ, Ч.2. – 2001. – 214 с.
3.
Менхин Ю. В. Силовая
подготовка гимнастов. – М.: ФиС, 1969. – 86 с.
4.
Менхин Ю. В. Физическая
подготовка в гимнастике. – М.: ФиС, 1989. – 223 с.
5.
Муратов В. Молодому
гимнасту. – М.: ФиС, 1963. – 131 с.
6.
Релизин В. М. Гимнастика
в высшей школе. – М.: Высшая школа, 1981. – 118 с.